Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство у внутрішній медицині Дата 11.04.2022 р. Група 4 - А с/с Тема №7 лекція Хвороби ендокринної системи. Тиреотоксикоз. Ендемічне воло. Гіпотиреоз. Мікседема. Цукровий діабет

 

 

Викладач	Єрмолаш Т.О
Предмет	Медсестринство у внутрішній медицині
Дата Група	11.04.2022 р. 4 - А с/с
Тема №7 Лекція	Хвороби ендокринної системи. Тиреотоксикоз. Ендемічне воло. Гіпотиреоз. Мікседема. Цукровий діабет

                                               Схема дистанційного  заняття:

Ознайомитись  зі змістом лекції і записати конспект:

Хвороби щитоподібної залози
Дифузний токсичний зоб (тиреотоксикоз, базедова хвороба)
Дифузний токсичний зоб - це захворювання, яке характеризується
гіперплазією і гіпертрофією щитоподібної залози і надмірним виділенням
тиреоїдних гормонів та їх токсичною дією.
Етіологія:
— Тривале нервово-психічне напруження
— Черепно-мозкова травма
— Спадкова схильність
— Інфекційні захворювання
Класифікація:
1) За ступенем збільшення залози.
— 0 стадія - відсутність зоба
— 1а - зоб визначається пальпаторно, його не видно, якщо голова
пацієнта повністю відхилена назад
— 1б - зоб пальпується, видно,якщо голова відхилена назад
— 2 - зоб видно навіть, якщо голова не відхилена назад
— 3 - великий зоб, який можно роспізнати на відстані
2) За ступенем тяжкості:
— Легкий - нечітка симптоматика, ЧСС не більше 100, втрата маси тіла
3-5 кг
— Середній - виражені симптоми, ЧСС 100-120, ВМТ 8-10 кг
— Тяжкий - значний дефіцит маси тіла, ЧСС більше 120, токсичне
ураження печінки та інших органів, миготлива аритмія
Клініка:
• загальна слабкість
• дратівливість
• пітливість
• серцебиття
• задишка
• схуднення при збереженні апетиту
• безсоння
• схильність до проносів
• непереносимість жари
• пацієнт метушливий
• погляд переляканий
• шкіра тепла,волога, бархатиста
• ССС - тахікардія, екстрасистолія, миготлива аритмія, підвищене АТ
• Нервова система - неспокій, плакливість, неспроможність концентрувати
увагу, тремор пальців рук, повік, рідко психоз
• Орган зору - екзофтальм, рідке моргання повіками, позитивний симптом
Грефе (відставання верхньої повіки при русі очного яблука вниз), симптом
Мебіуса (слабкість конвергенції), посилений блиск очей, потемніння шкіри
повік
• Ендокринна система - збільшення і деформація передньої поверхні шиї,
залоза помірно ущільнена, неболюча
• У жінок - порушення менструального циклу, безпліддя
• У чоловіків - зниження потенції, гінекомастія
Діагностика:
1) Загальноклінічний аналіз крові
2) Аналіз крові на рівень тиреоїдних гормонів
3) ЕКГ
4) УЗД щитоподібної залози
5) Сканування щитоподібної залози
Тактика фельдшера - спрямувати на консультацію до ендокринолога.
Лікування:
— Дієта стіл №15(5 раз на день з достатнім вмістом вітамінів), заборонено -
шоколад, каву, міцні напої, алкоголь, спеції, м'ясний бульйон
— Медикаментозна терапія
• Антитиреоїдні засоби (мерказоліл, тіамазол)
• Препарати йоду (дийодтирозин, йодид)
• Бета - адреноблокатори
— Хірургічне лікування (видалення значної частини щитоподібної залози)
— Лікування радіоактивним йодом
— Вимірювання температури тіла
— Прохолодні душі
— Вологе обтирання
— При екзофтальмі - закапування очей
Профілактика:
Первинна - лікування, усунення нервового пренавантаження, спостереження за
хворими із збільшеною щитоподібною залозою.
Вторинна - обстеження лікарем 4 рази на рік, в тяжких випадках щомісячно.
Обмеження перебування на сонці

Планування і  виконання плану медсестринського догляду:

- підготовка пацієнта та взяття крові на ЗАК, БАК, гормональне дослідження, імунологічне дослідження;

- підготовка пацієнта до радіоізотопного дослідження щитоподібної залози, рентгенографія шиї та грудної клітки;

- створення для пацієнта умов фізичного та психічного спокою;

- постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок Р, ЧДР;

- контроль за дотриманням режиму (залежить від тяжкості захворювання);

- контроль та допомога у дотриманні пацієнтом дієти (№15- 5 разів на день, з вмістом достатніх калорій, вітамінів, мінералів; виключають: спеції, шоколад, міцні бульйони, каву, чай);

- допомога пацієнтові в дотриманні особистої гігієни;

- при гіпертензії - спокій, свіже повітря, гірчичника на потилицю та литкові м`язи;

- при гіпертермії - фізичні методи охолодження, зміна білизни;

- при підвищеній пітливості - обтирати шкіру насухо;

- при екзофтальмі - промивати очі розчином фурациліну, закапувати краплі з антибіотиками та вітамінами, штучною сльозою, фізіологічним розчином;

- психологічна підтримка;

- заспокоєння пацієнта;

- сприяння позитивним емоціям;

- виконання лікарських призначень:

- консервативне лікування:

- антитиреоїдні засоби (тиреостатики): мерказоліл, тіамазол, метизол, метотирин, метимазол;

- препарати йоду: дийодтирозин, йодид-100, йодид-200, карбонат літію, йодомарин;

- ГКС: преднізолон, метилпреднізолон;

- засоби, які пригнічують ЦНС: рослинного походження (екстракт валеріани сухий, «Дорміплант»; транквілізатори (діазепам, медазепам, феназепам); снодійні (доксиламін, зопіклон, нітразепам);

- радіоактивний йод -131;

- оперативне втручання (при неефективності лікування);

- вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта;

- навчання пацієнта само-, а його оточення взаємодогляду, надання психологічної підтримки.

 

Гіпотиреоз (мікседема)
Гіпотиреоз - це захворювання, яке розвивається внаслідок недостатності функції
щитоподібної залози зі зниженням кількості її гормонів.
Причини:
— запалення
— пухлини щитоподібної залози
— інфекційні захворювання
— опромінення рентгенівськими променями
— лікування тиростатиками, радіоактивним йодом
— внаслідок оперативного лікування
— гіпо або аплазія щитоподібної залози
— травми ЦНС
Клініка:
• запалення слабкість
• мерзлякуватість
• зниження пам'яті, працездатність
• швидка втомлюваність
• біль в ділянці серця
• закрепи
• вздуття живота
• покриви сухі, стовщені, холодні, блідожовтого кольору, злущуються
• слизова набрякла, пастозне обличчя та шия
• симптом брудних ліктів та рукавів
• волосся сухе, ламке, випадає
• брадикардія
• температура 35- 36 градусів
• пульс 50 і нижче, АТ знижене
• надлишок маси тіла
• психомоторна загальмованість
Діагностика:
1) Дослідження крові - анемія, |ШОЕ, збільшення вмісту холестерину,
зниження рівня тиреоїдних гормонів
2) ЕКГ
3) УЗД
4) Сканування щитоподібної залози
Лікування:
— Дієта, обмеження їжі з обмеженням холестерину, вуглеводів, солі
— Медикаментозна терапія :
1.Тиреоїдні гормони - тиреоїдин,трийодтиронін,тиреотом,тиреокомб;
2.Вітаміни групи В, А, РР, Е;
З.Засоби, які поліпшують трофіку НС (аміналон, циннарізин, неотропін)
— ЛФК, масаж, вуглекислі вани
Догляд: Контроль дієти, догляд за шкірою.

Плануванн і виконання плану медсестринського догляду:

- підготовка пацієнта та взяття крові для ЗАК, БАК, ІДК, гормональні дослідження крові;

- підготовка пацієнта та взяття сечі для лабораторних досліджень: ЗАС;

- підготовка пацієнта до радіоізотопного, УЗ дослідження щитоподібної залози, ЕКГ, ЕхоКГ, рефлексометрії;

- створення зручних та комфортних умов для пацієнта;

- постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок Р, ЧДР;

- контроль за дотриманням режиму (в залежності від тяжкості);

- контроль та допомога у дотриманні пацієнтом дієти №15, збагачена вітамінами, кальцієм, білками, з обмеженням жирів, солі, вуглеводів;

- допомога пацієнтові в дотриманні особистої гігієни;

- при гіпотермії - зігріти пацієнта, до кінцівок прикладати грілку, тепле пиття;

- при слабкості, стомлюваності - спокій, свіже повітря, допомога в пересуванні;

- при закрепах - послаблюючі препарати, очисні клізми;

- при метеоризмі - газовідвідну трубку застосовують;

·                     виконання лікарських призначень:

медикаментозне:

- тиреоїдні препарати - тиреоїдин, L-тироксин, трийодтиронін; комбіновані препарати (тиреокомб, тиреотом);

- вітаміни групи В, А, Е;

- симптоматичне лікування (серцеві глікозиди - при уражені міокарда, β-адреноблокатори, препарати заліза - при анемії тощо).

 

Ендемічний зоб
Ендемічний зоб (воло) - це захворювання, яке характеризується прогресуючим
збільшенням щитоподібної залози через недостатність йоду в грунті, воді та
харчових продуктах.
Воло трапляється на територіях зі зниженим вмістом йоду в навколишньому
середовищі (в Україні - це райони Карпат).
Клінічні форми:
1. Еутиреоїдна - збереження функцій
2. Гіпотиреоїдна - зниження функцій
3. Гіпертиреоїдна - збільшення функцій
Етіологія:
1. Дефіцит йоду в воді та харчових продуктах (йод необхідний для
нормального синтезу гормонів щитоподібної залози. Добова потреба
організму в йоді 200-220 мкг)
2. Неповноцінне харчування
3. Інтоксикації
4. Порушення обміну мікроелементів
5. Спадковість
Клініка:
1. Місцеві симптоми стиснення сусідніх органів:
А) ковтання утруднене
Б) порушення дихання
В) кашель
Г)хриплість голосу
2. Загальні:
А) симптоми гіпотиреоза -при гіпотиреоїдній формі
Б) симптоми тиреотоксикоза - при гіпертиреоїдній формі
Лікування:
1. Медикаментозна терапія:
-мікродози йоду (у початкових стадіях)
-вживання продуктів збагачених йодом
-тиреоїдні препарати ( при гіпотиреоїдній формі)
-антитиреоїдні засоби (при гіпертиреоїдній формі)
2. Хірургічне лікування
Профілактика:
Масова:
• Застосування йодованої кухонної солі в вогнищах ендемічного зоба
• Застосування йодованого силосу для годування сільськогосподарських
тварин
Групова:
• Призначення препаратів йоду у групах найбільшого ризику розвитку
йододефіцитних захворювань (діти, підлітки,вагітні,матері,які годують
немовлят) Призначають антиструмін у дошкільних закладах по табл. на
тиждень;школярам - по 1 табл. на тиждень;вагітним - по 2 табл. на
тиждень
Індивідуальна:
• Споживання продуктів з підвищенним вмістом йоду ( морської риби,
морепродуктів)
• Використання препаратів йоду ( антиструмін, йодиду - 100; йодиду- 200,
полівітамінів з мінеральними добавками)

 

Планування і виконання плану медсестринського догляду:

·         підготовка пацієнта та взяття крові для гормонального дослідження;

·         підготовка пацієнта та взяття сечі для біохімічного аналізу;

·         підготовка пацієнта до інструментальних обстежень: УЗД, рентгенографії

радіоізотопного сканування щитоподібної залози;

·         О-І ступенях збільшення щитоподібної залози – не потрібні втручання; проводять профілактичні заходи;

·         ІІ-ІІІ ступенях збільшення щитоподібної залози - створення зручних та комфортних умов для пацієнта;

·         постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок Р, ЧДР;

·         контроль за дотриманням режиму (загальний);

·         дієта №15, ендемічних районах - йодована сіль, їжа рідка та напіврідка;

·         допомога пацієнтові в дотриманні особистої гігієни;

·         при задишці – напівсидячи положення, звільнення грудної клітки від стискаючого одягу, доступ свіжого повітря, оксигенотерапія;

виконання лікарських призначень:

- тиреоїдні препарати - тиреоїдин, L-тироксин, трийодтиронін; комбіновані препарати (тиреокомб, тиреотом);

- препарати йоду: йодид-100, йодид-200, йодомарин, антиструмин;

- полівітаміни;

- оперативне втручання – резекція щитоподібної залози;

- вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта;

- санітарно-освітня робота з пацієнтом та його оточенням щодо причин захворювання, його суті та профілактичних заходів, направлених проти її прогресування.

 

Захворювання наднирників
1. Первинний альдостеронізм (синдром Конна)-захворювання, зумовлене
гіперсекрецією альдостерону внаслідок гіперплазії або пухлини кіркової речовини
надниркових залоз.
Клініка: - головний біль, спрага, поліурія, ніктурія, різкий біль у м'язах,
парастетезія, в'ялі паралічі нижніх кінціок;
- стійка артеріальна гіпертензія;
- знижується гострота зору аж до повної сліпоти
При дослідженні крові:
Гіпокаліємія, гіпернатріємія, зміщення кислотно-основної рівноваги до алкалозу.
Лікування: - хірургічне
- глюкокортикоїди
- препарати калію, верошпірон
- дієта, багата на солі калію.
2.Феохромоцитома - гормонально-активна пухлина мозкової речовини
надниркових залоз. Спостерігається надмірна секреція катехоламінів (адреналіна,
норадреналіна, дофаміну).
Клініка: - підвищення АТ
- гіперглікемія і глюкозурія
Лікування: хірургічне
3.Хронічна недостатність надниркових залоз (хвороба Аддісона).

Етіологія: - -

Інфекційний процес; пухлинний процес.

Клініка:
- схуднення;
- бронзовий колір шкіри;
- гіпотонія;
- гіпоглікемія .
Лікування:
- глюко-та мінералокортикоїди (преднізолон, кортизон, ДОКСА)
- дієта (обмежують калій, збільшують вміст кухонної солі).
Захворювання гіпофіза
1.Акромегалія-це захворювання, яке виникає внаслідок надмірної секреції гормону
росту і проявляється патологічним ростом кісток, м'язів, внутрішніх органів.
Основні симптоми:
- головний біль
- порушення зору
- збільшення рук і ніг, вилиць, нижньої щелепи, лобових горбів, носа,
надбрівних дуг, губ, вух.
Принципи лікування:
- променева терапія
- хірургічне лікування
2.Гігантизм-захворювання, яке виникає внаслідок надмірної секреції гормону росту
і характеризується збільшенням розмірів тіла, особливо кінцівок в довжину.
Основні симптоми:
- надмірне посилення зросту у період статевого дозрівання (понад 2м)
- знижена функція статевих залоз
Принципи лікування:
- променева терапія
- застосування статевих гормонів
- хірургічне лікування
3.Карликовість -_захворювання, яке проявляється відставанням у рості внаслідок
недостатньої секреції гормону росту.
Основні симптоми:
а) значне відставання зросту
б) недорозвиток статевих залоз
в) зморщена тонка шкіра
Принципи лікування:
а) застосування медикаментів (статевих гормонів, анаболітичних гормонів,
тиреоїдина)
б) повноцінне білкове харчування
4.Хвороба Іценка-Кушинга-захворювання зумовлене надмірним утворенням АКТГ
та підвищенням функції кори надникників.
Основні симптоми:
- надмірне відкладання жиру у верхній частині тулуба та похуданням
кінцівок
- місяцеподібне обличчя
- оволосіння по чоловічому типу у жінок
- сухість шкіри, рожеві смуги розтягування шкіри на животі та стегнах
- артеріальна гіпертензія
- гіперглікемія
Принципи лікування:
- променева терапія
- хірургічне лікування
5. Нецукровий діабет_- порушення водного балансу в організмі, викликане
недостатністю антидіуретичного гормону.
Основні симптоми:
- підвищенний діурез
- посилена спрага
- значне похудання
- зниження щільності сечі
Принципи лікування:
а) дієта (обмежують сіль і білки)
б) медикаментозне лікування (адіурекрин, пітуїтрин, фінлепсин, хлорпропамід)

Цукровий діабет

Цукровий діабет- це хронічне захворювання, яке характеризується порушенням вуглеводного обміну, обумовленим абсолютною або відносною недостатністю інсуліну, яке виявляється порушеннями всіх видів обміну речовин і патологічними змінами в різних органах і системах.

Серед ендокринних захворювань займає 1 місце, невпинно прогресує у всьому світі і в Україні, за рахунок збільшення хворих усіх вікових груп.

Етіологія:

·                     ушкодження підшлункової залози (пухлини, запалення, травми, операції, склероз судин підшлункової залози);

·                     переїдання;

·                     вірусні захворювання;

·                     спадковість;

·                     стресові стани;

·                     тривале перевантаження солодощами.

Класифікації:

Єдиної загальноприйнятої класифікації цукрового діабету не існує. Комітет експертів ВООЗ по цукровому діабету пропонував користуватися наступною класифікацією:

І. Клінічні класи:

1. Цукровий діабет інсулінозалежний - тип 1.

2. Цукровий діабет інсулінонезалежний - тип 2.

- у пацієнтів з нормальною масою тіла;

- у пацієнтів з ожирінням.

3. Цукровий діабет, пов'язаний з недостатнім харчуванням.

4. Інші типи цукрового діабету, які виникли внаслідок:

А. захворювань підшлункової залози;

Б. хвороб гормональної природи;

В. станами, які викликані лікувальними або хімічними речовинами;

Г. пошкодження рецепторів до інсуліну;

Д. генетичні синдроми;

Ж. змішані причини.

5. Порушення толерантності до глюкози ( раніше мав назву латентний діабет )

а) у осіб з нормальною масою тіла;

б) у осіб з ожирінням;

в) пов’язані з іншими синдромами.

6. Діабет вагітних.

ІІ. Достовірні класи ризику (раніше мав назву переддіабет ).

А) особи з нормальною толерантністю до глюкози, але значно високим ризиком виникнення цукрового діабету;

Б) особи з попередніми порушеннями толерантності до глюкози.

ІІІ. За ступенями тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

ІY. За станом компенсації: компенсований (при нормальному обміні речовин ) і декомпенсований .

Y. По наявності ускладнень:

А). Ангіопатії (мікроангіопатії і макроангіопатії ).

Б). Нейропатії.

YІ. Ураження інших органів і тканин: катаракта, гепатопатія, дерматопатія тощо.

YІІ. Гострі ускладнення (коми ):

А). Гіперкетонемічна кома.

Б). Гіперосмолярна кома.

В). Гіперлактацидемічна кома.

Г). Гіпоглікемічна кома.

Порушення толерантності до глюкози – рівень глюкози в крові натще нормальний, через 2 години після цукрового навантаження – підвищення вмісту глюкози в крові вище 11 ммоль/л в капілярній або венозній крові.

Клінічна картина залежить від ступеню тяжкості:

А). легка ступень – слабко визначені клінічні прояви, ступень гіперглікемії і глюкозурії не високий (9.99 ммоль\л натще).

Б). середньої тяжкості – більше визначенні клініко-лабораторні дані, які не зникають після лікування дієтою і потребують застосування інсуліну ( до 60 ОД на добу ) або цуркознижувальних препаратів.

В). тяжка ступень – значно визначенні клініко-лабораторні дані, які потребують застосування інсуліну більше, як 60 ОД на добу.

Компенсований діабет – нормоглікемія, відсутність глюкозурії, задовільне самопочуття, маса тіла не знижується, збережена працездатність.

Декомпенсований діабет – анорексія, нудота, блювання, гіперглікемія, глюкозурія.

Цукровий діабет характеризується полідепсією, поліурією, ніктурією, поліфагією, гіперглікемією. Характерним для цукрового діабету також є втрата маси тіла, спрага, сухість у роті, слабкість, кволість, пародонтоз, повільне загоєння ран, свербіж шкіри, фурункульоз, біль у ногах.

Медсестринський процес:

І етап медсестринського процесу – медсестринське обстеження:

Збирання інформації ведеться суб’єктивними, об’єктивними та додатковими методами обстеження.

Суб’єктивні методи обстеження:

А. Скарги пацієнта:

- відчуття постійної спраги (полідипсія); - збільшення діурезу (поліурія); - підвищений апетит (поліфагія); - сухість у роті; - втрата маси тіла; - загальна слабкість; - свербіж шкіри.

В. Анамнестичні дані:

- часті інфекції; - поступовий початок хвороби; - хвороба спостерігається серед родичів пацієнта; - пацієнт звертається до лікаря з приводу болів в ділянці серця, зниженя зору, гнійничкових уражень тощо; - після лабораторних досліджень підтверджують ЦД

С. Об’єктивні методи обстеження:

- схуднення (ЦД І типу);

- сухість шкірних покривів, сліди розчухів, фурункульоз, гангрена;

- рум’янець на щоках;

- атрофія м`язів;

- потовщення ступні;

- послаблення пульсації на артерії ступні;

- АТ підвищений;

- інсулінова ліподистрофія;

- набряки;

- стоматити, гінгівіт, пародонтоз;

- на гомілках - щільні не болючі червоно-фіолетові вузлики;

- деформація кісток, суглобів;

- ураження серця,органів дихання, нирок, НС.

Діагностика цукрового діабету:

- основана на типовій клінічній картині і лабораторних даних. Сімейний лікар запідозрює діагноз, видає направлення на лабораторне обстеження амбулаторно або стаціонарно: аналізі крові на вміст глюкози натще, з цукровим навантаженням, аналіз сечі, ЕКГ, печінкові проби. Необхідні консультації - кардіолога, нефролога, невропатолога, окуліста, хірурга, заключний висновок ендокринолога.

ІІ етап сестринського процесу - медсестринська діагностика:

Наявні проблеми: - відчуття спраги (полідипсія); - збільшення діурезу (поліурія); - підвищений апетит (поліфагія); - сухість у роті; - втрата маси тіла; - загальна слабкість; - свербіж шкіри тощо.

- Потенційні проблеми: - можливість виникнення коматозного стану; гангрени нижніх кінцівок тощо.

- Складемо медсестринський діагноз: - відчуття спраги (полідипсія); - збільшення діурезу (поліурія); - підвищений апетит (поліфагія); - сухість у роті; - втрата маси тіла; - загальна слабкість; - свербіж шкіри, що підтверджується скаргами пацієнта та об'єктивними даними.

ІІІ етап сестринського процесу – планування медсестринських втручань:

1. Підготовка пацієнта та взяття біологічного матеріалу для лабораторних досліджень.

2. Підготовка пацієнта до інструментальних методів обстеження.

3. Спостереження за пацієнтом та вирішення його дійсних проблем.

4. Виконання лікарських призначень.

- підготовка пацієнта та взяття крові на ЗАК, БАК, на цукор, глюкозотолерантний тест, глікозильований гемоглобін (Hb2α);

- підготовка пацієнта до проведення ЕКГ, обстеження очного дня, УЗД

підшлункової залози;

- створення для пацієнта умов фізичного та психічного спокою;

- постійний контроль за самопочуттям та об’єктивним станом пацієнта: вимірювання температури тіла, АТ, підрахунок ps, ЧДР;

- допомога в дотриманні пацієнтом правил особистої гігієни;

- сприяння фізичній активності пацієнта ( при глікемії<15 ммоль/л);

- дієта № 9 ( обмеження вуглеводів і жирів). Режим харчування - через 30 хв. після введення цукрознижувальних препаратів. Цукор замінюється сорбітом, ксилітом або фруктозою. Рекомендуються : чорний хліб, гречана, вівсяна крупи, білокачанна, цвітна капусти, помідори, кабачки, огірки, шпинат, лимон, журавлина, брусниця, гранат, продукти багаті на клітковину. Обмежити буряк і моркву до 250 г/добу, картоплю до 300 г., гриби до 100 г.. зелені треба вживати якомога більше.

При ЦД І типу - перш за все треба знизити МТ. Перевага надається крупам, крім рису, дозволяється мед;

- при свербіжі шкіри- поперемінно теплі і холодні обтирання;

- при ураженнях слизової рота – теплі полоскання (відвар шавлії, ромашки),

утримання від твердої їжі та гарячих страв;

- при частому сечовипусканні та свербіжі зовнішніх статевих органів - регулярне підмивання.

·                     Виконання лікарських призначень:

·                     При І типі ЦД- замісне лікування препаратами інсуліну:

·                     ультракороткої дії (початок дії через 3-4 хв. після введення, пік-40-60хв., тривалість дії-2-3 год.)- новорапід, гумалог;

·                     короткої дії (початок дії через 15-30 хв., пік-1,5-3 год., тривалість дії-4-6 год.)—актрапід МС, актрапід НМ, хумодар Р, фармасулін;

·                     середньої тривалості дії ( початок дії через 1-2 год.. після введення , пік 4-9 год., тривалість дії 12-18 год.) - хумодар Б, монодар Б, протафан НМ;

·                     тривалої дії (початок дії через 5-6 год., після введення, пік дії-10-18 год., тривалість дії-20-26 год.) ультратард НМ, інсулін Лантус;

- суміш інсулінів: хумодар К25, К50, мікстард 30 НМ.

- Пероральні цуркознижувальні препарати:

- похідні сульфанілсечовини: гліквідон (глюренорм), гліклазид (діамікрон, діабетон, предіан), гліпізид (мінідіаб), глімепірид (амарил);

- бігуаніди: диметилбігуанід (метроформін, глюкофаг);

- інгібітори а-глюкозидази: акарбоза (глюкобай);

- регулятори постпрандіальної глікемії: репаглінід (новонорм), натеглінід (старлікс);

- тіозолідинедіоніни та агоністи РРА: розиглітазон (авандія);

- ангіопротектори: пентоксифілін, ксинтинолу ніктотинат, нафтидрофурил;

- антиагреганти: ацетилсаліцилова кислота, дипіридамол, тиклопідин;

- антикоагулянти: гепарин, фраксипарин;

- ліполіпідемічні засоби: аніонообмінні смоли, фібрати (ліпанор), статини

(ловастатин);

- антиоксиданти: токоферолу ацетат, а-ліпоєва кислота;

- вітаміни групи В: тіамін, піридоксин.

- При ІІ типі ЦД:

- низькокалорійна дієта.

- Медикаменти:

- пероральні цуркознижувальні препарати- головним чином, похідні сульфанілсечовини:

- сульфаніламідні : манініл, орабет;

- бігуаніди: адебіт, метформін і фенформін;

- інсулінолікування;

- лікування діабетичних ускладнень.

- Вирішення супутніх проблем та потреб пацієнта.

- Навчання пацієнта та його оточення суті захворювання, правилам харчування та фізичної активності; самостійному корегуванню доз інсуліну в залежності від глікемії та способу життя; правилам введення медикаментів, контролю за рівнем глікемії. Психологічна підтримка активізації саногенних механізмів організму, успішної адаптації пацієнта до нових умов життя.

 

ІY етап сестринського процесу – виконання плану медсестринського догляду:

 

 

Y етап сестринського процесу – оцінка результатів медсестринського втручання:

1. Поліпшення самопочуття та об’єктивного стану пацієнта.

2. Нормалізація рівня глюкози в крові.

3. Корекція медсестринських втручань у випадку виникнення ускладнень.

Ускладнення:

1. Ураження окремих органів і тканин:

Ураження шкіри - підвищений вміст глюкози в шкірі веде до розвитку гнійничкових і грибкових захворювань шкіри. Порушується трофіка тканин - інтенсивне ороговіння шкіри, потовщення нігтів.

2. Ураження судин (діабетична ангіопатія):

- Капілярів нефрону нирок – нефропатія (в 90% випадків), проявляється протеїнурією, гіпертензією, азотемією, набряками. Перебігає в три стадії: пренефротична, нефротична і нефросклеротична. У фінальній стадії – набряки всього тіла, високі позначки гіпертензії, серцева недостатність, крововиливи у мозок, діабетична енцефалопатія. Діабетична енцефалопатія виявляється головними болями, підвищеною дратівливістю, порушеннями пам’яті і сну.

- Капілярів сітківки очей - ретинопатія ( 30-90% ), виявляється прогресуючим падінням гостроти зору аж до сліпоти.

- Капілярів нижніх кінцівок (периферічна ангіопатія) - виявляється порушеннями трофіки, розвитком гангрени із втратою кінцівки.

- Капілярів периферічних нервових стовбурів (черепно-мозкові, нерви парасимпатичної і симпатичної ВНС ) - нейропатія, яка виявляється відчуттям болю, парестезіями, порушеннями моторно-секреторної функції внутрішніх органів.

- Вінцевих судин - розвиток міокардодистрофії, ІХС. Інфаркти міокарду при цукровому діабеті характеризуються атиповим безбольовим початком з тяжким перебігом.

3. Ураження дихальної системи – трахеїти, пневмонії з тяжким деструктивним перебігом, схильність до туберкульозу легень (відносять до групи ризику).

4. Ураження травного каналу – гастрити із зниженою секреторною функцією, можливі проноси і закрепи. Жирова і білкова дистрофія печінки.

5. Ураження сечовидільної системи – цистіти, пієлонефрити, які часто

ускладнюються уросепсисом і приводять до декомпенсації перебігу цукрового діабету.

6. Ураження статевї системи – імпотенція у чоловіків, безпліддя і

недоношування плоду у жінок.

До гострих ускладнень цукрового діабету відносять коматозні стани. Розрізняють три різновиди коми в залежності від виду гострого порушення обміну речовин – кетоацидотичну, гіперосмолярну, лактоцидотичну.

Кетоацидотична (гіперглікемічна, діабетична) – виникає внаслідок різкого підвищення вмісту глюкози у крові. В патогенезі відіграють роль гіперглікемія, гіперкетонемія з розвитком метаболічного ацидозу, дегідратацією організму.

Чинники, які сприяють розвитку коми: недостатнє введення інсуліну, нелікований ЦД, травми, вагітність і пологи, операції, перенесені інфекційні захворювання, голодування, зловживання алкоголем.

Початок поступовий на протязі двох – трьох днів із загального нездужання, зниження апетиту, посилення спраги, нудоти і блювання, болів у животі. Потім приєднуються сонливість і втрата свідомості. Шкіра гіперемійована, суха, запалі очні яблука (м’які при натисканні), запах ацетону із роту. Дихання прискорене, поверхневе, шумне (типу Куссмауля), шум тертя плеври. Тони серця приглушені. АТ і тонус м’язів знижений. Можливо поява блювання «кавовою гущею» і перитоніальних симптомів. Гіперглікемія сягає 30 ммоль\л і більше, поліурія змінюється на олігурію.

Невідкладна допомога: розпочинається із введення простого інсуліну не більше 20 ОД в режимі малих доз – 4 одиниці на 100 мл.фіз. розчину в/в крапельно не більше 14 ОД за годину.

Гіпоглікемічна кома.Чинники, які сприяють розвитку коми: здебільшого зумовлена передозуванням інсуліну, фізичним перенавантаженням або порушенням режиму харчування. Має гострий початок та наявні передвісники: серцебиття, нудота, запаморочення, головний біль, підвищене потовиділення, відчуття голоду, страху, тремтіння рук, тривоги, парестезії, порушення зору. Пацієнт стає збудженим, агресивним, з`являються судоми, афазія, порушення ковтання. За відсутності належних заходів по усуненню гіпоглікемії настає кома. Відмічається блідість та підвищена вологість шкіри, рівномірне і поверхневе дихання, тахікардія або брадикардія. У таких пацієнтів тонус очних яблук звичайний, АТ у нормі або підвищений, спостерігають підвищений мязовий тонус, іноді – судоми. Відсутній запах ацетону з рота, немає ознак дегідратації. При лабораторній діагностиці виявляють: глікемію менше 2,5 ммоль/л, відсутність кетонемії, глюкозурії, кетонурії. Стан загрозливий для життя і потребує негайної терапії – 20-30 г. шоколаду, цукру, солодкого чаю, меду якщо хворий при свідомості. Якщо хворий без свідомості - вводять 40-60мл 40% глюкози в/в. При відсутності ефекту, глюкозу уводять повторно. Якщо ж пацієнт не опритомнів, то застосовують 0,5-1 мл 0,1% розчину адреналіну п/ш та 1-2 мл глюкагону в\м. У тяжких випадках вводять в/в краплинно 5%мрозчин глюкози для нормалізації глікемії. Водночас пацієнту вводять 75-100 мг гідрокортизону (або 30-60 мг преднізолону), 100 мг кокарбоксилази, 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти (додають у крапельницю до розчину глюкози). За наявності набряку головного мозку в/в вводять лазикс, манітол.

Гіперосмолярна кома – виникає у хворих віком понад 50 років внаслідок зневоднення організму (блювання, прийом сечогінних препаратів, мозкові інсульти і інфаркти міокарду ). Перебіг коми тяжкий, майже завжди закінчується смертю хворого.

Лактоцидотична кома – виникає край рідко у хворих похилого віку при накопиченні в організмі молочної кислоти після тяжких фізичних навантажень, при захворюваннях печінки, нирок, серця, після кровотеч. Розвивається швидко і закінчується анурією і загибеллю хворого.

Тактика м/с при підозрі у хворого цукрового діабету – відправити хворого на дообстеження і лікування у сімейного лікаря ендокринолога.

При цукровому діабеті 1 типу – інсулінотерапію. Розрахунок необхідних доз і кратності введення проводить лікар ендокринолог. Задачі м/с при проведенні інсулінотерапії слідкувати за правильністю введення препарату. Показаннями для призначення інсуліну є цукровий діабет середнього і тяжкого ступеню, декомпенсація хвороби, виснаження, дитячий і юнацький цукровий діабет, неефективність іншого лікування, при виражених ускладненнях.

Профілактика:

1. Уникнення нервових перенапружень, психічних травм.

2. Постійне дотримування дієтичного режиму.

3. Уникання переїдання.

4. Боротьба з зайвою вагою.

 

 

 

Матеріали активізації студентів:

Скласти структурно – логічну схему

«Хвороби ендокринної системи.

Тиреотоксикоз. Ендемічне воло. Гіпотиреоз. Мікседема. Цукровий діабет»

 

                                  

Література

 

І.Основна:

1.Медсестринство у внутрішній  медицині  підручник / В.В. Стасюк— К., 2010.

ІІ.ДОПОМІЖНА:

2 .Медсестринство в терапії  О.К.Демченко— К., 2001.