Викладач Єрмолаш Т. О. Предмет Медсестринство у внутрішній медицині Дата 25.04.2022 р. Група 4 - А с/с Лекція №8. Тема: Хвороби обміну речовин. Ожиріння. Охорона праці в галузі.

 

Викладач	Єрмолаш Т. О.
Предмет	Медсестринство у внутрішній медицині
Дата	25.04.2022 р.
Група	4 - А с/с
Лекція №8. Тема:	Хвороби обміну речовин. Ожиріння. Охорона праці в галузі.

 

Ознайомитись  зі змістом лекції:

Ожиріння

Ожиріння – це захворювання при якому надлишковий накопичений жир у тілі несприятливо впливає на стан здоров’я, призводячи до зменшення середньої тривалості життя та/або появи проблем зі здоров’ям. Людину вважають хворою на ожиріння, якщо індекс маси тіла (ІМТ), показник, який можна обрахувати розділивши вагу людини у кілограмах на зведений у квадрат зріст людини в метрах, перевищує 30 кг/м²

ІМТ	Класифікація
< 18,5	недостатня вага
18,5–24,9	нормальна вага
25,0–29,9	надлишкова вага
30,0–34,9	ожиріння I ступеню
35,0–39,9	ожиріння II ступеню
≥40,0	ожиріння III ступеню

·                     Будь який ІМТ ≥35 або 40 називається «серйозним ожирінням»

·                     ІМТ ≥35 або 40–44,9 чи 49,9 називається «патологічним ожирінням»

·                     ІМТ ≥45 або 50 називається «надморбідним ожирінням»

Смертність

Ожиріння являється однією з головних причин передчасної смерті у всьому світі. Під час широкомасштабних американських і європейських досліджень було виявлено, що ризик смертності мінімальний при ІМТ 20-25 кг/м для людей, які не палять, і 24–27 кг/м² для курців. Зі зміною показника ІМТ у будь-яку сторону ризик збільшується. ІМТ, що перевищує 32, зв’язують з подвійним рівнем смертності серед жінок за період протягом 16-річного періоду. За підрахунками, в Сполучених Штатах ожиріння спричиняє зростання з 111 909 до 365 000 смертей на рік, водночас у Європі 1 мільйон (7,7%) смертей зв’язують з надлишковою вагою. В середньому, ожиріння призводить до скорочення середньої тривалості життя на строк від шести до семи років. Якщо показник ІМТ складає 30-35, середня тривалість життя зменшується на строк від двох до чотирьох років,а при крайньому ступені ожиріння (ІМТ>40) середня тривалість життя зменшується на 10 років.

Український науково-дослідницький інститут харчування, провівши дослідження цієї проблеми, виявив, що 22% українців страждають на ожиріння. Чим більша маси тіла, тим більше ймовірність розвитку таких тяжких захворювань, як цукровий діабет, атеросклероз, ІХС, вторинна артеріальна гіпертензія, цукровий діабет ІІ типу, синдром обструктивного апное сну, деякі види онкологічних захворювань раку, остеоартриту та астми.

Етіологія:

Частіше всього ожиріння виникає внаслідок споживання їжі з високою енергетичною цінністю (калорійністю) у поєднанні з недостатньою фізичною активністю і фактором генетичної сприйнятливості, хоча в поодиноких випадках спостерігалось виникнення захворювання на тлі генетичних, ендокринних порушень, прийому медикаментів або психіатричних розладів. Існує недостатньо доказів того, що деякі люди з ожирінням їдять мало, проте набирають зайву вагу, завдяки сповільненому обміну речовин; загалом, огрядні люди витрачають більше енергії, ніж худорляві, тому що для підтримання життєдіяльності тіла зі збільшеною масою треба витрачати більше енергії.

Класифікації:

За походженням:

І - первинне ожиріння: - аліментарно-конституційне; генетичні синдроми поєднанні з ожирінням

ІІ - вторинне ожиріння: - гіпоталамо-гіпофізарне (пухлини, запалення, травми та наслідки операцій); - ендокринне (гіпотиреоз, синдром Іценко-Кушинга;

- церебральне (травма черепа, енцефаліт, підвищення внутрішньочерепного тиску)

За ступенем ожиріння:

І - фактична маса тіла перевищує ідеальну на 15-29%;

ІІ - надлишок маси тіла становить 30-49 %;

ІІІ - надлишок маси тіла становить 50-99 %;

ІY- фактична маса тіла перевищує ідеальну на 100 % і більше.

Стадія ожиріння:

·                     прогресуюча;

·                     стабільна.

Ступені тяжкості:

·                     легкий - відсутність скарг, іноді головний біль, стрії, ожиріння І ступеня, транзиторна АГ;

·                     середньої тяжкості - часті головні болі, транзиторна АГ, порушення менструального циклу, численні стрії, статевий розвиток сповільнений або прискоренний, фолікуліт, ціаноз, ожиріння І- Ііступенів;

·                     тяжкий - численні скарги, стійка АГ, розлади функцій статевих залоз, пігментація реґіонарна шкіри, раннє посивіння волосся, тиреоїдит аутоімунний, ожиріння ІІІ- ІY ступенів.

Медсестринський процес:

І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження.

Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.

Суб’єктивні методами обстеження:

А. Скарги пацієнта: (при І і ІІ ступені ожиріння скарг у пацієнта немає).

При ожирінні ІІІ та ІY ступенів будуть скарги:

·                     на підвищення маси тіла; - задишка (спочатку при фізичному навантаженні);швидку стомлюваність; - загальна та м`язева слабкість; - зниження працездатності; - закрепи; - метеоризм; - посилений апетит; - дратівливість; - лабільність настрою, часто депресія; - порушення менструального циклу.

В. Анамнестичні дані:

- порушення режиму харчування;

- наявність хвороб ендокринної системи;

- хвороба спостерігається серед родичів пацієнта;

- відсутність фізичного навантаження.

С. Об’єктивні методи обстеження:

- нерівномірне або рівномірне відкладання жиру (у ділянці живота, сідниць, стегон) –«рейтузний» тип ожиріння;

- стрії (смуги розтягнення на різних ділянках тіла (животі, стегнах, молочних залозах, плечах, під колінами);

- зміни шкіри – сальність, попрілості, фурункульоз;

- задишка;

- збільшення маси тіла;

- у дівчаток – передчасне формування вторинних статевих ознак; виражений ріст волосся на верхній губі;

- у хлопчиків - ріст вусів і бороди запізнюється, гінекомастія;

- артеріальна гіпертензія;

- ураження ендокринної та нервової систем;

- аналіз крові: підвищений вміст холестерину, ліпідів, дисліпопротеїнемія, гіперглікемія, порушення тесту толерантності до глюкози;

- високу інформаційну цінність має зниження рівня 11-ОКС в крові і підвищення екскреції 17- ОКС з сечою.

ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:

·                     Наявні проблеми: - на підвищення маси тіла; - задишка (спочатку при фізичному навантаженні); - швидку стомлюваність; - загальна та м`язева слабкість; - зниження працездатності; - закрепи; - метеоризм; - посилений апетит; - дратівливість; - лабільність настрою, часто депресія тощо.

- Потенційні проблеми: - можливість виникнення гіпертензії, стенокардії, інфаркту міокарда тощо.

- Складемо медсестринський діагноз: - на підвищення маси тіла; - задишка (спочатку при фізичному навантаженні); - швидку стомлюваність; - загальна та м`язева слабкість; - зниження працездатності; - закрепи; - метеоризм; - посилений апетит; - дратівливість; - лабільність настрою, часто депресія, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.

ІІІ етап сестринського процесу – планування медсестринських втручань:

1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

2. Підготовка пацієнта до інструментальних методів обстеження

3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем

4. Виконання лікарських призначень

5. Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта

6. Навчання пацієнта та оточуючих само- та взаємо-допомоги

ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:

·                     підготовка пацієнта та взяття крові на гормональне дослідження, для біохімічного дослідження, на загальний білок, білкові фракції, холестерин;

·                     взяття сечі на БАС;

·                     підготовка пацієнта до ЕКГ, рентгенографія черепа, комп’ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії;

·                     постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок Р, ЧДР;

·                     режим з підвищеною фізичною активністю;

·                     контроль та допомога у дотриманні пацієнтом дієти №8 (обмеження жирів тваринного походження і вуглеводів, але повноцінно щодо білків та вітамінів; лікувальне голодування;

·                     допомога пацієнтові в дотриманні особистої гігієни;

·                     при підвищеній пітливості – обтирати шкіру насухо;

·                     при задишці – прогулянки на свіжому повітрі;

·                     допомога пацієнтові при фізичних навантаженнях;

·                     при гіпертензії - спокій, свіже повітря, гірчичники на потилицю, литкові м`язи;

виконання лікарських призначень:

консервативне лікування:

·                     при відсутності ефекту від лікування дієтою, призначають медикаментозне лікування:

·                     засоби для пригнічення апетиту: мазиндол, флуоксетин, фенілпро-паноламін;

·                     засоби, які пригнічують адсорбцію компонентів їжі: глюкобай, акарбоза, орлістат;

·                     засоби, які посилюють термогенез і активність метаболічних процесів: сибутрамін;

·                     препарати тиреоїдних гормонів: L-тироксин.

фізичні методи лікування:

·       ЛФК;

·       масаж;

·       родонові та морські ванни;

·       сауна;

·       душ Шарко;

·       оперативне втручання (зменшення розміру шлунка);

·       вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта;

·       навчання пацієнта само-, а його оточення взаємо догляду ;

·       бесіда з оточенням про надання психологічної підтримки пацієнтові, активізацію внутрішніх сил на одуження;

·       санітарно-освітня робота з пацієнтом та його оточеням щодо проблем ожиріння;

·       санаторно-курортне лікування (Хмільник, Сочі, Одеса, Кисловодськ, Єсентуки, Немирів).

Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання:

1. Поліпшення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.

2. Відновлення працездатності.

3. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.

Профілактика:

·                     виключення із раціону алкоголю, солодощів;

·                     дотримання режиму харчування;

·                     включення в раціон овочів, морських продуктів, олії, сиру;

·                     дотримання дієти з розвантажувальними днями, голодуванням (під контролем лікаря);

·                     дозоване фізичне навантаження (плавання, фізичні вправи, ходьба).

 

Заходи і засоби особистої професійної безпеки 
медичної сестри 
під час надання медичної допомоги пацієнтам, при роботі з кров’ю та іншим біоматеріалом, апаратурою тощо.

 

Слід пам`ятати, що з кожним біоматеріалом необхідно поводитися як із заразним!

Основні правила захисту медичних працівників від інфекції:

- інформація про конкретні джерела інфекції;

- чисте і ретельне миття рук;

- використання індивідуальних засобів захисту (шапочки, гумові рукавички, маски, фартухи із клейонки або пластикату, захисні окуляри або щитки);

- накладання водонепроникних пов`язок на порізи і садна);

- уникання проколів, порізів рукавичок і рук.

Техніка безпеки при роботі з кисневими балонами.

Стиснений газо­подібний кисень при стиканні з маслами, жирами, нафтою активно з'єд­нується з ними, викликаючи вибух. Тому не можна користуватися для відкручування вентиля тканинами зі слідами фарби, жиру чи мастил. У приміщенні, де є кисневі балони, не дозволяється курити, користува­тись відкритим вогнем.

Балони зберігають у спеціальних нішах, зафіксувавши їх металеви­ми ланцюгами. При транспортуванні балонів слід остерігатися поштовхів і ударів. Потрапляння струменя кисню на слизову оболонку очей при відкритті вентиля балона може спричинити опік і ушкодити зір. У при­міщенні, де є кисневі балони, повинні бути вогнегасники.

Інгаляцію кисню можна проводити через маску. Маски бувають мета­леві або пластикові, вигнуті таким чином, щоб при накладанні на облич­чя вони герметично закривали рот і ніс. Введення кисню за допомогою маски може здійснюватись за відкритою, напівзакритою або закритою системами. При відкритій системі маска нещільно прилягає до обличчя, і вдихувана га­зова суміш - це збагачене киснем (до 30%) атмосферне повітря. Видих відбувається в оточуюче середовище. При інгаляції кисню за напівзакри­тим методом лише частина вдихуваної суміші надходить у зовнішнє се­редовище. Економічного використання кисню досягають включенням в систему дихального мішка. З метою запобігання постійному переповнен­ню мішка він обладнаний клапаном викиду, через який видаляється надлишковий об'єм дихальних газів. Маску щільно одягають на обличчя, фіксуючи її гумовими лямками. Дихання відбувається чистим киснем з поверненням у камеру близько 1/3 видихуваного повітря. Кисень при цій системі можна не зволожувати. Час від часу дихальну камеру спорожню­ють від конденсованої вологи. Недоліком цього методу є можливе збіль­шення концентрації вуглекислоти у суміші, яку вдихають.

 

Матеріали активізації студентів:

1.     Скласти структурно – логічну схему «Ожиріння»

Література

 

І.Основна:

1.Медсестринство у внутрішній  медицині  підручник / В.В. Стасюк— К., 2010.

ІІ.ДОПОМІЖНА:

2 .Медсестринство в терапії  О.К.Демченко— К., 2001.