Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в психіатрії та наркології Дата 05.11.2021 Група 4А сс Лекція №5 Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях. Післяпологові психози. Порушення психіки під час клімаксу. Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку. Екологічна психіатрія. Проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально- депресивним психозом (МДП)

 

Викладач	Єрмолаш Т.О
Предмет	Медсестринство  в  психіатрії  та  наркології
Дата	05.11.2021
Група	4А сс
Лекція №5	Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях. Післяпологові психози. Порушення психіки під час клімаксу. Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку. Екологічна психіатрія. Проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально- депресивним психозом (МДП)

                                               Схема дистанційного  заняття:

Ознайомитись  зі змістом лекції:

План:

-Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку

-Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях.

-Післяпологові психози.

-Порушення психіки під час клімаксу.

-Екологічна психіатрія.

-Проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально- депресивним психозом (МДП)

 

Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку.

 

Втрата свідомості може бути різною: оглушення, сопор, кома.

При оглушенні відзначається пригнічення свідомості зі збереженням обмеженого словесного контакту .

При сопорі наступає глибоке пригнічення свідомості із збереженням координованих захисних реакцій і відкривання очей у відповідь на больові подразники. Хворий лежить із закритими очима, нерухомий.

Кома - це повне виключення свідомості без ознак психічного життя. Контакт з хворим неможливий, згасають безумовні рефлекси (зіничний, кореальний).

Після відновлення свідомості можуть спостерігатись випадіння пам'яті на короткий період подій під час, до або після травми. Ретроградна амнезія згодом може піддаватися зворотному розвитку (з'являються фрагментарні спогади). При відновленні свідомості типовими є астенія, нудота, блювання. Залежно від ступеня важкості травми голови відзначаються різноманітні неврологічні порушення, розлади життєво важливих функцій.

В осіб, що перенесли закриту легку або середнього ступеню важкості травму голови, протягом 1-2 тижнів спостерігається «малий контузійний синдром» у вигляді астенії, запаморочення, вегетативних розладів . Астенія проявляється почуттям млявості, розбитості, апатією, запаморочення, потемніння в очах, нудота. Іноді розвиваються психосенсорні розлади, коли хворим здається, що на них падає стіна, скошується кут палати. Відзначаються порушення запам'ятовування, слабість, загальномозкові розлади (головні болі, запаморочення, вестибулярні порушення). Помітно знижується працездатність, порушується увага.

Основною ознакою «малого контузійного синдрому» є головний біль. Він виникає періодично при розумовій і фізичній перенапрузі, нахилах тулуба й голови. Рідше головний біль тримається постійно. У всіх хворих порушується сон (стає неспокійним, з яскравими сновидіннями й характеризується пробудженням з відчуттям страху). Може спостерігатися стійке безсоння.

Вегетативно-судинні розлади проявляються гіпергідрозом, гіперемією шкірних покривів, синюшністю кистей рук, раптовими почервоніннями й зблідненнями, порушеннями трофіки шкіри, серцебиттями. Залежно від важкості травми голови можливі різні неврологічні порушення - від парезів, паралічів, можливий розвиток судомних нападів, порушень свідомості по типу сутінкового або деліріозного, гострих короткочасних психозів з галюцинаціями та маячними ідеями.

Віддалений період травматичної хвороби триває кілька років, а іноді все життя хворого. У першу чергу він характеризується церебрастенічними порушеннями із дратівливістю, підвищеною чутливістю, плаксивістю, підвищеною втомою при фізичному й особливо психічному навантаженні, зниженням працездатності.

Хворі скаржаться на порушення сну, нестерпність жари й духоти, відчуття нудоти в транспорті, незначне зниження пам'яті. Можлива поява істеричних реакцій з демонстративними риданнями, заламуванням рук, перебільшеними скаргами на погане здоров'я.

Можливі клінічно більше виражені афективні розлади у вигляді депресивних станів з почуттям втрати інтересу до колишніх повсякденних турбот,галюцинаторно-маячні психози виникають також без провісників.

 

 

 

Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях.

Розлади психіки при інфекційних і соматичних захворюваннях

До симптоматичних психозів належать психічні розлади, що виникають при загальних, соматичних та інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, порушеннях функції ендокринних залоз.

Гострі симптоматичні психози

Симптоми:

- транзиторне ( тимчасове )  потьмарення свідомості – делірій або присмеркове потьмарення свідомості з появою епілептиформного збудження. Хворі можуть скоїти небезпечні дії, можуть завдавати ушкодження собі, або оточуючим.

- присмерковий розлад свідомості – виникає раптово, супроводжується  різкими рухами, збудженням, страхом, галюцинаторні маячні прояви, що можуть призвести до небезпечних дій. Хворі не спокійні, тривожні, кричать, на обличчі вираз жаху. Психоз  може тривати від 0,5- 2 години.

При захворюваннях серцево-судинної системи:

– не стійкість настрою

- фізична і психічна стомлюваність

- дратівливість, слабкість

- гіперстезія

- напади стенокардії, супроводжуються тривожними розладами, страхом смерті, іпохондричність, кардіофобічний синдром.

При захворюваннях органів травлення і дихання:

- дратівливість

- безсоння

- емоційна нестійкість

- концерофобія

- іпохондрія

При туберкульозі:

- психози з вираженою депресією, маячні прояви

При уремії:

- епілептиформні напади

- делірійно-онероїдні і аментивні стани.

При Базедовій хворобі :

-          Дратівливість

-          Плаксивість

-          Збудження

-          Маячіння

-          Галюцинації

 

При мікседемі:

-          Депресія, іноді – делірій не або присмеркове потьмарення свідомості.

-           

-          Порушення, що виникають внаслідок гострих і хронічних інтоксикацій.

-          1.Астенічний синдром та його клінічні варіанти: астеноневротичний, астенодепресивний, астеноіпохондричний (будь-які токсичні речовини).

-          2. "Вимикання" свідомості (барбітурати, транквілізатори, чадний газ, антифриз, пестициди).

-          3. Деліріозний (меліпрамін, амітриптилін, бром, сірководень, чадний газ, атропін, світильний газ, лепонекс, димедрол, циклодол, тетраетилсвинець, анілін, бензин, гриби, ботулізм).

-           4. Онейроїдний (ацетон, ефір, стероїдні гормони).

-          5. Аментивний (фосфорорганічні сполуки, ріжки).

-          6. Маніакальний (акрихін, стероїдні гормони, сірковуглець).

-           7. Параноїдний (психостимулятори).

-          8. Кататонічний (кортикоїди, АКТГ).

 

Здебільшого виникають непсихотичні порушення психіки – практично у всіх хворих спостерігають астенічний синдром різного ступеня.

Астенічний синдром - це стан підвищеної стомлюваності, виснаження, послаблення або втрата здатності тривалий час фізично і розумово працювати.

Переважає знижений настрій, плаксивість, підвищена збудливість і швидке виникнення знесилення, підвищена чутливість до світла, запахів, звуків, дотику. Часто хворих турбують головний біль, розлади сну, які проявляються постійною сонливістю або стійким безсонням, різноманітні вегетативні порушення.

У хворих з астено-депресивним синдромом мають місце виражене зниження настрою, переживання сумного характеру. Проте вони не надто заглиблюються у хворобу і лагідна підбадьорлива авторитетна бесіда з медичною сестрою, яка вміє вдало використати приклади з минулої практики відділення, допомагає покращити психічний стан хворих.

Якщо до астенізації приєднуються страхи (фобії), то такий синдром називають астено- фобічним. Виражені фобії за впливом на психіку переважають над астенічним синдромом. У практиці кардіологічних відділень часто зустрічається кардіофобія. Серцевий біль по типу стенокардії викликає у хворого панічну реакцію. Скільки разів повторюється серцевий напад, стільки ж разів хворий суб’єктивно «помирає». Логічні твердження про те, що минулі напади минали, мине і цей, хворий не сприймає. У міжнападному періоді більшість хворих панічно боїться наступного серцевого нападу.

У хворих, які перебувають на обстеженні і лікуванні в онкодиспансері, розвивається канцерофобія.

Якщо при астенізації у хворого з’являється стійке переконання в невиліковності захворювання і безнадійності свого стану, такий синдром називають астено-іпохондричним. При розвитку цього синдрому хворий заглиблюється у свою хворобу, він постійно прислухається до свого самопочуття, приділяє багато уваги несуттєвим симптомам, твердо впевнений у тому, що вони загрожують його життю. У спілкуванні він є надто нудним, коло його інтересів обмежується питаннями власного здоров’я. Якщо вчасно не вжити адекватних заходів, є ризик розвитку змін особистості за іпохондричним типом.

Якщо до астенії приєднуються явища невротизації, такий синдром називають астено- невротичним. Його клініка нагадує прояви неврастенії.

Медична сестра повинна вміти диференціювати, де  поведінка хворого зумовлена хворобою, а де банальною невихованістю. У першому випадку необхідно делікатно, з розумінням ставитися до психічного стану хворого і тактовну проводити посильну психокорекцію.

У деяких хворих тривале захворювання може призвести до специфічних змін рис характеру. У хворих на виразку шлунка або 12-палої кишки воно може викликати так званий «виразковий» характер. Такі хворі постійно всім незадоволені, їм тяжко догодити, вони стають надто прискіпливими, але конфлікти, як правило, активно не створюють.

При тривалій хворобі печінки і жовчовивідних шляхів у хворих може розвинутись «жовчний» характер. Такі хворі активно шукають привід, як би комусь зіпсувати настрій, вони схильні до створення конфліктних ситуацій.

При тяжких хронічних захворюваннях у деяких пацієнтів розвивається схильність до дисфорії.

Про всі ці можливі зміни характеру хворого повинна знати медична сестра, і проявляти максимум тактовності й деонтології при спілкуванні з пацієнтами.

При загостренні соматичних захворювань у деяких хворих виникають гострі психози, що супроводжуються розладами свідомості (виключення або затьмарення). Наприклад, гострий психоз нерідко супроводжує гострий інфаркт міокарда. Характерне почуття страху, тривоги, психомоторне збудження. Може спостерігатися оглушення, порушення орієнтування у місці та часі, явища подвійного орієнтування (хворий запевняє, що він одночасно перебуває і в лікарні, і вдома).

Якщо делірій змінюється аменцією - це свідчить про погіршення соматичного стану хворого. І, навпаки, при переході аментивного стану в делірій можна очікувати початок процесу одужання.

Для соматоневрологічних захворювань найбільш типовими є соматогенні депресії і параноїди. Слід пам’ятати, що в деяких хворих, які дізнаються про невиліковне захворювання (наприклад, рак), може розвинутись гострий реактивний психоз із суїцидом. Тому медична сестра повинна суворо дотримуватись принципів медичної таємниці.

Найбільш поширеними соматичними захворюваннями, які призводять до виражених змін психіки, є атеросклероз судин головного мозку, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, онкологічні захворювання, туберкульоз, цукровий діабет, черепно-мозкові травми, сифіліс, СНЩ. Всі ці захворювання при прогресивному перебігу здатні призводити до Корсаковського амнестичного синдрому, енцефалопатії та психоорганічного синдрому.

Психоорганічний синдром - це зниження вольової діяльності, пам’яті, інтелекту внаслідок органічного ураження головного мозку.

Зниження пам’яті та інтелекту може сягати рівня деменції. Медичні сестри повинні з розумінням ставитись до таких дефектів психіки і бути терплячими при догляді за цими хворими.

Хворих з соматогенними порушеннями, як правило, лікують в соматичному стаціонарі. Однак ці хворі потребують консультації психіатра. Поява психічних розладів є підставою для тимчасового переведення хворого до психіатричної лікарні тільки при вираженому збудженні, яке не вдається зняти на місці або коли неможливо забезпечити нагляд за хворим.

Інфекційні психози.

Психічні порушення при гострих інфекціях зумовлені інтоксикацією головного мозку, викликаною мікроорганізмами та їх токсинами.

Для інфекційних захворювань з вираженою інтоксикацією і високою температурою найбільш типовим є делірій. Інфекційні делірії переважно виникають у дітей, а також в осіб, що хворіють на алкоголізм (навіть у тих хворих, які протягом останніх років не вживали алкоголь) або в осіб, що перенесли захворювання нервової системи. Такі хворі потребують цілодобового індивідуального нагляду і тимчасової м’якої фіксації до ліжка. Психози, що супроводжуються інфекційним делірієм мають сприятливий прогноз і закінчуються повним одужанням.

Значно рідше інфекційні хвороби можуть викликати аменцію, запаморочливі стани або онейроїд.

Розвиток аменцїї свідчить про різке погіршення загального стану хворого, що є загрозою для його життя. Такі хворі потребують особливої уваги. Хворі не знають, де вони знаходяться, не здатні зв’язувати свої сприймання в одне ціле, рухи їх безладні. Хворі поводяться неспокійно в ліжку або підводяться і кудись йдуть. Вони самостійно не їдять, нерідко випльовують їжу, неохайні, мовний контакт з ними неможливий. Характерний зовнішній вигляд таких хворих: очі блищать, на запалих щоках рум’янець, запечені, потріскані губи, сухий язик. Тривалість аментивного стану - тижні або місяці.

Прогноз інфекційних психозів, що супроводжуються аменцією, несприятливий. Якщо захворювання не закінчується летально - розвивається психоорганічний синдром. Найчастіше аментивний синдром з’являється при черевному тифі або в термінальній стадії будь-якого соматичного чи інфекційного захворювання.

 

Післяпологові психози, психічні розлади у жінок у період клімаксу

 

Післяпологовий психоз – патологічний стан, причиною якого є ускладнення, що виникає під час пологів.

Астено-депресивний синдром. Слід пам’ятати, що астено-депресивний синдром розвивається в кожної третьої породіллі. Це є звичайним явищем, а симптоми депресії зникають протягом тижня. Якщо депресія довго не проходить, породілля потребує огляду психіатра, а середній медичний персонал повинен уважно спостерігати за нею, щоб не пропустити початок розвитку психозу.

Симптоми:

1. Маніакальні прояви: є манія   - стан підвищеного збудження, що характеризується наявністю нав’язливих ідей і уявлень, які не мають реальних основ, манія може набувати характер манії величення ( коли матір вважає себе сверхлюдиною і впевнена у своїх неординарних здібностях ).

2. Галюцинації – часто слухові

3. Мова беззв´язна , беззмістовна

4. Не можуть адекватно оцінювати свій стан.

5. Депресія – відчуття ворогування до дитини і чоловіка

Лікування

1.      Лікування основного захворювання

2.      Дезінтоксикація

3.      Купірувати психомоторне  збудження

4.      Індивідуальний пост

5.      Консультація з психіатром 

 

Клімакс - віковий етап у житті жінки між репродуктивним періодом і стійким припиненням гормональної функції яєчників, протягом якого відбувається загальна вікова інволюція організму. Цей фізіологічний процес у більшості жінок спостерігається у віці 48-50 років.

У 25-30% жінок зустрічається патологічний клімакс. Він часто розвивається в жінок емоційно неврівноважених, які перенесли стресові ситуації, хронічні захворювання.

Патологічний клімакс супроводжується клімактеричним синдромом. Клінічна картина клімактеричного синдрому різноманітна. Найхарактерніші ознаки:

1)                  вегетативно-судинні порушення - припливи жару до голови, шиї, пітливість, серцебиття, головний біль, запаморочення, почуття затерплості у кінцівках, з’являються субфебрильна температура тіла, остуда, яка може супроводжуватись набряком обличчя, кінцівок, підвищенням АТ;

2)                  серцево-судинні розлади: гіпертензія, клімактерична кардіопатія (біль і неприємне відчуття у ділянці серця, серцебиття), які супроводжуються неспокоєм і почуттям страху. Гіпертензія порівняно невелика, АТ характеризується лабільністю з великими коливаннями протягом доби;

3)                  нервово-психічні розлади - нервовість, підвищена збудливість, дратівливість, плаксивість, безсоння, ослаблення пам’яті, поганий настрій, швидка втомлюваність, зорові і слухові галюцинації;

4)                  ендокринно-обмінні порушення - ожиріння або схуднення, біль у молочних залозах, суглобах і кінцівках, атеросклероз, гіперхолестеринемія, остеопороз, дисфункція щитоподібної, підшлункової, наднирникових залоз, гіпертрихоз.

-Астено-депресивний синдром.
Хворі не завжди, можуть себе тримати в руках і керувати свою поведінку, емоційне не врівноваження, дратівливість, веселі, впадають в тугу депресію. Відчуття страху, тривоги, порушення пам’яті, фобії, плаксивість, зниження інтересу до оточуючих і власної особистості.

-Істеричні розлади – відчуття «кома» в горлі, ядуха, хворі відчувають з боку різних непорозумінь, що сприяє посиленню демонстрації їх тяжкого стану.

-Бредові ідеї – частіше ідеї ревнощів;

-Іпохондрична симптоматика

- Конфліктність, обідчивість, підозрілість.

 

Екологічна психіатрія

Для визначення ступеня впливу існує екологічна експертиза - комплекс заходів, покликаних підтвердити безпеку об'єктів і виробничих процесів.

В першу чергу, екологічна експертиза спрямована  на виконання конституційного права громадян України на сприятливий стан екології, що і реалізується через попередження негативних впливів та наслідків господарської діяльності та діяльності інших видів.

Сьогодні у всьому світі велика увага приділяється екології та дотриманню природоохоронних норм. Будь-яка людська діяльність повинна надавати мінімальний вплив на навколишнє середовище.

 

Шизофренія – це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, яке характеризується розщепленням психіки ( втрата єдності психічних процесів ), зміною особистості, різними психічними розладами.Хвороба має соціальне значення. Виникає у осіб молодого працездатного віку (18 – 35р.)

                                                                  Етіологія

- не вивчена

Існують гіпотези:

1) спадковість

2) вірусна теорія

3) аутоінтоксикації – внаслідок порушення обмінних процесів і імунологічних властивостей організму.

4) атрофічні зміни в головному мозку (гістологічно виявляють зміни нервових клітин, нервових волокон і нейроглії)

5) гіпотеза Іваницького – у хворих пригнічена робота неспецифічних систем сприймання інформації, тому втрачається можливість правильно оцінити інформацію.

6) При патолого-анатомічних дослідженнях тканин мозку виявлено розширення шлуночків мозку і зменшення кількості нейронів у різних областях, переважно в лімбічніх відділах.

                                                                    Клініка

Більше страждають емоційна, вольова сфери і мислення.

Тріада Блейлера:                          - розщеплення психіки

                                                         - аутизм

                                                         - емоційне отупіння

1 ) Розщеплення психіки – це порушення єдності психічних функцій, цілісності особистості, порушується синтетична діяльність головного мозку, без якої не можлива цілісність психічних процесів. Мислення розірване, а в емоційно-вольовій сфері – психічна двойственність ( амбівалентність і амбітендентність )

Амбівалентність – одне і теж переживання супроводжується і приємним і неприємним почуттями ( розщеплення емоцій )

Амбітендентність – це порушення у вольовій сфері, що проявляється у двойственності вчинків, дій, рухів. На зовнішні подразники хворий відповідає двоякою реакцією. (розщеплення у вольовій сфері )

2) Аутизм – коли хворі цілком зосереджені на своїх внутрішніх переживаннях, змінюється ставлення хворого до навколишнього, до людей, відгородженість до зовнішнього світу, втрата емоційного контакту з оточуючими. Хворі не доступні або мало доступні.

3) Емоційне отупіння – апатія, втрата активності, мляві, безінициативні, голос монотонний, невиразний. Може бути певна активність, але вона має патологічний характер, пов’язана з маячними переживаннями.

                                          

                                                

 

                                             

 Порушення у вольовій сфері

Зниження – гіпобулія

Повна втрата – абулія ( це втрата бажань, безучастність, бездіяльність – хворі кидають роботу, навчання, запускають усі домашні справи, перестають себе обслуговувати, цілими днями мовчки і безучасно лежать у ліжку, сидячи у одній позі )
Коли приєднується апатія, то розвивається апатико-абулічний синдром.

    Негативізм – протидія ( не мотивована відмова від будь-якої дії )

А) Пасивний негативізм – хворий відмовляється виконати те, що його просять.

Б) Активний негативізм – коли будь-які прохання викликають протидію ( хворому протягують руку для рукопотискання, а він ховає за спину ), виконання інших дій замість необхідних.

Мовний негативізм -  мутизм ( не розмовляє )

 

                                                   Порушення мислення

1) Розірване мислення – мова хворого складається з обривків фраз, не зв’язних між собою – «словесна окрошка» 

«соскальзування думок» - немає логіки між переходом від однієї асоціації до іншої ( хворий не помічає )

2) неологізми – новоутворені слова ( нові слова, видумані, які не зрозумілі для оточуючих )

3) Резонерське  мислення

4) Бред, галюцинації, псевдогалюцинації.

Бред впливу – дії хворого здійснюються під чиїмсь контролем, автоматично.

Шизофренії властива прогредієнтність- прогресування і наростання симптоматики.

                                            Основні форми шизофренії

                                                  ( класичні форми )

1)  Проста – починається у юнацькому віці і розвивається  поступово, зниження емоціонального рівня. Хворі  втрачають інтерес до оточуючих, втрачають друзів, дратівливість, з’являється мислення ( хворий замислюється  над питаннями будови землі і Всесвіту, над філософськими поняттями

Паралогічне мислення  - наявність неправильних, хибних висновків, з логічними помилками.

Синдром Кандинського-Клерамбо ( думки в голову вкладують  із-зовні )

Неологізми – новоутворені слова

Неоглосія – новий язик, коли вся мова хворого складається  із неологізмів.

Іпохондричні ідеї і ідеї відношення.

Відчуття відкритості – Їх думки стають доступні для оточуючих або синдром Кандинського-Клерамбо ( коли думки їм вкладають в голову із-зовні )

Перебіг хвороби без ремісій за безперервно-прогредієнтним типом.

Може бути апатико-абулічний синдром.

2) Гебефренічна форма – також у юнацькому віці з 15-25 р.

Дурашлива поведінка, гримасування, стереотипність рухів на фоні ейфорії, хлопають у долоні. Мислення розірване, мова складається з окремих слів, незв’язних між собою в смисловому і граматичному відношенні слів ( вербигенерація )

При збудженні можуть бути агресивні, рвуть одяг, вимазуються екскрементами

ü  Ехолалія –повторення слів інших людей

ü  Ехопраксія – копірується  поведінка і поступки  інших людей

ü  Бредові ідеї і галюцинації

ü  Має злоякісний перебіг.

3) Параноїдна  форма – розвивається у зрілому віці (30-40 років )
Часто зустрічаються: бред, галюцинації, синдром психічного автоматизму Кандинського – Клерамбо.

Апатико-абулічний синдром.

Бредові ідеї відношення, переслідування, отруєння,  фізичної дії, ревнощів, ідеї величності, псевдогалюцинації.

Деперсоналізація – неадекватне сприймання людиною своєї особи свого «я» ( Хворим здається, що події їхнього життя відбуваються з кимось іншим, що ніби вони « дивляться своє життя в кінотеатрі, все навколо може здаватися вперше баченим, усі дії, вчинки, рухи здійснюються як би автоматично, не самим хворим, а іншою особою.

Має переривчасто-прогредієнтний тип перебігу.

4) Кататонічна форма – розвивається у віці 22-30 років, характеризується гострим початком, кататонічним збудженням або  кататонічним ступором  з відсутністю рухів, мови ( мутизм ) і відмовою від їжі. Набувають химерні пози і надовго в них застигають або цілими днями лежать в ембріональній позі, вкрившись ковдрою з головою і не спілкуються з оточуючими годинами і днями можуть лежати в незручній позі.

Ехолалія
Ехопраксія
Синдром воскової гнучкості – коли застиглому тілу можна надати будь-яку позу.

Негативізм, стереотипні рухи, явища амбівалентності і амбітендентності, стан агресії – коли дії хворого небезпечні для оточуючих.

Онейроїдний стан – ця форма  шизофренії перебігає із спонтанними ремісіями і добре піддається лікуванню.

Атипова форма

-  циркулярна форма ( шизоафективний розлад ) – у людей середнього віку і складається  з періодично виникаючих маніакальної і депресивної фази, галюцинаторні розлади і бредові ідеї, синдром Кандинського-Клерамбо

 

                                                               Типи перебігу

1) безперервний перебіг – характеризується відсутністю спонтанних ремісій і поступовим  поглибленням психічного дефекту

2) шубоподібна, приступоподібна, прогредієнтний перебіг – перебігає у вигляді приступів з послідуючими ремісіями. Ремісія не супроводжується повним відновленням психічного стану.

3) Рекурентна (періодична) – характеризується повним зворотнім розвитком захворювання в період ремісій. Хворий працездатний і добре адаптований.

 

                                                                  Лікування

Біологічні методи впливу:

шокові методи:

- інсулінокоматозна терапія

- електроконвульсивна терапія ( електрошоки )

- нейролептики ( аміназин, тизерцин, трифтазин, галоперидол, френолон )

При наявності депресивного синдрома додають антидепресанти ( амітриптилін, меліпралін )

Для противорецедивного лікування – лепонекс

 

 

 

МДП (біполярний афективний розлад)

 

характеризується наявністю аномалії настрою гіпо- або гіпертимією. Найчастіше захворювання перебігає у вигляді періодичних депресій або спостерігають біполярний перебіг – зміна депресивних і маніакальних фаз.

            Маніакальна фаза МДП

Проявляється трьома основними клінічними ознаками:

- підвищений настрій

- прискорене мислення

- рухове расторможення

Безтактні, втрачають критичне ставлення до власної особливості, характерна активність, хворі майже не сплять, беруться до роботи не враховуючи свої реальні можливості, завищена самооцінка, маячні ідеї величності, підвищена сексуальність, хворі балакучі, тому голос охриплий, темп мовлення прискорений, непослідовність мислення («скакання ідей») жодної справи не доводять до кінця.

Веселість,  м.б. схильність до дратівливості, гнівливості, агресивність.

            Депресивна фаза(меланхолійна)

-          Знижений, тужливий настрій

-          Сповільнення мови

-          Рухове загальмування

Відчуття байдужості до здоров’я і долі близьких, маячні ідеї, самозвинувачення, гріховності, суіцидальні думки.

Рухова загальмованість при депресії може досягати повної втрати рухів, ступору – хворі ніби застигають у прийнятті події, байдужі до всього, вираз обличча скорботний, відмовляється від їжі.

На висоті депресії загальмованість змінюється станом збудження, ажитації, дуже небезпечним для хворих (можливі само ушкодження, суіцидальні спроби). Хворі рвуть на собі волосся, одяг, б’ють себе кулаками в обличча, намагаються розбити голову об стіну, бильце ліжка. Такий стан називається меланхолічним раптусом .

Тривожно - депресивні стани (тривога, страх), депресивний стан може поєднуватися з сумнівними нав’язливими ідеями, хворі нерішучі, невпевнені у правильності своїх рішень, вчинків, іпохондричні переживання.

Циклотимія – легка форма МДП. Саме циклотимія  має клінічну картину маскованої депресії. Хворі часто лікуються у терапевта, у зв’язку з наявністю соматичних скарг – біль і порушення діяльності органів кровообігу і травлення, порушення сну. Призначення антидепресантів  при маскованій депресії  має не лише лікувальне, але й діагностичне значення, бо ефективність їх  доводить правильність діагностики.

            Лікування МДП

При депресивній фазі – антидепресанти – імізин (меліпрамін). Для лікування депресії з загальмованістю. При ажитованій депресії амітриптимін. При тривожній депресії – антидепресанти поєднують з нейролептиками на ніч – тизерцин.

При вираженій тривозі і меланхолічному раптусі – тизерцин(левомепровазин) в/м 25-50 мг збільшуючи дозу до 100 мг на добу (3-4 прийома) контролювати АТ так як тизерцин знижує АТ.

При стійких до психотропних засобів депресіях проводять електросудомну  терапію.

При маніакальних станах призначають нейролептики – аміназин, тизерцин, галоперидол. Застосування літію карбонату 0,25-0,75 г. у середину після їджі 3-4 р. на добу і для профілактики 0,3г. 1-2р. на добу.

Особливості догляду і нагляду при депресивних фазах полягають у попередженні суіцидальних спроб годування хворих тому що вони відмовляються від їжі.

Якщо хворі у маніакальній фазі треба стежити за взаєминами їх з оточуючими, щоб не виник конфлікт.

 

Питання для самоконтролю:

 

Скласти структурно-логічну схему: «Проблеми пацієнтів із шизофренією»

 

Література:

Базова

Медсестринство в психіатрії / За ред. О.С. Чабана. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.

Допоміжна

Нервові і психічні  хвороби  / за ред.. З.М.Драчова.-Київ «Вища школа»1993

І.І.Погорєлов Медсестринство в психіатрії і наркології