Викладач Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в неврології Дата 25.10.2021 Група 4А сс Лекція №5 Захворювання вегетативної нервової системи. Інтоксикації нервової системи. Невідкладні стани в неврології
|
Викладач |
Єрмолаш Т.О |
|
Предмет |
Медсестринство
в неврології |
|
Дата |
25.10.2021 |
|
Група |
4А сс |
|
Лекція №5 |
Захворювання вегетативної нервової системи.
Інтоксикації нервової системи. Невідкладні стани в неврології |
Схема
дистанційного заняття:
Ознайомитись зі
змістом лекції і занисати конспект лекції:
План:
1.Захворювання
вегетативної нервової системи.
2.
Інтоксикації нервової системи.
3.Невідкладні
стани в неврології
Захворювання вегетативної нервової системи.
Вегетативна нервова система –
це частина нервової системи, яка забезпечує життєдіяльність
организма. Контролює і координує процеси у
всіх внутрішніх органах і системах організму, спрямовує захисні
реакції організму, забезпечує
гомеостаз.
Вона
підрозділяєтся на 2 частини :
симпатичну і парасимпатичну.
Симпатична і парасимпатична частини взаємодіють як
антагоністи і синергісти.
Работу вегетативної нервової системи контролюють вегетативні центри головного
мозку.
В стані спокою життєдіяльність організма забезпечує парасимпатична система , а при напруженні симпатична нервова система.
Гіпоталамус приймає участь у здійсненні усіх вегетативних функцій .
Причому передня група ядер гіпоталамуса зв’язана з
парасимпатичною частиною , а задня- з симпатичною частиною.
Вегетосудинна дистонія
Це
порушення діяльності вегетативної нервової системи, яка виконує в організмі дві
основні функції:
–зберігає
та підтримує сталість внутрішнього середовища організму (температуру тіла,
артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання, потовиділення,
швидкість обміну речовин тощо),
–мобілізує
функціональні системи організму для пристосування до умов зовнішнього
середовища (до зміни погоди, клімату, умов роботи, до стресів.).
Перші прояви можуть виникнути в дитячому або юнацькому віці, а виражені
порушення – переважно у період від 20 до 35 років.
У жінок вегетосудинна дистонія
зустрічається втричі частіше, аніж у чоловіків.
Етіологія
Вегетосудинна дистонія розвивається
через вплив різних чинників:
·
–
через емоційний стрес;
·
– під
час гормональної перебудови організму (у період статевого дозрівання, при
вагітності, настанні раннього клімаксу);
·
– при
зміні клімата
·
– за
умов фізичного, розумового та емоційного перевантаження;
·
– при
невротичних розладах.
– при
загостренні неврологічних, соматичних або ендокринних захворювань;
·
патології хребта - шийний остеохондроз, підвивих першого шийного
хребця;
·
раптова зміна звичних умов - наприклад, переїзд в інший
кліматичний або часовий пояс;
·
інтоксикація, алергія, надмірне вживання алкоголю;
·
куріння, при тривалому палінні робота нервової системи
порушується, -хронічні
захворювання: бронхіальна астма, хвороба шлунку, панкреатит, коліт;
·
спадкова схильність.
Клініка :
В медицині виділяють
кілька типів ВСД. При загостренні ВСД для всіх типів характерні гострі раптові
напади - вегетативні кризи.
При симпатико-адреналовому кризі з’являється або посилюється головний
біль, виникає серцебиття, затерпання й похолодання кінцівок,
підвищується АТ до 150/90-180/110 мм рт.
ст., почащується пульс до 110-140 за хвилину, відмічаються неприємні
відчуття в ділянці серця, озноб, “гусяча шкіра”, поліурія. В окремих хворих підвищується температура
тіла до 38-39 С, виникає збудження,
руховий неспокій, страх смерті.
Вагоінсулярні кризи проявляються відчуттям жару в
голові і на обличчі, ядухою, важкістю в голові, іноді виникають неприємні
відчуття в епігастральній ділянці, нудота, завмирання серця, загальна
слабкість, запаморочення, пітливість. При обстеженні відмічається сповільнення
пульсу (до 45-50 за хвилину), зниження АТ до 80/50-90/60 мм рт.ст. Можуть
виникати поклики на дефекацію, посилення перистальтики кишківника,
утруднюється вдих. Можливі алергічні прояви у вигляді кропивниці або
набряку Квінке.
При вегето-судинній дистонії гіпертонічного
типу у людини виникає раптове
збудження. Частішає серцебиття, підвищується артеріальний тиск, холонуть ноги,
виникає тремтіння.
При ВСД гіпотонічного типу під час нападу з'являється
слабкість, задишка, нудота, пітливість. У людини завмирає серце і знижується
артеріальний тиск.
При загостренні ВСД за кардіальним
типом з'являється різкий, колючий
біль в серці, частішає серцебиття, з'являється задишка.
При вегето-судинній
дистонії змішаного типу проявляються симптоми різних
типів хвороби.
Лікування спрямовано на причину і основні прояви.
Симптоматична терапія,седативні
препарати.
Психотерапія
і загальнозміцнюючі заходи: водні процедури,гімнастика, ЛФК. масаж,
фізіотерапевтичні процедури.
При симпатико-адреналовому кризі –
транквілізатори і адреноблокатори
При
вагоінсулярному кризі – транквілізатори і М-холінолітики
При
А/Г анаприлін,рауседіл, дроперідол
При гіпотензії
– кордіамін. Кофеїн
При
болях в животі – баралгін, но-шпа
При
бронхоспазмі – еуфілін, інгаляції сальбутамолу
·
Для
профілактики ВСД треба:
·
займатися плаванням, бігом, йогою, фітнесом, аеробікою, танцями;
·
кататися на велосипеді, лижах;
·
приймати контрастний душ;
·
побільше часу проводити на свіжому повітрі;
·
робити перерви у роботі, не перенапружуватися;
·
пити настої з меліси, звіробою, хмелю, м'яти, глоду, валеріани,
вони діють заспокійливо, знімають головний біль і протидіють депресії;
·
уникати стресу;
·
спати протягом доби не менше 8 годин
Методи
дослідження вегетативної нервової системи. Існують багато чисельні клінічні,
лабораторні та інструментальні методи дослідження вегетативної нервової
системи.
Для
оцінки стану вегетативної нервової системи використовують такі функціональні
проби:
Очно-серцевий
рефлекс (Даньіні-Ашнера).
При натисненні на очні яблука у здорових осіб протягом 20-30сек серцеві
скорочення сповільнюються на 6-10 за хвилину. Якщо скорочення
сповільнюються більш 12-16 за хв., це свідчить про різке підвищення тонусу
парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Підвищення тонусу симпатичної частини не спричинює сповільнення пульсу.
Черевний
рефлекс – полягає у зменшенні частоти пульсу на 4-12 за 1 хв в результаті
натискання протягом 20-30 сек на черевне
( сонячне ) сплетення ( між мечопоподібним
відростком і пупком).
Якщо скорочення
сповільнюються більш 12за хв., це свідчить про різке підвищення тонусу
парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Підвищення тонусу симпатичної частини не спричинює сповільнення пульсу.
Дермографізм (шкірно-вегетивні рефлекси) – шкірний дермографізм) - це судинна реакція
шкіри на механічне подразнення тупим предметом
частіше у верхніх відділах передньої поверхні грудної клітки.
-
при підвищенні симпатичного тонусу смуга має білий колір або блідий (білий
дермографізм).
-
широкі смуги червоного дермографізму вказують на підвищення тонусу
парасимпатичної частки вегетативної нервової системи.
Мігрень-приступоподібний біль в одній половині голови
(гемікранія).Захворювання спадкове, частіше хворіють жінки.В основі розвитку
захворювання лежить зміна тонусу судин
мозку і мозкових оболонок.
Клініка :
приступу мігрені передують передвісники- пригнічений настрій , апатія, зниження
працездатності.
На початку
приступа спостерігається мігренозна аура.Вона проявляється іскрами, миготінням випадінням половини поля зору, парастезії у пальцях рук.
Під час приступу настає загальна
гіперестезія, хворі тяжко переносять світло, шум, та інші зовнішні подразники.
Головний біль локалізується в лобно-вісково-очній ділянці з одного боку,
виникає блювання , яке не приносить полегшення. Приступ минає , якщо хворому
вдається заснути .
Крім простої
мігрені існує асоційована , при якій спостерігаються вогнищеві неврологічні
симптоми. Частіше це порушення зору-скотома.геміанопсія (офтальмічна або очна
форма). Може виникати офтальмоплегічна, геміплегічна і вестибулярна форми.
Алгоритм
Мігрень з аурою і без аури :
|
офтальмоплегічна афатична офтальмічна (класична) |
Клініко-анамнестичне
дослідження
- локалізація, характер та інтенсивність
головного болю (однобічна, пульсуюча, посилюється під час навантаження)
- тривалість нападу від 4-72 год.
- не менше 5 нападів в анамнезі
- тривалість симптомів аури не більше 60
хв.
Обсяг допомоги
- рефлекторний вплив (стягнути голову
рушником, затемнити кімнату, прийняти ванну, гарячий чай, каву)
- седативні
- спазмолітики (но-шпа, еуфілін,
магнезії сульфат)
- знеболюючі (НПЗП)
- комбіспазм, антимігрен
Між
приступами препарати , які містять
ерготамін.
Гіпоталамічний синдром
Гіпоталамічні синдроми - це симптомокомплекси
вегетативно-ендокринно-трофічних розладів.
Етіологія:нейроінфекція
, інтоксикація, ЧМТ,пухлини мозку, порушення мозкового кровообігу,психічна
травма,ендокринні захворювання, хвороби внутрішніх органів.
Клінічні форми:
- Вегетативно-судинний синдром, що виявляється
вегетативними кризами (симпатоадреналовими або вагоінсулярними ) зустрічається
найчастіше.
-Нейротрофічний синдром проявляється трофічними розладами шкіри (свербіж,
сухість, нейродерміт, склеродермія, пролежні), м'язів (нейроміозіти,
дерматоміозіти), ураженням внутрішніх органів (виразки і кровотечі по ходу
харчового каналу), кісток (остеомаляція, склерозування).
-Невротичний синдром проявляється
дратівливістю, підвищеною збудливістю, слабкістю, розладом сну, тривогою,
вегетативними порушеннями.
-Порушення терморегуляції – характеризується необгрунтованим підвищенням
температури.
Лікування призначають
залежно від етіології та патогенетичних механізмів:
-
1.Дезінтоксикаційна
терапія(антибіотики,неогемодез,сольові розчини).
-
2.Дегідратаційні.
-
3.Десенсибілізуючі(димедрол,тавегіл).
-
4.З метою
стимуляції симпатичного тонусу показані:-Нікотинова кислота, Кальцій хлористий
або глюконат кальцію
-
А для пригнічення симпатичного тонусу:
ерготамін,резерпін,ганглерон,пентамін, бензогексоній, пироксан
-
5.При підвищені
тонусу парасимпатичної нервової системи - белоїд,белатамінал,белоспон
-
6.При
астено-невротичній формі транквілізатори, антидепресанти.
Алергічний набряк Квінке.
-
- Розвивається при
попаданні в організм різних алергенів.
-
- Виникає гостро,
відмічається набряк клітковини носо-губного трикутника, вушних раковин, кистей
і стоп, статевих органів.
-
- нерідко
розвивається набряк гортані, осиплість голосу, дистонія, інспіраторна задишка,
в тяжких формах – диспное.
-
Допомога:
-
1).
Десенсибілізуючі – димедрол1% -1 2 мг/кг в/в, піпольфен 2,5%-0,5-1 мг/кг 1-2 мл
в/в або в/м, супрастин 2% внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
-
2). Лазикс
(фуросемід) 2 мл внутрішньом’язово або
внутрішньовенно трифас 2 мл.
-
3). Преднізолон
внутрішньовенно 3-5 мг/кг.
-
4). Адреналін
0,5-1,0 мл підшкірно.
-
5). При ентеральном
попаданні алергена – ентеросорбенти: активоване вугілля 0,5-1,0 г/кг або
поліфепан 0,1-0,3 г/кг або
ентеродез 10- 50 мл, очисна
клізма.
-
7). Госпіталізація
в спеціалізоване відділення.
При набряку гортані – в/в кортикостероідні препарати (преднізолон 30 мг . дексаметазон 4
мг)
Хвороба Меньєра
Виникає внаслідок
підвищення тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.Вазомоторні порушення у внутрішньому вусі зумовлюють гострий
розвиток водянки ендолімфатичного міхура
вестибулярного апарату і різке його подразнення.
Клініка:
Проявляється хвороба нападами вестибулярних розладів (запаморочення,
нудота, блювання, атаксія) в поєднанні з
вегетативними порушеннями( брадикардія,
гіпотонія, блідість шкіри обличчя, часте
сечовипускання, зниження температури тіла). Тривалість від декількох хв. до декількох
діб або тижнів, і різна частота ( декілька разів на тиждень, щомісяця,
або 1-2 раза на рік , або 1 раз в декілька років(епізодично).
Лікування:
Під час
нападу – ліжковий режим, до ніг грілку, на шийно- потиличну ділянку –
гірчичники
В/м- 2 мл церукал, 1мл піпольфен;
в/в 5мл 0,5% розчину новокаїну і 20мл
40% р-ну глюкози, 40мг фуросеміду.
При
неефективності – в/м 1мл 2,5% аміназину , п/ш атропіна сульфат 1 мл кофеіну.
Використовують
також дроперідол, галоперідол, антигістамінні, судино-розширювальні ( но-шпа,
стугерон, цинаризин).
Між нападами :
-дегідратаційна
-
антигістамінні
-дотримання
дієти: молочно-рослинні супи, м'ясо і риба у відвареному вигляді,виключити
гострі і солоні страви.
ЛФК для
вестибулярного апарату.
Хворим
заборонена праця на висоті.
Вібраційна
хвороба - професійне захворювання, що розвивається під
впливом дії на людський організм
вібрації.
Етіологія. Виникає у робітників,які працюють з
пневматичним або електричним інструментом,що обертається, наприклад
відбійні молотки(місцева
вібрація – у бурильників, шліфувальників,
заточувальників) та осіб, що
працюють на транспорті, ткацьких та швейних цехах ( загальна вібрація )
В основі захворювання лежить
ураження нервової системи і судиннорухового центру,що призводить до розвитку
ангіодистонічних явищ.
Клініка вібраційної хвороби
внаслідок місцевої вібрації:
Суб’єктивні ознаки :
Парестезії і біль у кистях, мерзлякуватість, оніміння
кінцівок, збліднення пальців при стисканні їх в кулак або на холоді, неприємні
відчуття в ділянці серця, набряклість і ціаноз пальців і кистей, зниження шкірної температури,
потовщення і мозолістість шкіри, ламкість і порушення росту нігтів, атрофія
дрібних м’язів кистей, контрактура ІV- V пальців, порушення потовідділеня ( гіпергідроз або ангідроз ). Розлади больової і вібраційної чутливості, знижується
пульсація на периферичних артеріях, що свідчить про вегетативно-сенсорну полінейропатію. При рентгенологічному дослідженні – остеопороз і
деформація кістково-суглобового апарату кінцінок.
Лікування. 1. Працевлаштування
2. Гангліоблокатори ( пахікарпін, гексоній )
3. Вітаміни В і С
4. Фізіотерапія діатермія, УФО,масаж
5.
Санаторно-курортве лікування.
Клініка вібраційної хвороби внаслідок
загальної вібрації характеризується
функціональними розладами нервової системи у вигляді астено-вегетативного синдрому: головний біль,
запаморочення, дратівливість,емоційна нестійкість, порушення сну, розбитість,
зниження працездатності,, лабільність АТ, підвищена пітливість, серцебиття.
Лікування: 1. Загальнозміцнюючі ( вітамін В1, В2, В12,
С, АТФ )
2.
Седативні ( Броміди, седуксен, рудотель, траксен )
3.
Фізіотерапія ( кисневі або соляно-хвойні ванни )
4.
Санаторно-курортне лікуваня.
Хвороба
Рейно- це одна із форм ангіотрофоневрозів, яка характеризується нападами
спастичних судинно-рухових розладів.
В основі хвороби лежить порушення судино-рухової і трофічної іннервації.
Розвитку хвороби передують відмороження, інфекція,
інтоксикація, праця з пневматичним молотом.
Клініка :
Хвороба перебігає у вигляді нападів із трьох фаз:
І фаза –
побіління і похолодання пальців, що супроводжується болем
ІІ фаза –
приєднується виражена синюшність та
посилюється біль
ІІІ фаза –
шкіра стає яскраво-червона і зникає біль( трофічні порушення в пальцях)
Напади тривалістю кілька хвилин частіше
спостерігаються на пальцях рук але
можуть бути і на пальцях ніг кінчику
носа, язика або вухах.
Синдром Рейно розвивається при склеродермії, вібраційній хворобі.
Лікування спрямовано на усунення факторів, що провокують
напади(холод, вологість. Емоційні напруження).
-Гангліоблокатори
-Транквілізатори
-Спазмолітики
-Судинорозширювальні
засоби(платифілін, нікотинова кислота)
При
неефективності медикаментозної терапії
хірургічне лікування (десимпатизація і
пригангліонарна симпатектомія)
ІНТОКСИКАЦІЇ
НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
Отруєння чадним
газом
КЛІНІКА – головний
біль,загальна слабкість, непритомність, гіперемія шкіри, серцебиття,
підвищенний АТ, нудота, блювання, адинамія, збудливість, сонливість, втрата
свідомості, кома, судоми, порушення дихання.
ДОПОМОГА
1 –Винести пацієнта на свіже повітря;
2 – Нашатирний спирт;
3 – Киснева терапія
4 – Серцеві глікозиди;
5 – Діуретики;
6 - Холод на ділянку голови;
7 - Реанімаційні заходи;
8. –Лобелін, замінне переливання крові
Отруєння барбітуратами – виникає внаслідок
медикаментозної інтоксикації або при суїцидальних спробах.
КЛІНІКА – Синдроми:
ü Коматозний стан
ü Порушення зовнішнього дихання
ü Розлади функцій внутрішніх органів (ссс і нирок)
ü Трофічні розлади
ü Сонливість, атаксія, «гра зіниць» - змінюється величина
зіниць, дизартрія, міоз, пригнічення рефлексів, м’язова гіпотонія, гіпотермія
При виході з
коматозного стану:
ü Виникає психомоторне збудження з депресією, астенією,
порушення дихання, функція нирок (олігурія)
ЛІКУВАННЯ
1 –
промивання шлунка
2 –проносні
засоби
3 –
інтубація трахеї
4 – сифонні
клізми
5 –
форсований діурез
6 – для
зменшення ацидозу – натрій гідрокарбонат 4%
7 – у тяжких
випадках – гемодіаліз
8 – в/в 10
мл 0,5 % розчину бемегриду, який є антагоністом снодійних препаратів,
зменшує токсичність барбітуратів і стимулює функцію ЦНС.
Отруєння пестицидами (тіофос, гептахлор, гексахлоран,
гранозан
КЛІНІКА
1) Легка форма – головний біль,
запаморочення, слабкість, чихання, ринорея, кашель, металевий привкус у роті,
біль у надчеревній ділянці;
2) Середньої
тяжкості – усі перелічені симптоми виражені різко, виникають блювання, порушення
свідомості, кома, судоми, порушення діяльності серця, нирок, летальний кінець.
При сприятливому перебігу розвивається енцефаломієлополірадикулоневрит.
ДОПОМОГА
Ø Промивання шлунка 2% розчином натріягідрокарбоната або
активованим вугіллям (100 г на 1л)
Ø Блювотні засоби – апоморфін 1 мл в/в
Ø Сольові проносні
Ø Реанімаційні заходи
Ø Симптоматичні заходи
Ø Унітіол 5% -5-10
мл в/м
Ø Вітаміни групи В ,
аскорбінова і нікотинова кислота
Отруєння нейролептиками
Часто отруєння аміназином
КЛІНІКА
Загальна слабкість,
сонливість, запаморочення, нудота, сухість у роті, гіпотонія, тахікардія,
атаксія, тремор, деколи судоми.
При довготривалому
вживанні – гіпокінези, екстрапірамідна ригідність, синдром паркінсонізму.
ЛІКУВАННЯ
Як при отруєнні барбітуратами. При наявності ураження
екстра пірамідної системи призначають протипаркінсонічні препарати.
Отруєння метиловим спиртом (метанол)
Ø Отруєння носить побутовий характер і виникає при
помилковому вживанні замість етилового.
Ø Токсична дія обумовлена продуктами його окислення
фармальдегідом , який пошкоджує клітини сітчастої оболонки ока і приводить до
сліпоти (амаврозу)
Ø Клініка
Ø Вегетативні розлади –гіпергідроз,тахікардія,зниження
АТ,ціаноз губ , блідість обличчя,запаморочення,головний біль і біль у кінцівках
, підвищення температури тіла ,блювання,біль у животі ,зниження гостроти
зору,нервове збудження ,зіниці розширюються і не реагують на світло;
Ø Перші ознаки ураження зорових нервів є поява пелени і яскравих
плям перед очима ,зниження гостроти зору аж до амаврозу .
Ø Лікування
Ø -Промивання шлунка 2% розчином натрію гідрокарбонату
Ø - Інтенсивне пиття
3% розчину натрію гідрокарбонату (4-5 стаканів на день)для боротьби з
ацидозом,кровопускання 250-300 мл з наступним переливанням крові
Ø - в/в краплинно 5
% розчин глюкози 400-800 мл ,фізрозчин, вітаміни групи В,С,преднізолон
Ø - Гемодіаліз по показанням
Ø Антидот-етіловий спирт
,який використовується всередину по 50 мл 30% розчину через 2 години або в/в 1
мл на 1 кг маси тіла
Матеріали
самопідготовки студентів за темою лекції
Скласти
структурно-логічну схему :
«Інтоксикації нервової системи.»
Література:
Основна:
Кареліна Т.І., Касевич Н.М. Медсестринство в неврології:
Підручник. — К.: Медицина, 2010.
Додаткова:
Медсестринство в неврології:/ За ред. С.І. Шкробот. — Тернопіль: Укрмедкнига,
2003.
Коментарі
Дописати коментар