Викладач Єрмолаш Т.О. Предмет Медсестринство в психіатрії та наркології Дата 18.04.2022 р. Тема № 6. Лекція Тютюнокуріння. Клінічна картина абстинентного синдрому. Профілактика та диспансеризація пацієнтів з токсикоманіями.

 

Викладач	Єрмолаш Т.О.
Предмет	Медсестринство  в  психіатрії  та  наркології
Дата	18.04.2022 р.
Тема № 6. Лекція	Тютюнокуріння. Клінічна картина абстинентного синдрому. Профілактика та диспансеризація пацієнтів з токсикоманіями.

 

Схема дистанційного  заняття:

 

Зловживання тютюном.

Традиція тюгюнопаління зародилась у американських індіанців, ймовірно не пізніше І ст. нашої ери. Спочатку тютюнопаління було пов’язане з релігійними ритуалами, але наприкінці 15 ст. перетворилось на побутову практику у всій Західній півкулі.

Першими європейцями, що почали вживати тютюн були члени експедиції Христофора Колумба.

В Європі тютюн спочатку набув популярності як лікарський засіб - його використовували у вигляді компресів та нюхального порошку. Нюхання його стало модним при дворі французької королеви Катерини Медичі, яка за порадою свого посла в Португалії Жана Ніко намагалась таким чином поліпшити своє здоров’я. Саме йому рослина зобов’язана своєю науковою назвою №со!іапа.

«Епідемія тютюнопаління» сьогодні охопила близько 25% населення світу, серед них переважають чоловіки - 28% населення земної кулі, жінки - 23, 5%.

Вражають масштаби негативних наслідків тютюнопаління. За оцінками експертів ВООЗ (1995 р) від хвороб, пов’язаних з палінням, щорічно у світі помирає близько 4 мли людей (11000 осіб щодня). Якщо ситуація не зміниться до 2025 р, помиратиме вже 10 мли жертв нікотину щороку.

В Україні тютюнопаління є причиною більше ніж 120 тис смертей на рік. Це сімнадцятий показник серед усіх країн світу. В нашій країні палить майже половина чоловіків і кожна п’ята міська жінка працездатного віку (всього 9 млн активних курців - третина працездатного населення).

За загальною дією на організм нікотин є стимулюючим засобом. Крім того паління є атерогенним, тромбогенним і канцерогенним чинником. Смертність від серцево-судинних захворювань серед курців у 2 рази вища, ніж серед тих, хто не палить.

Жінкам, що палять, не рекомендовано вживати будь-які оральні контрацептиви! Це у 20 разів збільшує для них ризик виникнення інсультів.

Наслідки пасивного паління. Дим, що виходить з кінця цигарки за своїм хімічним складом відрізняється від того, що палій вдихає в легені. Він містить більше моно оксиду вуглецю, нітрозамінів, бензопірену. Тому в компанії з паліями людина, що не палить може вдихати таку кількість диму, яка відповідає 3 активним цигаркам на день.

Розвиток нікотинової залежності. Початок тютюнопаління, як правило, викликає неприємні відчуття (нудота, першіння в горлі, блювання), але якщо продовжувати систематичне паління, то вони зникають і розвивається нікотинова залежність 3 характерних риси:

1.                При відмові від паління виникає абстиненція (тривога, порушення сну, роздратованість, порушення концентрації уваги, підвищений апетит, головний біль).

2.                Тютюнопаління має потужну психологічну мотивацію (наприклад, зняття стресу, запобігання нудьги). Відповідні поведінкові реакції (запалювання цигарки, вдихання диму тощо) закріплюються в результаті активації ЦНС нікотином.

3.                Дія нікотину на головний мозок викликає суб’єктивно приємні відчуття у палія. Нікотинову залежність умовно ділять на 3 стадії, які мають суто індивідуальний характер і залежать від віку, статі, фізичного стану особи тощо.

І стадія - паління має систематичний характер, спостерігається психічний потяг до вживання нікотину, з’являється враження, що паління підвищує працездатність, поліпшує самопочуття, фізичний потяг відсутній, толерантність до нікотину зростає. Відсутні соматичні, неврологічні, психічні розлади. Тривалість 3-5 років.

II                   стадія - толерантність підвищується (в середньому 1-3 пачки на день), паління має характер нав’язливого потягу, фізична залежність у вигляді почуття дискомфорту, кашлю вранці, з’являються перші соматичні симптоми: бронхіт, розлади ШКТ, коливання АТ, стенокардія. Тривалість стадії 5-20 років.

III                 стадія - спостерігається зниження толерантності до нікотину. Високі дози викликають відчуття дискомфорту. Психічний потяг зменшується, відчуття комфорту досягти не вдається. Паління набуває автоматичного характеру. Фізичний потяг проявляється у вигляді абстинентного синдрому: важкість в голові, головний біль, втрата апетиту, спрага, вегетативні реакції, зниження пам’яті, працездатності.

Соматично відмічається патологія ССС, неопластичні захворювання, неврастенія. З’являється нестримне бажання викурити цигарку відразу після вранішнього пробудження. Це прагнення обумовлене необхідністю попередити «ранковий кашель паліїв». Виникають стійкі розлади сну, часто палій прокидається посеред ночі з єдиною метою випалити цигарку.

Лікування нікотинової залежності.

Майже 70% паліїв, які намагаються відмовитись від нікотинової залежності, повертаються до цієї звички протягом 3-4 місяців.

Палії проходять через 4 умовні фази підготовки відмови від нікотину.

I                     фаза – попередня, пацієнт ще остаточно не вирішив кинути палити і надмірний тиск може призвести до опору з його боку. На цій фазі достатньо надати повну інформацію про можливі наслідки паління.

II                  фаза – розмірковування, пацієнт сподівається кинути палити, але психологічно ще не готовий до цього.

III               фаза – дієва, пацієнт робить спроби кинути палити.

IV              фаза – фаза підтримки, пацієнт намагається як можна довше утриматись від паління.

Нефармакологічні методи лікування. Це методи так званої поведінкової терапії. Один з типів зміни поведінки - пацієнт вчиться «самоуправлінню» (реєструє умови, за яких, як йому здається посилюється бажання палити).

Використовують також метод «нікотинового затухання», що полягає у палінні однакової кількості цигарок, але з усе більш низьким вмістом нікотину.

Інші методи навчають пацієнта обходитись без цигарок, формувати почуття відрази до нікотину. Ефективність цих методів – близько 30% пацієнтів досягають ремісії протягом 1 року. При самостійній відмові від паління ефективність складає 16 %. Методи кодування, які використовують для лікування алкоголізму (метод Довженка) про нікотиновій залежності неефективний.

Фармакологічне лікування.

Використовують нікотинзамісну терапію, яка дозволяє попередити виникнення потягу до тютюну.

Найкращі результати досягаються у тих пацієнтів, які мають тяжку залежність (Більше 200 цигарок на день), а також у тих, що першу цигарку запалюють не пізніше ЗО хвилин після пробудження.

Нікотиновий пластир - виділяє нікотин забезпечує постійний його рівень у крові протягом 16-24 годин. Тривалість лікування не менше 8 тижнів. Пластир слід міняти щодобово. 22 % пацієнтів мають ремісію 6 місяців і більше.

 

Нікотинова гумка - ефективність 27 % ремісія протягом 6 місяців.

 

Питання для самоперевірки:

1.                   В чому полягає токсичний вплив тютюну на організм?

2.      Розвиток нікотинової залежності

3.      Умовні фази підготовки відмови від нікотину.

4.      Нефармакологічні методи лікування

 

Тютюнопаління – найпоширеніша у всьому світі шкідлива звичка, що здійснюється вдиханням різних тліючих рослинних продуктів. Залежність від тютюну внесено в Міжнародну класифікацію хвороб. Нікотин є своєрідним стимулятором нервової системи, що має патологічний вплив на організм, особливо у розвитку ракових хвороб. За статистикою, щорічно від захворювань, спричинених тютюнокурінням у світі помирає понад 4 мільйони людей, в Україні 110 тисяч. До чого призводить куріння?

Наслідки куріння пов'язані з арсеналом небезпечних хвороб. Зокрема, ця шкідлива звичка є причиною серцевих приступів, інсультів, хронічних бронхітів, різних видів онкозахворюваннь, особливо раку легень.

Серед людей віком 30-40 років, які палять цигарки, інфаркти трапляються в 5 разів частіше, ніж серед тих хто цієї шкідливої звички не має. Викурювання однієї цигарки завдає організмові такої ж шкоди, як і півтора добове  перебування на загазованій автомагістралі. Жінки, які палять, у 10 разів частіше залишаються безплідними. Курці страждають від кашлю, задишки, дефектів шкіри. Фахівці стверджують, що діти в 11-13 років найбільш схильні до куріння. Для них куріння – це форма самовизначення і самоствердження, претензія на дорослість. Тому у віці 15-17 років куріння виступає як вже сформована звичка. Саме у цей період формується репродуктивне здоров’я, тому тютюнопаління приносить непоправну шкоду. Що ж містить дим цигарок?

Дим цигарок містить смоли, до складу яких входить понад 4000 хімічних елементів.

Відомо, що 43 з них викликають онкозахворювання. У цигарковому димі також містяться оксиди азоту і вуглецю – отруйні гази. Головним елементом цього диму є нікотин – речовина яка викликає у людини сильну наркотичну залежність. Численні дослідження дають підстави стверджувати, що куріння тютюну є причиною смертності від раку легень у 90% усіх випадків, від бронхіту й емфіземи – в 75%, й від хвороби серця майже 25% усіх випадків. Легені у 80% курців чорного кольору. Приблизно 25% «регулярних» курців сигарет передчасно помирає саме через куріння. У сім'ях, де вживали тютюн під час вагітності - природжені каліцтва-у. дітей трапляються вдвічі .частіше. Матері, які палили під час вагітності мають дітей з відхиленою від норми поведінкою, ці діти гірше вчаться в школі і частіше розпочинають вживання наркотичних препаратів. Деякі інгредієнти тютюнового диму розчиняються в слині і з нею потрапляють у шлунок, цим самим викликаючи виразку шлунка (у 10 разів частіше) ніж у тих осіб, що не вживають тютюну. Особливо негативно систематичне отруєння впливає на серцево-судинну систему. У всіх хто палить частота скорочень частіша у 2-2,5 рази, таким чином скорочується час відпочинку для серця і воно скоріш зношується. До 40% усіх смертних випадків від ішемічної хвороби серця, інфаркту та інсульту пов'язані з палінням сигарет. Паління призводить до руйнування головного структурного елементу шкіри - колагену. Втрачає свою еластичність шкіра та слизові оболонки. З'являються зморшки, обличчя набуває вигляду вижатого лимону, голос стає низьким та хриплим. Також вченими доведено спільні риси між наркотичною та нікотиновою залежністю. Коли припиняється введення нікотину у організм то розвивається абстинентний синдром відміни, який характеризується як роздратованість, стан збудження, порушується концентрація уваги та зниження працездатності, тривога, почуття голоду, збільшення маси тіла, порушення сну. Негативно впливає пасивне тютюнопаління на здоров’я оточуючих. В приміщенні з курцем протягом лише 1 години людина, яка не палить, кожного разу спалює по половині сигарети.

Тютюновий дим у таких випадках спричиняє головний біль, нездужання, зниження працездатності, швидку втому, загострення верхніх дихальних шляхів. Особливо небезпечне пасивне паління для дітей. Німецький професор Танненберг підрахував, що у наш час кожні 2-3 години смертельний випадок на мільйон чоловік виникає внаслідок паління. Із кожних 100 курців 53 намагається кинути палити, але лише 13 це вдається. Важливу роль у попередженні тютюнопаління в молодіжному середовищі займають навчальні заклади, які здійснюють системні освітньо-просвітницькі заходи щодо формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя: індивідуальні бесіди з наставником групи, корпоративні години, виставки плакатів, малюнків щодо здорового способу життя, із залученням органів студентського самоврядування організовуються і проводяться різноманітні спортивні змагання та конкурси.

Тютюнопаління — шкідлива звичка, механізм розвитку її такий самий, як і інших наркоманій. Виробляється звикання до нікотину – алкалоїду, який має високу токсичність.

У міру звикання потреба у нікотині зростає, людина випалює за день усе більше цигарок. При тривалому палінні толерантність до нікотину знижується. Нікотин негативно діє на центральну нервову систему, серце, крупні і периферичні кровоносні судини, легені, органи травлення. Статистично цілком достовірно підтвержується роль нікотинізму у походженні таких захворювань, як інфаркт міокарда, церебральний атеросклероз, гострі порушення кровообігу в мозку, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, облітеруючий ендартеріїт. Якщо палить вагітна жінка, то це спричинюється до різних виродливостей у новонароджених. Сам нікотин, інші токсичні речовини, що утворюються під час згоряння тютюну, мають канцерогенну дію.

У всьому світі за допомогою засобів пропаганди, розробки методів лікування ведеться активна боротьба з палінням. Однак результати її сьогодні поки що незадовільні. У паління втягуються усе нові контингенти людей, особливо дітей і підлітків. Велику роль у цьому відіграє їх бажання бути схожими на дорослих.

Лікування і профілактика нікотинізму є актуальним завданням усіх медичних працівників. Ідеться не лише про пропаганду здорового способу життя, а й про власний приклад. Паління в лікувальних закладах має бути суворо заборонено, і в першу чергу для медичних працівників. Лікування при нікотинізмі проводять так само, як і при інших наркоманіях. Спочатку купірують абстиненцію, а потім застосовують комплекс лікувальних засобів, спрямованих на порушення умовно-рефлекторної звички до паління. При цьому велику роль відіграє психотерапія.

З медикаментозних засобів вживають препарати замісної дії — алкалоїди (лобелін, цитизин), які близькі до нікотину, але не мають властивої йому токсичної дії. Прийом їх усуває потяг до нікотину («нікотинове голодування») і таким чином запобігає явищу абстиненції, сприяє ліквідації умовного рефлексу на паління. Ці препарати застосовують як у чистому вигляді, так і у складі таблеток (лобесил, табекс). Нині розроблено технологію додавання лікарських речовин для лікування нікотинізму в жувальну гумку.

 

Література:

Базова:

Медсестринство в психіатрії/За ред. О.С. Чабана. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.

Допоміжна

Нервові і психічні  хвороби  / за ред.. З.М.Драчова.-Київ «Вища школа»1993

І.І.Погорєлов Медсестринство в психіатрії і наркології.