Викладач Єрмолаш Т.О. Предмет Неврологія Дата 06.06.2022 р. Група 3 – Б л/с Лекція № 6 Невідкладні стани в неврології
|
Викладач |
Єрмолаш Т.О. |
|
Предмет |
Неврологія |
|
Дата |
06.06.2022 р. |
|
Група |
3 – Б л/с |
|
Лекція № 6 |
Невідкладні стани в
неврології |
Радикуліт – це
ураження корінців спинного мозку.
Головну роль у
розвитку радикуліту відіграють дегенеративно- дистрофічні зміни хребетного
стовпа у міжхребцевих дисках –остеохондроз.
Провокуючі фактори:
- травма
-необережний різкий
рух
-надмірне фізичне
навантаження у спортсменів
Тіла двух сусідніх
хребців з’єднуються між собою за
допомогою між- хребцевих дисків.
Периферична частина диску
утворена волокнистим хрящем (його волокна утворюють фіброзне кільце), а
центральна частина складається з еластичної речовини, яку називають пульпозним
ядром (драглистим).
За допомогою фіброзного кільця
тіла сусідніх хребців з’єднуються між собою.
Драглисте ядро є амортизатором
(знаходиться між тілами сусідніх хребців).
Під впливом значних навантажень
або вікових змін пульпозне ядро висихає, руйнується і починає вип¢ячуватися, а потім і випадає через тріщину у фіброзному
кільці- утворюється грижа міжхребцевого
диску.
В сусідніх тілах хребців
виникають кісткові розростання по їх краях (остеофіти).
Збільшується навантаження на
суглобові відростки хребців унаслідок зменшення висоти диска і міжхребцевої
щілини.
Реактивні зміни виникають не
тільки в тілах сміжних хребців, а і у суглобах, що приводить до розвитку
спондилоартрозу.
Якщо дегенеративні зміни
виникають тільки у фіброзному кільці ( а драглисте ядро не змінено) – то
розвивається деформівний спондильоз.
На рентгенограмі ці
зміни виражені так: - зміна конфігурації
хребетного стовпа,
-
зміщення тіл
сусідніх хребців
-
зменшення
міжхребцевої щілини.
Грижі міжхребцевих
дисків оказують патологічну дію на оточуючі тканини, в тому
числі на корінці і їх судини.
Шийно – грудний радикуліт.
Біль у ділянці шиї, іррадіює у
потилицю або руки і посилюється при рухах голови, кашлі, чиханні.
Пальпаторно – болісність
паравертебральних точок, обмеження рухомості у шийному відділі і вимушене
положення голови.
Попереково-крижовий радикуліт.
Характеризується ураженням V поперекового і I крижового
корінців.
Основні симптоми- біль в
попереково-крижовій ділянці, який розповсюджується вздовж однієї або обох ніг
по задньозовнішній поверхні.
-
Обмеження рухомості
-
Деформація
хребетного стовпа
-
Напруження довгих
м’язів спини
Симптоми натяження:
-
С.Ласега-неможливість
підняти розігнуту ногу із зі посилення болю
-
С.Нери-посилення
болю при наклоні голови вперед.
-
С.Дежерина
(посилення болі при чиханні, кашлі)
-
Зниження
чутливості.
Дорсалгія - рефлекторний біль у спині. Провідними проявами дорсалгії є
Гостре люмбаго (біль
пронизувальний, , прострілює як
удар електричним струмом) і хронічна
люмбалгія ( біль не такий гострий).
Лікування
Під матрац кладуть дерев¢янний щит. Ліжко хворого повинно бути рівним, жорстким.
Скелетне витяжіння, новокаїнова блокада. Анальгетики.
Навчати хворих раціональному
руховому режиму: освоєння правильного сидіння, стояння, ходи, перенесення і піднімання
важких предметів.
Невралгія трійчастого нерва(тригемінальна невралгія)
основна ознака- пароксизмальний
стріляючий пронизливий біль 1-2 хв. або кілька
секунд, напади провокуються негативними емоціями, шумом, яскравим
освітленням, при жуванні , чищенні зубів, розмові, можуть бути депресивні
розлади.
Больові точки для I гілки-
надорбітальний отвір
II гілки-
підорбітальний
III гілки – підборідний отвір
Лікування:
Фінлепсин 0,2 г ×2р. в день,
дегідратаційні, транквілізатори, антидепресанти
а) анестезію новокаїном
слизистої ока при невралгії I гілки
б) анестезію новокаїном слизистої носа – при невралгії II гілки
в) анестезію новокаїном слизистої ясен- при невралгії II і III гілки
фізтерапію- УФО, УВЧ, солюкс,
електрофорез новокаїном
лазеротерапія
рефлексотерапія
Оперізуючий лишай ( герпес, гангліоніт)
Причини: нейротропний вірус( по своїм властивостям він близький до вірусу
вітряної віспи)
Провокується захворювання переохолодженням. В спинномозкових вузлах і
чутливих вузлах черепно-мозкових нервів виникає запальний процес, який
розповсюджується на нерви та корінці.
Клініка: починається із симптомів загальної інтоксикації – головний біль,
слабкість, підвищення температури і біль в зоні інервації ураженого ганглія (
вузла) – частіше у грудному відділі. Через 2-3 дні на місці болю з’являється почервоніння
шкіри і висипання дуже болючих міхурців, які заповнені серозною рідиною або
геморагічним вмістом. Везикули часто нагноюються утворюючи пустули, які
покриваються кірочкою, а через декілька днів кірочка відпадає.
При ураженні гассерова вузла висипання з’являються на шкірі лоба,
верхньої повіки, спинці носа та на оболонках ока, поява пухирців на рогівці може закінчитися кератитом та сліпотою.
Лікування:
Противірусні
препарати-віролекс, ацикловір:
Похідні інтерферону – реаферон,
циклоферон
Імуноглобулін
Курантіл – попереджає розвиток
післягерпетичної невралгії
Анальгетики
Антигістамінні
Місцево змазування міхурців
діамантовим зеленим, УФО, теброфенова мазь
Дезінтоксикаційна терапія –
неогемодез Дегідратаційна терапія – фуросемід
Надання долікарської допомоги при: больовому синдромі
Вегетосудинна дистонія
Це порушення діяльності вегетативної нервової
системи, яка виконує в організмі дві основні функції:
–зберігає та підтримує сталість внутрішнього
середовища організму (температуру тіла, артеріальний тиск, частоту серцевих
скорочень, частоту дихання, потовиділення, швидкість обміну речовин тощо),
–мобілізує функціональні системи організму для
пристосування до умов зовнішнього середовища (до зміни погоди, клімату, умов
роботи, до стресів.).
Перші прояви можуть виникнути в дитячому або юнацькому віці, а виражені
порушення – переважно у період від 20 до 35 років.
У жінок вегетосудинна дистонія зустрічається втричі частіше, аніж у
чоловіків.
Етіологія
Вегетосудинна
дистонія розвивається через вплив різних чинників:
·
–
через емоційний стрес;
·
– під
час гормональної перебудови організму (у період статевого дозрівання, при
вагітності, настанні раннього клімаксу);
·
– при
зміні клімата
·
– за
умов фізичного, розумового та емоційного перевантаження;
·
– при
невротичних розладах.
– при загостренні неврологічних, соматичних або
ендокринних захворювань;
·
патології хребта - шийний остеохондроз, підвивих першого шийного
хребця;
·
раптова зміна звичних умов - наприклад, переїзд в інший
кліматичний або часовий пояс;
·
інтоксикація, алергія, надмірне вживання алкоголю;
·
куріння, при тривалому палінні робота нервової системи
порушується, -хронічні захворювання:
бронхіальна астма, хвороба шлунку, панкреатит, коліт;
·
спадкова схильність.
Клініка :
В медицині виділяють кілька типів ВСД. При загостренні ВСД
для всіх типів характерні гострі раптові напади - вегетативні кризи.
При симпатико-адреналовому кризі з’являється
або посилюється головний біль, виникає серцебиття, затерпання й
похолодання кінцівок, підвищується АТ до 150/90-180/110 мм рт.
ст., почащується пульс до 110-140 за хвилину, відмічаються неприємні
відчуття в ділянці серця, озноб, “гусяча шкіра”, поліурія. В окремих хворих підвищується температура
тіла до 38-39 С, виникає збудження,
руховий неспокій, страх смерті.
Вагоінсулярні кризи проявляються
відчуттям жару в голові і на обличчі, ядухою, важкістю в голові, іноді
виникають неприємні відчуття в епігастральній ділянці, нудота,
завмирання серця, загальна слабкість, запаморочення, пітливість. При обстеженні
відмічається сповільнення пульсу (до 45-50 за хвилину), зниження АТ до
80/50-90/60 мм рт.ст. Можуть виникати поклики на дефекацію, посилення
перистальтики кишківника, утруднюється вдих. Можливі алергічні прояви у
вигляді кропивниці або набряку Квінке.
При вегето-судинній дистонії гіпертонічного типу у людини виникає раптове збудження. Частішає серцебиття, підвищується
артеріальний тиск, холонуть ноги, виникає тремтіння.
При ВСД гіпотонічного типу під час нападу з'являється слабкість, задишка, нудота, пітливість. У людини
завмирає серце і знижується артеріальний тиск.
При загостренні ВСД за кардіальним типом з'являється різкий, колючий
біль в серці, частішає серцебиття, з'являється задишка.
При вегето-судинній дистонії змішаного типу проявляються
симптоми різних типів хвороби.
Обстеження:
·
Обов’язково слід провести комплексне обстеження
всього організму , щоб визначити всі ланки судинної системи,
·
Таке
обстеження передбачає : ультразвукову допплерографію ( вивчають стан судин),УЗД органів і судин,
капіляроскопію, ЕЕГ, ЕКГ, огляд невролога, психолога, за потреби ендокринолога
й терапевта.
Лікування
спрямовано на причину і основні прояви.
Симптоматична
терапія,седативні препарати.
Психотерапія і загальнозміцнюючі заходи:
водні процедури,гімнастика, ЛФК. масаж, фізіотерапевтичні процедури.
При симпатико-адреналовому кризі –
транквілізатори і адреноблокатори
При вагоінсулярному кризі –
транквілізатори і М-холінолітики
При А/Г
анаприлін,рауседіл, дроперідол
При гіпотензії – кордіамін. Кофеїн
При болях в животі – баралгін, но-шпа
При бронхоспазмі – еуфілін, інгаляції
сальбутамолу
·
Для
профілактики ВСД треба:
·
займатися плаванням, бігом, йогою, фітнесом, аеробікою, танцями;
·
кататися на велосипеді, лижах;
·
приймати контрастний душ;
·
побільше часу проводити на свіжому повітрі;
·
робити перерви у роботі, не перенапружуватися;
·
пити настої з меліси, звіробою, хмелю, м'яти, глоду, валеріани,
вони діють заспокійливо, знімають головний біль і протидіють депресії;
·
уникати стресу;
·
спати протягом доби не менше 8 годин
Методи дослідження
вегетативної нервової системи. Існують багато
чисельні клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження
вегетативної нервової системи.
Для оцінки стану вегетативної нервової
системи використовують такі функціональні проби:
Очно-серцевий рефлекс (Даньіні-Ашнера).
При натисненні на очні яблука у здорових осіб протягом 20-30сек серцеві
скорочення сповільнюються на 6-10 за хвилину. Якщо скорочення
сповільнюються більш 12-16 за хв., це свідчить про різке підвищення тонусу
парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Підвищення тонусу симпатичної частини не спричинює сповільнення пульсу.
Черевний рефлекс – полягає у зменшенні
частоти пульсу на 4-12 за 1 хв в результаті натискання протягом 20-30 сек на черевне ( сонячне )
сплетення ( між мечопоподібним
відростком і пупком).
Якщо скорочення сповільнюються
більш 12за хв., це свідчить про різке підвищення тонусу парасимпатичного
відділу вегетативної нервової системи. Підвищення тонусу симпатичної частини не спричинює сповільнення пульсу.
Ортокліностатичний рефлекс.
Дослідження проводиться у два прийоми. У хворого, який лежить на спині,
підраховують частоту серцевих скорочень, а потім пропонують перейти у
вертикальне положення. При переході із горизонтального у вертикальне положення
частота серцевих скорочень збільшується на 12 за хв. і підвищується
артеріальний тиск (АТ) на 20 мм рт. ст. При переході хворого в
горизонтальне положення показник пульсу і АТ повертаються до
вихідних значень протягом 3 хвилин (кліностатична проба). Ступінь
прискорення пульсу при ортостатичній пробі є показником збудливості симпатичної
частини вегетативної нервової системи. Значне сповільнення частоти пульсу
при кліностатичній пробі вказує на підвищену збудливість
парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.
Дермографізм (шкірно-вегетивні
рефлекси) – шкірний дермографізм) - це судинна реакція шкіри на
механічне подразнення тупим предметом
частіше у верхніх відділах передньої поверхні грудної клітки.
- при підвищенні симпатичного тонусу смуга
має білий колір або блідий (білий дермографізм).
- широкі смуги червоного дермографізму
вказують на підвищення тонусу парасимпатичної частки вегетативної нервової
системи.
Мігрень-приступоподібний біль в одній половині голови
(гемікранія).Захворювання спадкове, частіше хворіють жінки.В основі розвитку
захворювання лежить зміна тонусу судин
мозку і мозкових оболонок.
Клініка : приступу мігрені передують передвісники-
пригнічений настрій , апатія, зниження працездатності.
На початку приступа спостерігається мігренозна аура.Вона
проявляється іскрами, миготінням
випадінням половини поля зору,
парастезії у пальцях рук.
Під час
приступу настає загальна гіперестезія, хворі тяжко переносять світло, шум, та
інші зовнішні подразники. Головний біль локалізується в лобно-вісково-очній
ділянці з одного боку, виникає блювання , яке не приносить полегшення. Приступ
минає , якщо хворому вдається заснути .
Крім простої мігрені існує асоційована , при якій
спостерігаються вогнищеві неврологічні симптоми. Частіше це порушення
зору-скотома.геміанопсія (офтальмічна або очна форма). Може виникати
офтальмоплегічна, геміплегічна і вестибулярна форми.
Алгоритм
Мігрень
з аурою і без аури :
|
офтальмоплегічна афатична офтальмічна (класична) |
Клініко-анамнестичне дослідження
-
локалізація, характер та інтенсивність головного болю (однобічна, пульсуюча,
посилюється під час навантаження)
-
тривалість нападу від 4-72 год.
-
не менше 5 нападів в анамнезі
-
тривалість симптомів аури не більше 60 хв.
Обсяг допомоги
-
рефлекторний вплив (стягнути голову рушником, затемнити кімнату, прийняти
ванну, гарячий чай, каву)
-
седативні
-
спазмолітики (но-шпа, еуфілін, магнезії сульфат)
-
знеболюючі (НПЗП)
-
комбіспазм, антимігрен
Між приступами препарати , які містять ерготамін.
Гіпоталамічний
синдром
Гіпоталамічні синдроми - це симптомокомплекси
вегетативно-ендокринно-трофічних розладів.
Етіологія:нейроінфекція ,
інтоксикація, ЧМТ,пухлини мозку, порушення мозкового кровообігу,психічна
травма,ендокринні захворювання, хвороби внутрішніх органів.
Клінічні форми:
- Вегетативно-судинний синдром, що виявляється
вегетативними кризами (симпатоадреналовими або вагоінсулярними ) зустрічається
найчастіше.
-Нейротрофічний синдром проявляється трофічними розладами шкіри (свербіж,
сухість, нейродерміт, склеродермія, пролежні), м'язів (нейроміозіти,
дерматоміозіти), ураженням внутрішніх органів (виразки і кровотечі по ходу
харчового каналу), кісток (остеомаляція, склерозування).
-Нейром'язовий синдром проявляється періодичними міастеничними або
міотонічними порушеннями(слабкість ,
гіпотрофія м’язів проксимальних відділів кінцівок) а також пароксизмальними
парезами.
-Невротичний синдром проявляється дратівливістю, підвищеною
збудливістю, слабкістю, розладом сну, тривогою, вегетативними порушеннями.
-Порушення терморегуляції – характеризується
необгрунтованим підвищенням температури.
Лікування призначають залежно
від етіології та патогенетичних механізмів:
-
1.Дезінтоксикаційна
терапія(антибіотики,неогемодез,сольові розчини).
-
2.Дегідратаційні.
-
3.Десенсибілізуючі(димедрол,тавегіл).
-
4.З метою
стимуляції симпатичного тонусу показані:-Нікотинова кислота, Кальцій хлористий
або глюконат кальцію
-
А для пригнічення симпатичного тонусу: ерготамін,резерпін,ганглерон,пентамін,
бензогексоній, пироксан
-
5.При підвищені
тонусу парасимпатичної нервової системи - белоїд,белатамінал,белоспон,сапарал
-
6.При
астено-невротичній формі транквілізатори, антидепресанти.
Алергічний набряк
Квінке.
-
- Розвивається при
попаданні в організм різних алергенів.
-
- Виникає гостро,
відмічається набряк клітковини носо-губного трикутника, вушних раковин, кистей
і стоп, статевих органів.
-
- нерідко
розвивається набряк гортані, осиплість голосу, дистонія, інспіраторна задишка,
в тяжких формах – диспное.
-
Допомога:
-
1).
Десенсибілізуючі – димедрол1% -1 2 мг/кг в/в, піпольфен 2,5%-0,5-1 мг/кг 1-2 мл
в/в або в/м, супрастин 2% внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
-
2). Лазикс
(фуросемід) 2 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно трифас 2 мл.
-
3). Преднізолон
внутрішньовенно 3-5 мг/кг.
-
4). Адреналін
0,5-1,0 мл підшкірно.
-
5). При ентеральном
попаданні алергена – ентеросорбенти: активоване вугілля 0,5-1,0 г/кг або
поліфепан 0,1-0,3 г/кг або
ентеродез 10- 50 мл, очисна клізма.
-
7). Госпіталізація
в спеціалізоване відділення.
При набряку гортані
– в/в кортикостероідні препарати
(преднізолон 30 мг . дексаметазон 4 мг)
Хвороба Меньєра
Виникає
внаслідок підвищення тонусу
парасимпатичного відділу вегетативної
нервової системи.Вазомоторні порушення
у внутрішньому вусі зумовлюють гострий розвиток водянки ендолімфатичного
міхура вестибулярного апарату і різке
його подразнення.
Клініка:
Проявляється
хвороба нападами вестибулярних розладів
(запаморочення, нудота, блювання, атаксія)
в поєднанні з вегетативними
порушеннями( брадикардія, гіпотонія, блідість шкіри обличчя, часте сечовипускання, зниження
температури тіла). Тривалість від декількох хв.
до декількох діб або тижнів, і
різна частота ( декілька разів на тиждень, щомісяця, або 1-2 раза на рік , або
1 раз в декілька років(епізодично).
Лікування:
Під час нападу – ліжковий режим, до ніг грілку, на шийно-
потиличну ділянку – гірчичники
В/м- 1-2мл торекан і 2 мл церукал, 1мл піпольфен;
в/в 5мл 0,5% розчину
новокаїну і 20мл 40% р-ну глюкози, 40мг фуросеміду.
При неефективності – в/м 1мл 2,5% аміназину , п/ш
атропіна сульфат 1 мл кофеіну.
Використовують також дроперідол, галоперідол,
антигістамінні, судино-розширювальні ( но-шпа, стугерон, цинаризин).
Між
нападами :
-дегідратаційна
- антигістамінні
-дотримання дієти: молочно-рослинні супи, м'ясо і риба у
відвареному вигляді,виключити гострі і солоні страви.
ЛФК для вестибулярного апарату.
Хворим заборонена
праця на висоті.
ІНТОКСИКАЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
1
- Отруєння сірководнем
Сірководень – сильна нейротропна отрута.
КЛІНІКА –врата свідомості, порушення дихання, діяльності серця,
набряк легень, судоми, летальний кінець, сльозотеча, чихання, кашель. Насморк,
блювання, запаморочення.
При одужанні – астено-вегетативний синдром.
ДОПОМОГА
1 – Винести потерпілого з зони ураження на чисте повітря;
2 – Серцеві і дихальні аналептики;
3 – Діуретики, глюкозу, вітаміни;
4 – Препарати заліза;
5 – Симптоматичні засоби;
6 – Гемодіаліз, гемодилюція;
7 – Реанімаційні заходи.
ПРОФІЛАКТИКА
1 – Регулярно вичищати вигрібні ями;
2
– Засипати їх
залізним купоросом.
2 – Отруєння чадним газом
КЛІНІКА – головний біль,загальна
слабкість, непритомність, гіперемія шкіри, серцебиття, підвищенний АТ, нудота,
блювання, адинамія, збудливість, сонливість, втрата свідомості, кома, судоми,
порушення дихання.
ДОПОМОГА
1 –Винести пацієнта на свіже повітря;
2 – Нашатирний спирт;
3 – Киснева терапія
4 – Серцеві глікозиди;
5 – Діуретики;
6 - Холод на ділянку голови;
7 - Реанімаційні заходи;
8 – Оксібаротерапія.
3 – Отруєння барбітуратами – виникає
внаслідок медикаментозної інтоксикації або при суїцидальних спробах.
КЛІНІКА –
Синдроми:
ü Коматозний стан
ü Порушення зовнішнього дихання
ü Розлади функцій внутрішніх органів (ссс і нирок)
ü Трофічні розлади
ü Сонливість, атаксія, «гра зіниць» - змінюється величина
зіниць, дизартрія, міоз, пригнічення рефлексів, м’язова гіпотонія, гіпотермія
При виході з коматозного стану:
ü Виникає психомоторне збудження з депресією, астенією,
порушення дихання, функція нирок (олігурія)
ЛІКУВАННЯ
1 – промивання шлунка
2 –проносні засоби
3 – інтубація трахеї
4 – сифонні клізми
5 – форсований діурез
6 – для зменшення ацидозу – натрій гідрокарбонат 4%
7 – у тяжких випадках – гемодіаліз
8 – ввв 10 мл 0,5 %
розчину бемегриду, який є антагоністом снодійних препаратів, зменшує
токсичність барбітуратів і стимулює функцію ЦНС.
4 - Отруєння пестицидами (тіофос, гептахлор, гексахлоран, гранозан)
КЛІНІКА
1) Легка форма – головний біль,
запаморочення, слабкість, чихання, ринорея, кашель, металевий привкус у роті,
біль у надчеревній ділянці;
2) Середньої тяжкості – усі перелічені
симптоми виражені різко, виникають блювання, порушення свідомості, кома,
судоми, порушення діяльності серця, нирок, летальний кінець. При сприятливому
перебігу розвивається енцефаломієлополірадикулоневрит.
ДОПОМОГА
Ø Промивання шлунка 2% розчином натріягідрокарбоната або
активованим вугіллям (100 г на 1л)
Ø Блювотні засоби – апоморфін 1 мл в/в
Ø Сольові проносні
Ø Реанімаційні заходи
Ø Симптоматичні заходи
5 – отруєння нейролептиками
Часто отруєння аміназином
КЛІНІКА
Загальна слабкість,
сонливість, запаморочення, нудота, сухість у роті, гіпотонія, тахікардія,
атаксія, тремор, деколи судоми.
При довготривалому
вживанні – гіпокінези, екстрапірамідна ригідність, синдром паркінсонізму.
ЛІКУВАННЯ
Як при отруєнні барбітуратами. При наявності ураження екстра пірамідної системи призначають протипаркінсонічні препарати.
Ø Отруєння метиловим
спиртом (метанол)
Ø Отруєння носить побутовий характер і виникає при
помилковому вживанні замість етилового.
Ø Токсична дія обумовлена продуктами його окислення фармальдегідом
, який пошкоджує клітини сітчастої оболонки ока і приводить до сліпоти
(амаврозу)
Ø Клініка
Ø Вегетативні розлади –гіпергідроз,тахікардія,зниження
АТ,ціаноз губ , блідість обличчя,запаморочення,головний біль і біль у кінцівках
, підвищення температури тіла ,блювання,біль у животі ,зниження гостроти
зору,нервове збудження ,зіниці розширюються і не реагують на світло;
Ø Перші ознаки ураження зорових нервів є поява пелени і
яскравих плям перед очима ,зниження гостроти зору аж до амаврозу .
Ø Лікування
Ø -Промивання шлунка 2% розчином натрію гідрокарбонату
Ø - Інтенсивне пиття
3% розчину натрію гідрокарбонату (4-5 стаканів на день)для боротьби з
ацидозом,кровопускання 250-300 мл з наступним переливанням крові
Ø - в/в краплинно 5
% розчин глюкози 400-800 мл ,фізрозчин, вітаміни групи В,С,преднізолон
Ø - Гемодіаліз по показанням
Ø Антидот-етіловий спирт ,який використовується всередину по 50 мл 30% розчину через 2 години або в/в 1 мл на 1 кг маси тіла
НАДАННЯ
ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ІНСУЛЬТІ
|
№ з/п |
Етапи виконання |
Зміст, матеріали,
забезпечення |
|
1 |
Підібрати необхідний матеріал |
1. Апарат для вимірювання артеріального тиску, роторозширювач,
м'який катетер |
|
2 |
Забезпечення хворому лікувального режиму |
1. Хворого покласти в ліжко |
|
3 |
Надати
долікарську допомогу |
1.
При збудженні
ввести заспокійливі (седуксен 0,5% - 2,0 в/м) 2.
Зміряти
артеріальний тиск 3.
При підвищенні
його вище норми на 30% і більше, або якщо робочий тиск хворого не відомий (а
систолічний тиск перевищив позначку 190-200 мм рт. ст.) ввести клофелін
0,02%- 1,0 в/м, в/в 4.
При зниженні
систолічного тиску нижче 100 мм рт. ст. ввести кофеїн 10 % - 1,0 в/м,
кордіамін 1,0 в/в, а при тиску нижче 90 мм рт. ст. ввести дофамін 0,5 % 1,0
в/м, в/в та допегіт 0,4 % - 2,0 в/м, в/в, корглікон 0,06 % - 1,0 в/в,
розчинивши в 20 мл фізіологічного розчину 5.
При клекочучому
диханні протерти рот, видаляючи слиз з глотки 6.
При переповненому
сечовому міхурі (пальпаторно і перкуторно оглянути) катетеризувати сечовий
міхур м'яким катетером і вивести сечу 7. Негайно викликати лікаря чи швидку допомогу |
Рекомендована література
Кареліна
Т.І., Касевич Н.М. Неврологія Підручник.
— К.: Медицина, 2010.
Коментарі
Дописати коментар