Викладач Єрмолаш Т.О. Предмет Психіатрія та наркологія Дата 20.04.2022 р. Група 3 – А л/с Лекція Тема №1. Вступ. Загальна психопатологія. Основні принципи обстеження, лікування психічнохворих та догляд за ними. Шизофренія. Біполярний афективний розлад
|
Викладач |
Єрмолаш Т.О. |
|
Предмет |
Психіатрія та
наркологія |
|
Дата |
20.04.2022 р. |
|
Група |
3 – А л/с |
|
Лекція Тема №1. |
Вступ.
Загальна психопатологія. Основні принципи обстеження, лікування
психічнохворих та догляд за ними. Шизофренія. Біполярний афективний розлад. |
Схема дистанційного
заняття:
Ознайомитись зі
змістом лекції:
План:
1. Вступ. Загальна психопатологія.
2.
Основні принципи
обстеження, лікування психічнохворих та догляд за ними.
3.
Шизофренія.
4.
Біполярний
афективний розлад
Пізнавальна
діяльність складається з трьох основних
елементів:
-
Сприймання;
-
Пам’яті;
-
Мислення .
Розлади сприймання:
Кількісні порушення сприймання – це
розлади сили сприймання природних подразників:
Поліестезія- коли одиничне
подразнення сприймається як множинне.
-
Анестезія-повна відсутність
чутливості
-
Гіпестезія- зниження
чутливості
-
Анальгезія- відсутність чи
зниження больової чутливості
-
Гіперстезія-підвищення
чутливості
-
Парестезія- відчуття
оніміння,повзання мурашок,поколювання,жару
-
Дизестезія- ненормальне
сприйняття больових відчуттів (тепло сприймається як холод,укол-як торкання)
-
Гіперпатія-неадекватне
посилення відчуття болю
-
Геміанестезія-анестезія
половини тіла.
-
Термоанестезія-випадіння
температурної чутливості
-
Синестезія –це сприйняття подразнення не тільки в місці
нанесення , а і в інших місцях
Якісні порушення сприймання:
1. Ілюзії –це хибне сприйняття реальних предметів
2. Галюцинації – це сприйняття образів
і предметів, яких у реальному світі не існує.
А)істинні галюцинації- коли галюцинаторні образи виникають в оточуючому середовищі і супроводжуються
відчуттям іх реальності.
Б)псевдогалюцинації –коли галюцинаторні образи виникають не в зовнішньому
середовищі, а внутрі хворого (хворі чують голос
у собі)
Синдром психічного
автоматизму Кандинського- Клерамбо –коли
під впливом зовнішніх факторів виникають думки «чужі, зроблені», хворим здається , що оточуючі знають і
повторюють їхні думки в голос, насильно
нав’язують різні ідеі , не дає
самостійно думати, може бути мимовільне переривання думок, :
Він включає псевдогалюцинації, маячні ідеї переслідування, впливу,
переживання хворим відчуждення власних думок і дій під впливом зовнішніх
факторів(хворим здається, що оточуючі знають і повторюють іхні думки)
3. Психосенсорні розлади – це змінене зорове сприймання реальних предметів.
До цих розладів відносяться :
А)
дереалізація – це розлади,які стосуються
навколишнього реального світу і сприймаються нечітко , нереально, абстрактно .
Дереалізація проявляється макропсиямм і мікропсіями.
Б) деперсоналізація- це стан відчуження від самого себе, неадекватне
сприймання людиною своєї особи, свого «я».
-Симптоми порушення схеми тіла- сприймання свого тіла як зміненого (змінюється
уявлення про форму чи величину тіла або відділів , це збільшення або зменшення якоїсь частини
тіла …деформація голови)
5.Сенестопатія –дуже неприємні відчуття у різних частях тіла (жжение, стягування, переливання,розливання, щекотання).
Розлади пам’яті
1.
Гіпермнезія-
загострення пам’яті.(посилення)
2.
Гіпомнезія –
послаблення пам’яті.
3.
Амнезія – випадіння
в пам’яті певного відрізку часу.
А)фіксаційна-ослаблення
або відсутність запам’ятовування поточних подій
Б)ретроградна-це
відсутність пам’яті на події,що були перед захворюванням.
В)антероградна-
на події, які були після травми.
Г)антероретроградна
- на події, які були до і після травми.
4.парамнезії (ложні спогади):
А)конфабуляція- спогади хворого
про події, яких насправді не було.
Б)псевдоремінісценції- спогади про ті
події, які хворий колись пережив.
5.Синдром Корсаковський амнестичний - характеризується
порушенням пам’яті на поточні події(фіксаційна амнезія) і парамнезіями.
Розлади мислення
1.
Прискорене
мислення- проявляється збільшенням кількості думок, безперервним іх
виникненням. Судження хворих поспішні, необдумані, поверхневі і швидко
змінюється одна думка іншою (сприймається як словесний потік-« скакання ідей»
2.
Сповільнене –характеризується
зменшенням кількості думок, між словами можуть бути тривалі паузи(характерно
для МДП)
3.
В’язке мислення –
неможливість виділити основне від другорядного. Олігофазія-зменшення словарного запасу .
4.
Незв’язне мислення-
відсутність логічного зв’язку. Мова складається з окремих спогадів
минулого,набору слів, не пов’язаних між
собою.
5.
Резонерське
мислення – характеризується схильністю до безплідного, пустого мудрування(
міркування), ненужні судження(часто хворий користується складними
філософськими чи математичними поняттями
, доказами), доводи хворого ґрунтуються не на реальних фактах
6.
Аутичне –
відсутність бажання спілкуватися з людьми.
7. Паралогічне- коли на поставлене питання хворий відповідає не по суті .
8.
Розірване мислення
– не має змістовного зв’язку мова
позбавлена змісту, мова незрозуміла для оточуючих і являє собою набір слів
(окремі поняття без логічного зв’язку нанизуються одне на одне).
Розлади мислення за
змістом:
- Нав’язливі
ідеї(настирливі)
- Надцінні ідеї (сверхцінні)
-Маячні ідеї
Нав’язливі ідеї – це думки, які виникають мимовільно, які хворий тяжко
переживає. Хворий розуміє безглуздість цих ідей, але не може їм протидіяти, хоч
і намагається від них звільнитися.
Види нав’язливих станів
а. Страхи(фобії):
-Агорафобія- страх перейти широку вулицю або площу.
-Клаустрофобія- страх перед закритим тісним приміщенням.
-Мізофобія-страх забруднитися
-Танатофобія-страх смерті
-Нозофобія-страх захворіти на тяжку хворобу.
-Канцерофобія
-Кардіофобія
б. Нав’язливі сумніви- коли хворий не впевнений у привильності своїх дій, не
може прийняти рішення, неодноразово перевіряє свої дії(чи замкнув двері,
виходячи з дому; чи перекрив воду, газ)
г. Нав’язлива лічба-характеризується у нав’язливому перелічуванні предметів, які потрапляють у
поле зору.
З нав’язливими ідеями
поєднуються нав’язливі дії-часто
пов’язані (нав’язливе миття рук при
мізофобії, іноді нав’язливі дії мають характер захисного
ритуалу – хворий певне число раз доторкається
до дверей для того, щоб не сталося нещастя з кимось).
Надцінні ідеї
(сверхцінні)
Надцінні ідеї (домінантні) — це думки, що переважають
над усіма іншими. Виникають вони внаслідок реальних обставин, але згодом
набувають надмірного емоційного забарвлення, займають у свідомості людини
домінуюче становище і впливають на процес мислення в цілому.
На відміну від бреда сверхцінні ідеї мають реальну основу і їх можна ослабити або
усунути шляхом зміни ситуації або
переконання хворого.
Маячні ідеї – це хворобливі, неправильні висновки і міркування, які
викривлено відображають дійсність і оволодівають свідомістю хворого.
Вони відрізняються сталістю і не піддаються корекції,
хворий впевнений у повній їх реальності, достовірності цих ідей.
Види
1)
Маячення величності
– хворий твердить, що він володіє незвичайним розумом і силою.
2)
Маячення високого
походження – коли хворий вважає себе нащадком імператорської династії, вважає
себе сином (позашлюбним) відомого політичного діяча.
3)
Маячення багатства
– хворий запевняє, що володіє незчисленними скарбами.
4)
Маячення
винахідництва – хворі запевняють, що вони винайшли вічний двигун, апарати,
прилади, які зроблять кращим життя людства.
5)
Маячні ідеї
відношення –у хворого недовіра до оточуючих, думки про сторонній вплив, хворому
здається, що на нього оглядаються, перешіптуються.
6)
Маячні ідеї
переслідування –хворий запевняє, що він
є об’єкт переслідування групою осіб, які хочуть його вбити. Такі хворі
соціально небезпечні, вони можуть завдати тяжких ушкоджень своїм вигаданим
кривдникам.
7)
Маячення впливу
– а)маячення
фізичного впливу – хворі впевнені, що зазначають впливу за допомогою різних
апаратів або променів.
Б)маячення психічного впливу
– хворі впевнені, що зазначають впливу за допомогою гіпнозу на відстані.
8)
Маячення отруєння.
9)
Маячення ревнощів.
10.Індуковане маячення – коли маячення виникає в результаті переробки
маячних ідей іншого психічного хворого і висловлює тіж самі маячні ідеї.
11.Іпохондричне
маячення – хворі вважають, що у них тяжка недуга.
12.Резидуальний бред – бред який розвивається на основі епізодичних
галюцинаторно-маячних переживань, під час одужання. (під час присмеркових
розладів свідомості).
За
структурою маячні ідеї поділяють на паранояльні, параноїдні та парафренні.
Паранояльне
маячення – це наявність сталої систематизованої маячної ідеї, яка
виникає із реальних правдоподібних ситуацій без галюцинацій і виражених
афективних розладів. Наприклад , при інволюційному параноїді
наблюдається маячення
матеріальних чи моральних збитків( щоб не трапилось неприємного , хворий
в усьому звинувачує сусідів.
Параноідне
маячення – менше систематизоване , неправдоподібне але і не
фантастичне, нерідко пов’язано з
галюцинаціями і характеризується наявністю різноманітних ідей несприятливого
впливу на хворого ззовні( маячення переслідування, отруєння, звинувачення.)
Парафренне
маячення – містить фантастичні абсурдні ідеї
величі на тлі зниження інтелекту.
Хворі з активними проявами маячення повинні перебувати на режимі «А» і
вони потребують підвищенної уваги медсестер.
До розладів мислення відноситься – слабоумство.
Слабоумство – стійке, незворотне зниження рівня психічної діяльності
(в першу чергу інтелектуальної).
Хворий нездатний вловити зв’язок між
явищами, некритичний до своїх висловлювань і вчинків, не може відрізнити
основне від другорядного.
Характерним є зменшення запасу знань, труднощі у набутті
нового життєвого досвіду і засвоєння нових знань. При цьому виявляють
недостатність пам’яті
й уваги.
Слабоумство:
1). природжене (олігофренія );
2). набуте (деменція).
Деменція(
набуте слабоумство) – лакунарна і
глобарна.
Лакунарна деменція характеризується зниженням розумової працездатності,
прогресуючою втратою знань, ослабленням пам’яті, неврівноваженістю
(дратівливість, гнівливість, слабодухість).
Ставлення хворого до навколишнього, до близьких йому
людей не змінюється.
Глобарна деменція (тотальна, дифузна, паралітична) – груба деградація
особистості хворого, він не усвідомлює що хворий, не здатний критично ставитись
до свого стану, звужується коло інтересів, грубе ураження інтелекту.
Олігофренія –
патологічний стан, який характеризується природженим недорозвиненням психіки,
переважно інтелекту.
Розрізняють три ступені
розумової відсталості – дебільність, імбецильність та ідіотія.
Дебільність характеризується легким розумовим недорозвиненням.
Пам’ять задовільна, не можуть засвоїти програму загально-освітньої школи, може
бути блискуча механічна пам’ять, музичні здібності, непогано адаптується в
навколишньому середовищі, працюють, гарні манери поведінки ,схильні до
імпульсивних дій.
Імбецильність – середня тяжкість
розумового недорозвинення, імбецили не здатні до навчання, у них можна виробити
лише елементарні навички самообслуговування, непрацездатні, мова бідна,
граматично неправильна, дефектна, обмежений словниковий запас, прості речення
можуть складати. Можуть бути добродушні, з гарним настроєм і злобні,
мстительні.
Ідіотія – характеризується
глибоким інтелектуальним недорозвиненням. У ідіотів зовсім відсутня мова, не
здатні до навчання, у рот все беруть, що трапляється під руки, дефекти
фізичного розвитку. Потребують постійного догляду, буває стан психомоторного
збудження зі злобою, агресією.
Лікування симптоматичне.
1.
Розлади емоцій
Ейфорія (гіпертимія)- підвищений настрій
Депресія (гіпотимія) – знижений настрій
Маніакальний синдром:
а) підвищення настрою
б) прискорене мислення
в) рухове розгальмування
Хворі переоцінюють свої можливості, мало сплять і не відчувають дефіциту сну
Депресивний синдром
а) знижений настрій
б) сповільнене мислення
в) рухове загальмування
г) хворі пригнічені, відчуття тоски, свої судження вони не можуть довести до
кінця, у всіх бідах себе обвинувачують, обличчя скорбне, печальне, голос тихий
і при глибоких депресіях може бути
рухове оціпеніння (ступор)
Іноді депресія перебігає з руховим збудженням і такі хворі небезпечні для оточуючих і можуть
скоїти суіцидальні дії.
Дисфорія - тоскливо-злобний настрій
(недовольство собою, оточуючими, дратівливість, агресивні дії, мстять за давні
обіди)
Апатія - байдужість до всього оточуючого і до себе.
Слабодухість – нетримання емоцій
(емоційна лабільність)
Страх -який супроводжується блідістю ,
тремтінням тіла, холодний піт, часті
позиви до сечовипускання, холодний липкий піт. Іноді в стані страху пацієнт втрачає рухомість, впадає в ступор.
Іноді страх супроводжується суєтливо-руховим безпокійством(у такому стані хворі небезпечні для себе і оточуючих, їх
поведінку не можна предсказати)
Афект – короткочасна і сильна позитивна або негативна емоціональна
реакція з вираженими вегетативними
проявами, супроводжується порушенням
контролю над своєю поведінкою.
Емоційна тупість – хворі равнодушні до навколишнього, холодно відносяться
до своїх близьких, не мають планів на
майбутнє.
Розлади рухово - вольової сфери
1)
Кататонічні розлади
o Симптом повітряної подушки (наявність пустого простору
між подушкою і головою пацієнта, який лежить у ліжку)
o Застигання в причудливих химерних позах
o Гримасування
o Симптом брів (напруження любної мускулатури) брові
пацієнта якби піднімаються в гору ніби у подиві
o Симптом хоботка- губи витягнуті вперед трубочкою або хоботком витягнуті вперед
o Парамімічні реакції - весела витівка (виходка) з сумним обличчам
o Ехопраксія- повторення побачених дій
Симптом автоматичного підкорення ( підчиняемості)- виконуючи прохання
зробити якийсь рух, хворий повторює його декілька разів протягом тривалого
часу.
До кататонічних розладів
належать синдроми кататонічного ступору і збудження:
1.Кататонічний
ступор- характеризується загальмованістю, відсутністю рухів.
o Пацієнт застигає в
незручній позі , відмовляться від їжі , спостерігається симптом воскової гнучкості - пацієнт довго знаходиться у положенні – яке йому надали: наприклад, піднята рука довга
залишаться піднята, обличчя амімічно, із-за відмови від іжи пацієнта треба годувати з рук або через зонд.
Виражений активний і пасивній негативізм. Негативізм (патологічна впертість,
опір у відповідь на будь-яке прохання) :
1.
Активний – хворий
все робить навпаки
2.
Пасивний – хворий
не виконує просьби і прохання
У цому стані пацієнт здійснює імпульсивні вчинки дії, які
раптово виникають і закінчуються, після чого пацієнт знову впаде в ступор.
2.Кататонічне
збудження – характеризується неадекватністю ситуації. Хворі
виконують стереотипні рухи -це постійне
потирання рук, похитування головою або постукування ребром долоні по столу)
гримасування,
ехолалія -повторення чужої мови
o Ехомімія - повторювання чужої міміки.
o Ехопраксія - повторення побачених дій
o . Мова розірвана, беззмістовна.
1.
Маніакальне
збудження
- хворі збуджені, багатомовні, мало сплять, багато
балакають, тому голос охриплий;
- задумують
багато справ, але нічого не доводять до кінця, так як часто відволікаються.
2.
Гебефренічне
збудження
-гримасування,
дурашливість
- емоційна неадекватність
- парадоксальність – вони безпричинно сміються або плачуть
- їхня мова
беззмістовна
- слова
часто переінакшуються, вживаються недоречно
Види ступора
a)
Депресивний ступор-
загальмованість, загальмоване мислення,
без участі до того що виникає навколо, обличчя скорботне
Іноді на фоні депресивного ступора виникає стан гострого
рухового збудження, що супроводжується вибухом туги – меланхолічний . В такому
стані хворі наносять собі тілесні пошкодження, схильні до суїцид них дій
Б) психогенний ступор- схожий на депресивній але менш виражений та
пов’язаний з психологічною депресією, хворий реагує емоційно (плаче, блідніє)
не такі байдужі до навколишнього.
3.Меланхолічний ступор – пригнічений
настрій, тоска, відчуття безвихідності, відчаю, гальмування мислення і рухів.
« Меланхолічний вибух» - посилення рухових реакцій і в
цьому стані хворі небезпечні, можуть нанести ушкодження собі і оточуючим.
До рухових розладів належать судомні припадки:
Типовий
епілептичний судомний припадок
починається з аури –
(передвісників) – мерехтіння в очах, поява в полі зору іскор, спіралей, що
світяться (зорова аура); неприємні відчуття у шлунку, серці (вісцеральна аура)
Потім настає тонічна фаза припадку –
яка характеризується напруженням усіх м’язів тіла, високим їх тонусом. Триває
вона 0,5 – 0,45 хв.
Її змінює клонічна фаза для якої характерні клонічні судоми - періодичні
скорочення і розслаблення м’язів. Триває 1-2 хв.
Наслідки нападу – удари при
падінні, прикушування язика. Під час падіння відбувається мимовільне
сечовипускання і дефекація, зіниці не реагують на світло, після припадку настає
сон, може бути стан порушеної свідомості і амнезія ( хворі не пам’ятають, що в
них був припадок )
При епілепсії можуть спостерігатися
негенералізовані (атипові) припадки, які обмежуються однією тонічною
судомою або клонічними судомами у певній групі м’язів. Іноді припадок перебігає
у вигляді короткочасної втрати свідомості, після якої хворий навіть не
помітивши цього, продовжує ту саму діяльність (абсанс )
3.
Істеричний
припадок
Зумовлений
психотравмуючими факторами. Аури не має. Хворий встигає впасти так, щоб не
розбитися. Міміка відбиває страх, біль, іноді захоплення. Зіниці реагують на
світло, не буває прикушування язика і мимовільного сечовипускання і дефекації.
Триває кілька годин. Не має присмеркових розладів свідомості, а також амнезії.
4.
Порушення вольової активності:
а) при
ослабленні її – гіпобулія
б) при
повному її згасанні – абулія.
в) поєднання
абулії з апатією визначається як апатико-абулічний синдром.
Розлади вольової
сфери викликають порушення потягів
-
.Порушення
харчового інстинкту (потяг до їжі ):
Він буває:
послаблений апетит або відмова від їжі (анорексія)
прожорливість ( булімія )
спотворення
харчового інстинкту, коли пацієнт поїдає неїстівні
речі, аж до екскриментів.
Порушення інстинкту самозбереження - проявляється у різного роду самоушкодженнях
( ковтання леза бритви, скла ) і схильність до суїцидів.
8. Дромоманія – схильність до бродяжництва.
9.
Клептоманія – потяг до крадіжок без корисних цілей.
10.
Піроманія – схильність до підпалювання.
11.
Дипсоманія - схильність до запою.
Розлади свідомості
1 група – Непродуктивні розлади
свідомості - ступор, сопор і кома - відносяться до синдромів виключення свідомості
при яких відсутні патологічні (бред і галюцинація) і афективні розлади
(тривога, страх).
1) Оглушення (Ступор) – затруднений речовий контакт. В’ялість , загальмованість, сонливість, зниження психічної
активності. Зверненну до них мову розуміють погано, на питання відповідають не
завжди, часто з затримкою і після багатократного повторення. Відповіді тихі і
після тривалої паузи ( при травмах , інтоксикаціях, пухлинах головного мозку,
після епіприпадків).
2) Сопор – коли загальмованість
більш виражена. З усіх зовнішніх подразників сприймається тільки біль – на укол
булавки, хворі реагують вздриганням. Вступити з хворим у речовий контакт не
можливо.
3)Кома – свідомість втрачена. Активі
рухи відсутні, рефлекси і всі види чутливості пригніченні. Відсутні реакції на
больові, світові і звукові подразники. Зіниці широкі. Бувають патологічні рефлекси.
2 група
синдромів порушеної свідомості - продуктивні
розлади свідомості - при яких є патологічні розлади (бред і галюцинація) і
афективні розлади (тривога, страх).
1) Онейроїдний стан ( сновидний
стан) нагадує сон наяву. Характерні фантастичні галюцинаторні переживання з хибним сприйманням дійсності. Хворі безучасно відносяться до
оточуючої дійсності, рідко збудженні.
При закінченні онейроїдного стану амнезії може не бути.
Іноді буває явище подвійної орієнтировки (оточуюча обстановка
оцінюється двояко :
- хворий стверджує , що він знаходиться то тут , то там,
або одночасно хворий знаходиться у
різних місцях.
Подвійна може бути орієнтировка і у часі (хворий знаходиться в лікарні і одночасно живе на
Марсі). Пацієнт часто безучасно лежить у лужку іноді у стані ступора або сопора.
2) Деліріозний стан - характерно
порушення орієнтировки в оточуючій
обстановці та в часі при
збереженні правильної орієнтировки у власній особистості. Характерні і ілюзії, страх тривога, безсоння. Амнезія
відсутня , іноді часткова амнезія. При алкогольному делірії – галюцинації зоологічного характеру, яскраві, сценічні,
хворі беруть активну участь у цих сценах, їхня поведінка відображує хворобливі переживання. Коли галюцинації мають страхітливий характер,
хворі шукають допомоги у оточуючих . Триває
від декілька годин до декілька днів.
3) Аментивний стан – характерно порушення усіх видів
орієнтировки , характерні сплутаність,
мислення і мова незв’язні , рухи їх безпорядковані , хворі не знають де
знаходяться , хворі неспокійно ведуть себе у ліжку, самостійно не їдять, часто
їжу спльовують, неохайні у ліжку,
речовий контакт з хворим неможливий.
Галюцинації бувають рідко.
Зовнішній вигляд – блискучі очі, лихорадочний
рум’янець на запавших щоках, губи потріскані і запечені,
сухий обкладений язик, температура тіла підвищена , дихання часте,
пульс прискорений. По виході з
аментивного стану - повна амнезія. Триває аментивний стан від декілька діб до
декілька тижнів.
4)Присмерковий стан ( часто при епілепсії) .
Характеризується звуженням свідомості,
мислення і дії хворого обмежені. Можливі
елементарні дії , але порушується орієнтація, неможлива цілеспрямована
діяльність і адекватне мислення. Оточуюче середовище сприймається не ясно,
фрагментами буває маячення і галюцинації. Характерні для поведінки хворого багаточисленні автоматизми . Спотворені відповідні реакції. При наявності страхітливих
галюцинацій і бреду
переслідування бувають агресивні і руйнівні дії.
Триває від декілька хвилин до декілька днів і тижнів.
При виході з цього стану – повна
амнезія. Буває істеричний
присмерковий стан при якому не буває
повної амнезії.
Різновиди присмеркового стану
1) Амбулаторний автоматизм – при якому хворі безцільно
блукають. Коли приходять в себе то не можуть зрозуміти, чому вони
опинилися далеко від дому.
2)Фуги – короткочасні стани
амбулаторного автоматизму, характеризуються різким руховим збудженням, часто
хаотичним. Хворий кудись біжить або виконує стереотипні рухи(обертається
на одному місці).
3)Лунатизм (сомнамбулізм) - хворий в сонному стані здійснює ряд
безцільних рухів автоматичного
характеру, концентруя увагу
на обмеженому колі предметів.
Вихід із присмеркового стану відбувається
гостро, критично. А якщо – поступово ( літично)- можливо збереження
часткових спогадів про пережите в період
присмеркового стану , що має значення у
розвитку резидуального бреду (
наблюдається при епілепсії)
Шизофренія–це
ендогенне прогредієнтне психічне захворювання,яке характеризується розщепленням
психіки(втрата єдності психічних процесів) , зміною особистості, різними
психічними розладами.Хвороба має соціальне значення. Виникає у осіб молодого
працездатного віку (18 – 35р.)
Етіологія
- не вивчена
Існують гіпотези:
1) спадковість
2) вірусна теорія
3) аутоінтоксикації – внаслідок порушення
обмінних процесів і імунологічних властивостей організму.
4) атрофічні зміни в головному мозку (гістологічно
виявляють зміни нервових клітин, нервових волокон і нейроглії)
5) гіпотеза Іваницького – у хворих пригнічена робота систем сприймання інформації, тому
втрачається можливість правильно оцінити інформацію.
6) При патолого-анатомічних дослідженнях тканин мозку
виявлено розширення шлуночків мозку і зменшення кількості нейронів у різних
областях, переважно в лімбічніх відділах.
Клініка
Більше страждають емоційна, вольова сфери і мислення.
Тріада Блейлера: - розщеплення
психіки
- аутизм
- емоційне отупіння
1 ) Розщеплення психіки – це порушення єдності психічних функцій, порушується синтетична
діяльність головного мозку, без якої не можлива цілісність психічних процесів.
Мислення розірване, а в емоційно-вольовій сфері – психічна двойственність (
амбівалентність і амбітендентність )
Амбівалентність – одне і теж переживання супроводжується і приємним і неприємним
почуттями( розщеплення емоцій )
Амбітендентність – це порушення у вольовій сфері, що проявляється у двойственності вчинків,
дій, рухів. На зовнішні подразники хворий відповідає двоякою реакцією.
(розщеплення у вольовій сфері )
2) Аутизм – коли
хворі цілком зосереджені на своїх внутрішніх переживаннях, змінюється ставлення
хворого до навколишнього, до людей, відгородженість до зовнішнього світу,
втрата емоційного контакту з оточуючими. Хворі не доступні контакту або малодоступні.
3) Емоційне отупіння – апатія, втрата активності, мляві, безінициативні, голос монотонний,
невиразний. Може бути певна активність, але вона має патологічний характер,
пов’язана з маячними переживаннями.
Шизофренії властива прогредієнтність- прогресування і
наростання симптоматики.
Основні форми шизофренії
( класичні форми )
1) Проста – починається у юнацькому віці і розвивається поступово, зниження емоційного рівня.
Хворі втрачають інтерес до оточуючих,
втрачають друзів, виникає дратівливість, з’являється резонерське мислення ( хворий замислюється над питаннями будови землі і Всесвіту, над
філософськими поняттями )
Паралогічне мислення - наявність неправильних, хибних
висновків, з логічними помилками.
Синдром Кандинського-Клерамбо ( думки в голову вкладують із-зовні )
Неологізми –
новоутворені слова
Неоглосія– новий
язик, коли вся мова хворого із неологізмів.
Іпохондричні ідеї і ідеї відношення.
Відчуття відкритості – Їх думки стають доступні для оточуючих або синдром Кандинського-Клерамбо
( коли думки їм вкладають в голову із-зовні і коли їхні думки доступні
оточуючим.)
Перебіг хвороби без ремісій за безперервно-прогредієнтним
типом.
Може бути апатико-абулічний синдром.
2) Гебефренічна форма – також у юнацькому віці з 15-25 р. Дурашлива поведінка, гримасування,
стереотипність рухів на фоні ейфорії, хлопають у долоні. Мислення розірване,
мова складається з окремих слів, незв’язних між собою в смисловому і
граматичному відношенні слів (вербігерація )
При збудженні можуть бути агресивні, рвуть одяг,
вимазуються екскрементами
ü Ехолалія
ü Ехопраксія
ü Бредові ідеї і галюцинації
ü Має злоякісний перебіг.
3) Параноїдна форма – розвивається у зрілому віці (30-40 років )
Часто зустрічається, характерні бред,
галюцинації, синдром психічного автоматизму Кандинського – Клерамбо.
Апатико-абулічний синдром.
Бредові ідеї відношення, переслідування, отруєння, фізичної дії, ревнощів, ідеї величності,
псевдогалюцинації.
Деперсоналізація – неадекватне сприймання людиною своєї особи ,свого «я». Хворим здається,
що події їхнього життя відбуваються з кимось іншим, що ніби вони « дивляться
своє життя в кінотеатрі, все навколо може здаватися вперше баченим, усі дії,
вчинки, рухи здійснюються як би автоматично, не самим хворим, а іншою особою.
Має переривчасто-прогредієнтний тип перебігу.
4) Кататонічна форма – розвивається у віці 22-30 років, характеризується гострим початком,
кататонічним збудженням або кататонічним
ступором з відсутністю рухів, мови (
мутизм ) і відмовою від їжі. Набувають химерні пози і надовго в них застигають
або цілими днями лежать в ембріональній позі, вкрившись ковдрою з головою і не
спілкуються з оточуючими, годинами і
днями можуть лежати в незручній позі.
Ехолалія
Ехопраксія
Синдром воскової гнучкості – коли застиглому тілу можна надати
будь-яку позу.
Негативізм, стереотипні рухи, явища амбівалентності і
амбітендентності, стан агресії – коли дії хворого небезпечні для оточуючих.
Онейроїдний стан .
Ця форма
шизофренії перебігає із спонтанними ремісіями і добре піддається
лікуванню.
Атипова
форма:
- циркулярна
форма ( шизоафективний розлад ) – у людей середнього віку і
складається з періодично виникаючих
маніакальної і депресивної фази, галюцинаторні розлади і бредові ідеї, синдром
Кандинського-Клерамбо
Типи перебігу
1) безперервний перебіг – характеризується відсутністю спонтанних ремісій і поступовим поглибленням психічного дефекту
2) шубоподібна, приступоподібно- прогредієнтний перебіг – перебігає у вигляді приступів з
послідуючими ремісіями. Ремісія не супроводжується повним відновленням
психічного стану.
3) Рекурентна (періодична) – характеризується повним зворотнім розвитком захворювання в період
ремісій. Хворий працездатний і добре адаптований.
Лікування
Біологічні методи впливу:
шокові методи:
- інсулінокоматозна терапія
- електроконвульсивна терапія ( електрошоки )
- нейролептики ( аміназин, тизерцин, трифтазин,
галоперидол, френолон )
При наявності депресивного синдрома додають
антидепресанти ( амітриптилін, меліпрамін )
Для противорецедивного лікування – модитен-депо, лепонекс
Маніакально- депресивний психоз
МДП (біполярний ефективний розлад) характеризується
наявністю аномалії настрою гіпо- або гіпертимією. Найчастіше захворювання
перебігає у вигляді періодичних депресій або спостерігають біполярний перебіг –
зміна депресивних і маніакальних фаз.
Маніакальна фаза МДП
Проявляється трьома основними клінічними ознаками:
- підвищений настрій
- прискорене мислення
- рухове расторможення
Безтактні, втрачають критичне ставлення до власної
особистості, характерна активність, хворі майже не сплять, беруться до роботи
не враховуючи свої реальні можливості, завищена самооцінка, маячні ідеї
величності, підвищена сексуальність, хворі балакучі, тому голос охриплий, темп
мовлення прискорений, непослідовність мислення («скакання ідей») жодної справи
не доводять до кінця.
Веселість, схильність до дратівливості, гнівливості,
агресивність.
Депресивна фаза(меланхолійна)
-
Знижений, тужливий
настрій
-
Сповільнення мови
-
Рухове
загальмування
Відчуття байдужості до здоров’я і долі близьких, маячні
ідеї, самозвинувачення, гріховності, суіцидальні думки.
Рухова загальмованість при депресії може досягати повної
втрати рухів, ступору – хворі ніби застигають у прийнятті події, байдужі до
всього, вираз обличча скорботний, відмовляються від їжі.
На висоті депресії загальмованість змінюється станом
збудження, ажитації, дуже небезпечним для хворих (можливі самоушкодження,
суіцидальні спроби). Хворі рвуть на собі волосся, одяг, б’ють себе кулаками в
обличча, намагаються розбити голову об стіну, бильце ліжка. Такий стан
називається меланхолічним раптусом .
Тривожно - депресивні стани (тривога, страх), депресивний
стан може поєднуватися з сумнівами, нав’язливими ідеями, хворі нерішучі,
невпевнені у правильності своїх рішень, вчинків, іпохондричні переживання.
Циклотимія – легка форма МДП. Хворі часто лікуються у
терапевта, у зв’язку з наявністю соматичних скарг – біль і порушення діяльності
органів кровообігу і травлення, порушення сну.
Лікування
МДП
При депресивній фазі – антидепресанти – імізин
(меліпрамін) для лікування депресії з
загальмованістю. При ажитованій депресії амітриптилін. При тривожній депресії –
антидепресанти поєднують з нейролептиками на ніч – тизерцин.
При вираженій тривозі і меланхолічному раптусі –
тизерцин(левомепровазин) в/м 25-50 мг збільшуючи дозу до 100 мг на добу (3-4
прийома), контролювати АТ так як тизерцин знижує АТ.
При стійких до психотропних засобів депресіях проводять
електросудомну терапію.
При маніакальних станах призначають нейролептики –
аміназин, тизерцин, галоперидол. Застосування літію карбонату 0,25-0,75 г у
середину після їжі 3-4 р. на добу і для
профілактики 0,3г 1-2р. на добу.
Особливості догляду і нагляду при депресивних фазах
полягають у попередженні суіцидальних спроб , годування хворих, тому що вони
відмовляються від їжі.
Якщо хворі у маніакальній фазі - треба стежити за
взаєминами їх з оточуючими, щоб не виник конфлікт.
Література:
Базова
-Медсестринство в
психіатрії / За ред. О.С. Чабана. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001
Допоміжна
-Медсестринство в
психіатрії за ред.. І.І.Погорєлов, С.Ю. Сезін – Київ ВСВ «Медицина» 2012р.
Коментарі
Дописати коментар