Викладач Єрмолаш Т.О Предмет Психіатрія та наркологія Дата 16.04.2021 Група 3А лс і 3Б лс Тема №2 лекція Алкоголізм.Наркоманія.Тютюнопаління.
|
Єрмолаш Т.О |
|
|
Предмет |
Психіатрія
та наркологія |
|
Дата |
16.04.2021 |
|
Група |
3А лс і 3Б лс |
|
Тема №2 лекція |
Алкоголізм.Наркоманія.Тютюнопаління. |
Схема
дистанційного заняття:
Ознайомитись зі змістом:
План:
1.Алкоголізм.
2.Наркоманія.
3.Тютюнопаління.
Патологічні стани, зумовлені зловживанням природними або
штучними речовинами, до яких виникає
звикання і хвороблива пристрасть називають - токсикоманіями.
До токсикоманій відносять алкоголізм,
наркоманія, тютюнопаління (нікотинізм).
Просте алкогольне сп'яніння -
Стан гострої алкогольної
інтоксикації без явищ психозу, викликаний прийманням спиртних напоїв, називають
простим алкогольним сп'янінням.
Розрізняють легкий, середній і
тяжкий ступені сп'яніння.
Легкий ступінь проявляється ейфорією,
гіперемією обличчя, загальним збудженням, тахікардією та підвищенням
артеріального тиску до 130- 150/80-95 мм рт. ст. Порушень мовної артикуляції та
координації рухів не спостерігають. Концентрація алкоголю в крові становить 1
-2 °/ооо.
При середній тяжкості сп'яніння ейфоричний настрій
змінюється на депресивний або дратівливий. Можливі імпульсивні вчинки. Мова
стає уривчастою, змазаною. З'являється тахікардія. Артеріальний тиск сягає 140-
180/90- 110 мм рт. Ст. Порушується
координація рухів. Концентрація алкоголю в крові дорівнює 3-4°/ооо.
Тяжкий ступінь простого алкогольного сп'яніння
супроводжується виключенням свідомості (від оглушення до сопору і коми). Концентрація алкоголю в крові становить 5-6 0/000-
Смертельним є приймання такої кількості алкоголю, при якій рівень його в крові
перевищує 7 0 /000 .
Лікування проводять при тяжкому ступені
сп'яніння. Для припинення всмоктування алкоголю промивають шлунок- 1,0- 1,5 л
слабкого розчину калію перманганату, при необхідності - через зонд. Можна викликати
блювання шляхом підшкірного введення 0,25-0,50 мл 1 % свіжоприготовленого розчину апоморфіну. Одночасно
вводять 1 мл кордіаміну або 1 мл 20% розчину кофеїну. Слід дати прийняти 5-8
крапель1 0 % розчину аміаку (нашатирного спирту) на півсклянки
води. При алкогольній комі хворого необхідно негайно госпіталізувати в
стаціонар для проведення інтенсивної терапії або реанімаційних заходів
(гемодилюція з форсованим діурезом, внутрішньовенне краплинне вливання
поліглюкіну, реополіглюкіну , серцевих глікозидів тощо).
Від простого алкогольного
сп’яніння істотно відрізняється патологічне. Воно здебільшого настає після
приймання незначної дози алкоголю і перебігає як гострий психоз з картиною
присмеркового розладу свідомості. У хворих виникають галюцинації застрашливого
змісту, маячні ідеї переслідування, з’являються почуття тривоги, страху, рухове
збудження. Навколишнє сприймається викривлено, що часто спонукає хворих до
агресивно-руйнівних дій з метою оборони від уявних переслідувачів. Зовні дії
хворих здаються доцільними і цілеспрямованими, у них немає фізичних симптомів
сп’яніння (хитка хода, сплутана голосна мова). Після патологічного сп’яніння
настає амнезія.
За умови частого вживання
алкогольних напоїв людина починає відчувати до них потяг, що стає нездоланним.
Стан утримання від спиртних
напоїв називається абстиненцією. Вона характеризується пригніченим настроєм,
дратівливістю, вираженими вегетативними розладами (пітливість, тахікардія).
Приймання нової дози алкоголю купірує симтоми
абстиненції. Поступово виникає прагнення похмилитися,фізична залежність від
алкоголю і поступово розвивається алкоголізм. Йому передує епізодичні вживання
алкоголю - побутове п’янство.
В
розвитку алкоголізму розрізняють три стадії:
І стадія легка (псевдоневрастенічна.) - характеризується появою потягу до алкоголю у формі
психічної залежності (хворого постійно „тягне” до спиртного), і втратою контролю за своєю поведінкою у стані
сп’яніння. Зростає толерантність (стійкість) до алкоголю і це виявляється у
збільшенні дози вживання спиртних напоїв,абстинентного
синдрому немає
Психічні і соматичні порушення у І стадії мають функціональний
характер-зворотній, працездатність відносно зберігається.
Характерним є симптом анозогнозії, тобто
заперечення факту хвороби.
ІІ стадія (наркоманічна) - характеризується посиленням потягу до
алкоголю. Толерантність наростає і спостерігається посилення психічних і
соматичних порушень , розвивається абстинентний синдром, як прояв фізичної залежності. Основними його
симптомами є такі: загальний тремор, тахікардія, підвищення артеріального
тиску, пітливість, спрага, нудота, втрата апетиту, пронос, зниження настрою,
тривога, фізична слабість, порушення уваги, розлади сну. Щоб позбутись цих
неприємних проявів, хворий змушений прийняти відповідну дозу алкоголю, тобто
похмелитись. Змінюється характер алкогольного сп'яніння: замість ейфорії
виникає знижений настрій із дратівливістю та настирливістю.
У другій
стадії алкоголізму суттєво змінюється характер хворого. На фоні егоїзму і
брехливості розвивається психопатизація за такими варіантами:
1.
Експлозивний. Хворі
стають дуже дратівливими, брутальними, озлобленими. З найменшого приводу вони
починають конфліктувати, найчастіше з членами сім'ї.
2.
Істеричний. Для
поведінки хворих характерні хвалькуватість, істероїдні реакції (показний плач,
гнів, погрози закінчити життя самогубством).
3. Астенічний. Хворі знесилені, не
можуть упоратися з незначним фізичним чи розумовим навантаженням, стають
нерішучими людьми, які пасивно підкоряються чужій волі, за винятком осіб, які
забороняють чи засуджують їх пияцтво.
4.
Апатичний. Розвивається
байдужість до родичів, близьких, самого себе, роботи, свого соціального стану,
наростають емоційне спустошення і прояви апатико-абулічного синдрому.
У цей
період хвороби функціональні соматоневрологічні порушення переростають в
органічні. Розвиваються гепатит, панкреатит, гастрит, ентероколіт, алкогольна
міокардіопатія, нефрит, гостра та хронічна енцефалопатія, поліневрит. У першій
половині другої стадії алкоголізму ці порушення перебігають без вираженого
больового синдрому. Пізніше з'являється біль, який практично не знімається
болезаспокійливими чи протиспазматичними засобами. Як правило, він минає або
зменшується після приймання невеликої дози спиртних напоїв.
У 10 %
хворих виникають алкогольні психози, найчастіше делірій, галюциноз, параноїд, корсаківський психоз, депресія.
ІІІ стадія тяжка ( енцефалопатична)- характеризується різким зниженням толерантності до
алкоголю (після приймання невеликих доз алкоголю настає стан тяжкого сп’яніння), пияцтво набуває сталого
характеру
Посилюється потяг до алкоголю, наростає вираженість
абстинентного синдрому, психічні і соматичні зміни не зворотні.
У деяких хворих розвивається
хронічний психоз на фоні алкогольної енцефалопатії. Як правило, розпадається
сім'я, хворий втрачає роботу і житло. Розвивається повна моральна і фізична
деградація.
Характерні
зміни особистості:
Настрій хворого не стійкий - стан ейфорії,
благодушності змінює слізливість або гнів і роздратування. Хворий втрачає
соціальні контакти і спілкується переважно з тими з ким вживає алкоголь. Коло
інтересів вузьке, як фахівець алкоголік деградує, він грубий, цинічний з
рідними і близькими, не піклується про них виносить з дому не лише свої речі а
й одяг дітей, дружини. У алкоголіків з’являється тремор пальців рук, спочатку
після сп’яніння а потім і без зв’язку з ним, знижується працездатність.
Ураження периферичних нервів і порушення ходи
характерні для хвороби Корсакова - це поєднання алкогольного поліневриту з
різко вираженими порушеннями пам’яті (фіксаційна, антероградна, ретроградна
амнезія з конфабуляціями і псевдоремінісценціями).
Характерний зовнішній вигляд хворих на
алкоголізм: одутле обличчя ін’єктовані склери, зморшкувата землисто-сірого
кольору шкіра, мішки під очима. Уражуються внутрішні органи і частою причиною
смерті алкоголіків є цироз печінки. Погано переносять соматичні хвороби і у них
виникають психотичні стани (біла гарячка або алкогольний делірій).
Лікування алкоголізму:
Лікування ефективне в першій і на початку
другої стадії алкоголізму. Його проводять у наркологічному стаціонарі й
амбулаторне (в тому числі в кабінеті анонімного лікування).
У лікуванні хронічного
алкоголізму виділяють чотири етапи.
На першому етапі необхідно обірвати запій і зняти ААС. З цією метою
використовують метронідазол, унітіол, натрію тіосульфат і сульфозин.
На другому етапі проводять дезінтоксикаційну та загальнозміцнювальну
терапію за допомогою унітіолу, метіоніну, гепатотропних засобів, глюкози,
інсуліну і вітамінів. Дози лікарських препаратів і термін лікування визначає
лікар-нарколог.
На третьому етапі застосовують специфічну протиалкогольну терапію. Найефективнішими є
психотерапія (кодування) за методом О. Довженка (в різних модифікаціях) і
внутрішньом'язова імплантація препарату "Еспераль". Цей етап лікування проводить лише
лікар-нарколог. Після цього показане протирецидивне лікування згідно з
методикою, яку також визначає лікар-нарколог.
1) при абстиненції призначають снотворні, нейролептики. Для
дезінтоксикації тіосульфат натрію 30% 15 - 20 мл в/в або в/м, або 5% розчин
унітіолу 5 - 15 мл в/м.
2) Особливий вид алкоголізму -
це запійне пияцтво (дипсоманія):
потяг до алкоголю виявляється періодично між запоями можуть бути інтервали у
кілька місяців або років коли хворий не п’є. Запою передує період зниженого
настрою, похмурості, дратівливості, щоб купірувати запійний стан- хворого
направляють у стаціонар. Дипсоманія(запой)
є формою вираженого алкоголізму.
Для
купірування стану запою - в/м сульфозин.
Цей метод відноситься до пірогенної терапії:
1. психологічно підготуйте пацієнта,
2. одягніть гумові рукавички
• • • • • • '•
3. підігрійте
0,01% емульсію сульфозину на водяній бані до 37' С, збовтайте розчин наберіть в
шприц 2 мл.
4. введіть
в/м 2 мл даного розчину збільшуючи дозу на 2 мл через кожні два дні довівши
дозу до 8 мл. При цьому методі лікування підвищується температура до 38 - 40
°С. Необхідно спостерігати за хворим.
2)
Умовно-рефлекторне лікування спрямоване на
вироблення негативного рефлексу на запах і смак алкоголю. Застосовуються
речовини, що викликають блювання (апоморфін, еметин, відвар баранців) їх
введення поєднують з прийманням невеликої кількості алкоголю. Алкоголь дають
понюхати у момент настання нудоти, а випити при позивах до блювання. Для
виникнення негативного рефлексу треба провести 20 - 25 сеансів.
3)
Метод сенсибілізації - полягає у створенні
підвищеної чутливості організму до алкоголю. З цією метою застосовують тетурам (антабус)
по 0,5 г у ранці .У осіб які
приймали тетурам - повторне приймання
алкоголю викликає порушення функції внутрішніх органів і різні вегетативні
розлади. Алкогольно- антабусні проби приводять до колапсу.
4)
Методи психотерапії.
5)
При неефективності перелічених методів
застосовують підшкірну імплантацію єспералю (це таблетки тетураму пролонгованої
дії).
Тетурамово-алкогольна
проба.
1.
Психологічно підготуйте пацієнта.
2.
Пробу проводять через тиждень після щоденного
прийому тетураму 0,5 г.
3.
В день проведення проби дайте пацієнту випити
вранці 0,75 - 1,0г тетураму.
4.
Через 8-10 годин дайте пацієнту випити 30 - 50
мл алкоголю.
5.
Надайте медичну допомогу при появі у пацієнта
різкої гіперемії шкіри і слизових оболонок, задишки, блювання, оніміння пальців
на кінцівках, втрата свідомості, судом: дати кисень, штучне дихання,
в/в 40% 20 мл глюкози і 10 мл 5% аскорбінової кислоти,
п/ш 2 мл кордіаміну,
в/в лобелін гідрохлорид 1% 0,5 мл з 20 мл 40% глюкози,
п/ш 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату
6.
Спостерігайте за пацієнтом не менше 4 годин.
Профілактика. Первинна профілактика
алкоголізму полягає в санітарно- просвітній роботі, вторинна - у виконанні
призначень лікаря-нарколога, спрямованих на запобігання рецидивам, і
своєчасному лікуванні хворого при зриві ремісії.
Приблизно в 10 % хворих, які хворі на хронічний
алкоголізм, розвиваються ; гострі й хронічні алкогольні психози.
Серед психозів найчастіше виникає алкогольний
делірій (біла гарячка). Клінічна картина характеризується в
основному наявністю деліріозного синдрому.
Деліріозний синдром
проявляється дезорієнтацією в часі й просторі із збереженням орієнтації у
власній особистості. При цьому з’являються зорові, тактильні та слухові
галюцинації.
Переважають зорові зоогалюцинації: мухи, жуки,
таргани, миші, пацюки. Рідше хворі бачать людей. Зорові галюцинації можуть мати
фантастичний, неправдоподібний характер (чорти, чудовиська). Розвивається
психомоторне збудження. Поведінка хворого визначається характером галюцинацій
(він збирає жуків, відганяє чортенят, ховається від переслідувачів). Деякі
хворі роблять одноманітні рухи, які стосуються їхньої професії (шофер крутить
кермо, перемикає швидкість, шукає гальмівну педаль; їздовий керує кіньми тощо).
Це так званий професійний
делірій. Прогностично найтяжчим є муситуючий делірій, при
якому свідомість глибоко затьмарена до рівня аменції. Стан делірію звичайно
короткочасний, навіть без лікування він минає через 3-5 діб. Інколи психоз
затягується на 1 -1,5 тижні.
Біла гарячка постійно супроводжується
соматоневрологічними розладами. До них належать: виражена пітливість із різким
запахом поту; гіперемія шкіри, особливо обличчя; тахікардія; коливання
артеріального тиску; збільшення печінки, жовте забарвлення склер; тремор рук,
голови, тремтіння всього тіла. Температура тіла найчастіше субфебрильна. Інколи
психоз може набувати форми фебрильного делірію, при якому температура тіла
підвищується до 39 °С, і протягом доби після різкого погіршання загального
стану хворий раптово помирає при явищах гострої серцево-судинної недостатності.
Невідкладна
долікарська допомога. Хворим, у яких психоз розвинувся
при яскравих проявах ААС, показана суміш Є.А. Попова: 0,4 г фенобарбіталу або
будь- який інший снодійний препарат у чотирикратній одноразовій дозі
подрібнюють, змішують із 30-50 мл 96 % етилового спирту, додають 70-80 мл води
і дають хворому випити. Спирт можна замінити горілкою (120-150 мл). Приймання
цієї суміші усуває або значно зменшує прояви абстиненції, а інколи викликає
сон. З метою дезінтоксикації внутрішньовенно
вводять 10 мл 30 % розчину натрію тіосульфату і внутрішньом'язово 10 мл
5 % розчину унітіолу.
Необхідно якнайшвидше госпіталізувати хворого в
найближчий наркологічний, психіатричний чи соматичний стаціонар. При вираженому
психомоторному збудженні слід ввести внутрішньом'язово 4 мл 2,5 % розчину
аміназину і 4-6 мл 0,5 % розчину реланіуму (седуксену, сибазону). Під час
транспортування вживають заходи безпеки, щоб хворий не вистрибнув з автомобіля
і не завдав травм особам, які його супроводжують (див. "Психомоторне
збудження"). Подальше лікування проводять у стаціонарі лікарі-фахівці
(нарколог, а при необхідності -реаніматор).
Алкогольний галюциноз
- це психоз, який розвивається у другій та третій стадіях алкоголізму і
характеризується наявністю слухових галюцинацій.
Клінічно проявляється гострою і хронічною формами.
Гострий
галюциноз:
виникає в період
ААС або під час запою. Клінічна картина визначається слуховими галюцинаціями,
що мають характер монологу, діалогу або полівербального слухового галюцинозу з
тематикою звинувачення хворого в пияцтві, спогадами про його минулі вчинки,
загрозою жорстокої розправи, яку він заслужив. Інколи деякі голоси захищають
хворого. Внаслідок галюцинацій домінують афекти напруженої тривоги, страху,
відчаю, які посилюються ввечері й вночі. Свідомість збережена. Алкогольний
галюциноз триває 2-4 тижні. Критичне ставлення до свого хворобливого стану під
час гострого психозу відсутнє.
Хронічний алкогольний галюциноз триває місяці й
роки, клінічно нагадує шизофренію. Але, на відміну від неї, поступово
з'являється критичне ставлення до галюцинацій. Хворий звикає до них і
намагається не звертати уваги. Дефекту особистості за шизофренічним типом
немає.
При гострому
алкогольному галюцинозі хворий, який боїться розправи або виконує наказові
галюцинації, може здійснити небезпечні дії (здебільшого самогубство). Такі самі
вчинки інколи скоюють хворі на хронічний галюциноз при його загостренні.
Невідкладна долікарська допомога полягає у
внутрішньом'язовому введенні 2 мл 2,5 % розчину аміназину або 2 мл 0,5 %
розчину галоперидолу і 2-4 мл 0,5 % розчину діазепаму (седуксену, реланіуму,
сибазону). Хворий на гострий психоз підлягає негайній госпіталізації в
психіатричну лікарню. Після того, як хворого виписали з лікарні, медсестра
контролює проведення призначеного протирецидивного або підтримувального
лікування, сприяє виробленню установки на тверезий спосіб життя, а тоді, коли
він знову починає приймати спиртні напої, або при загостренні психотичної
симптоматики організовує консультацію лікаря- нарколога.
Алкогольний
параноїд
- це психоз алкогольної етіології, який проявляється маяченням переслідування
або ревнощів.
Хворий
впевнений, що йому загрожує фізична розправа або отруєння.
Багатьох людей,
які його оточують, він вважає переслідувачами, в їх міміці, словах і діях
вбачає загрозу для свого життя. Вчинки таких хворих стають імпульсивними: вони
раптово починають тікати, на ходу вистрибують із транспорту, звертаються до
міліції з вимогою захистити їх від злочинців. При маяченні отруєння
відмовляються споживати їжу або готують її самі в окремому посуді. Інколи
маячення переслідування супроводжується незначними вербальними ілюзіями та
галюцинаціями. Здебільшого гострий алкогольний параноїд минає через декілька днів або тижнів, інколи
затягується на кілька місяців (хронічний алкогольний параноїд).
Алкогольне маячення ревнощів найчастіше
виникає в осіб віком понад 40 років при спричиненій алкоголізмом значній зміні
особистості та імпотенції. Спочатку ревнощі проявляються лише в стані
сп'яніння. З часом підозри в подружній невірності поступово переростають у
маячення. "Обманутий чоловік" звертається за допомогою до органів
влади, починає стежити за дружиною і може застосувати до неї жорстоке насилля,
особливо коли до маячення ревнощів приєднується ідея отруєння. При алкогольному
маяченні переслідування і ревнощів хворий може скоїти фізичну розправу над
особою, яка, на його переконання, є ворогом хворого або коханцем дружини.
Інколи хворі на гострий алкогольний параноїд
учиняють самогубство, щоб "не загинути жахливою смертю від рук
переслідувачів".
Лікування. Хворого з маяченням переслідування або ревнощів необхідно за невідкладними
показаннями госпіталізувати в психіатричний стаціонар, де провести лікування з
приводу алкоголізму та психозу (трифтазин, галоперидол, аміназин). Після
виписування хворого із стаціонару дільнична сестра повинна провести комплекс
заходів щодо профілактики рецидиву пияцтва, налагодити спостереження за
психічним станом пацієнта і при зміні його поведінки організувати терміновий
огляд лікарем-наркологом або психіатром.
Корсаківський поліневритичний психоз характеризується
наявністю корсаківського синдрому в
поєднанні з поліневритом.
Початок психозу
переважно гострий. В осіб похилого віку захворювання може розвиватися
поступово. Першим проявом психічних розладів буває фіксаційна й інколи ретроградна амнезія тривалістю від кількох
днів до декількох років. Деякі хворі прогалини в пам'яті заповнюють
конфабуляціями. При вираженій фіксаційній амнезії і конфабуляціях може
розвинутись амнестичне дезорієнтування в місці, часі й особах, які оточують їх.
Виникають млявість, пасивність, зниження спонукань, підвищена втомлюваність.
Неврологічний стан характеризується симптомами невритів з атрофією м'язів
кінцівок та послабленням або відсутністю сухожильних рефлексів.
Алкогольні енцефалопатії розвиваються у третій стадії алкоголізму.
Ці ураження
головного мозку найчастіше розвиваються при органічній недостатності мозку в
умовах масивної інтоксикації сурогатами, при супровідних соматичних
захворюваннях, неповноцінному харчуванні, авітамінозі й дії інших факторів, які
ослаблюють організм. Досить часто ці стани розвиваються в осіб, які лікувались
тетурамом, але продовжували зловживати
спиртними напоями, особливо сурогатами.
Основною формою
гострої алкогольної енцефалопатії є енцефалопатія Гайе- Верніке. Ця геморагічна енцефалопатія, або верхній гострий поліенцефаліт,
розвивається здебільшого під час приймання денатурату, неякісного самогону,
сурогатів спирту при органічному ураженні головного мозку і хронічних
соматичних захворюваннях.
Продромальний період енцефалопатії Гайє-Верніке триває
3-5 місяців. У хворих різко порушується сон, вони втрачають апетит, майже
нічого не їдять, різко худнуть, у них з'являються постійні диспептичні розлади,
сухість і в'ялість шкіри, її блідість із жовтуватим відтінком. У зв'язку з
тремором, який наростає, і загальною слабістю хворі мало рухаються. З'являються
дизартричні розлади, змінююється хода і почерк. Увага і пам'ять слабнуть, хворий
швидко виснажується.
При цьому
виникають грубі психічні розлади, наприклад тяжкий делірій, який може трансформуватись у аментивний синдром.
Зміни свідомості
мають мінливий характер, при якому явища делірію періодично змінюються глибоким оглушенням. Характерними для гострої
енцефалопатії Гайє-Верніке є підвищення температури і наявність судомних
нападів. Це захворювання нерідко ускладнюється пневмонією і порушеннями
серцево-судинної діяльності, що здебільшого закінчуються смертю. Перебіг
гострої енцефалопатії Гайє-Верніке може бути "блискавичним", коли при
виражених вегетативно-неврологічних
розладах швидко приєднуються
глибоке оглушення, сопор і кома, які призводять до смерті хворого.
Основними формами хронічної алкогольної
енцефалопатії є корсаківський психоз, алкогольна деменція і алкогольний псевдопараліч.
Корсаківський алкогольний поліневротичний
психоз є найбільш
частим варіантом хронічної алкогольної енцефалопатії. Йому передує тяжкий
алкогольний делірій або гостра енцефалопатія Гайє-Верніке.
Настрій у цих хворих звичайно має відтінок
ейфорії, у зв'язку з чим вони часто переоцінюють свої можливості . Поступово
розвиваються пасивність і в'ялість. Афективні прояви лабільні.Ейфорія
змінюється на байдужість або підвищену подразливість.
Дефекти пам'яті як правило, мало турбує хворих, вони не усвідомлюють свого дефекту,
тому з власної ініціативи до лікаря- психіатра звертаються рідко
Алкогольна
деменція
Атрофуються морально-етичні установки,
втрачаються відчуття сорому, власної гідності й відповідальності за свої
вчинки, а також звичні інтереси, творчі й професійні можливості. З'являється
грубий і цинічний "алкогольний гумор". Основним мотивом поведінки
стає добування і приймання будь-яких спиртних напоїв (найчастіше дешевих
сурогатів). Грубих порушень пам 'яті при алкогольній деменції не виникає, але
рівень осмислення і його критичність різко знижуються.
Алкогольний
псевдопараліч - це
хронічна енцефалопатія з прогредієнтним перебігом і глобальним порушенням
інтелектуальних процесів.
Алкогольний псевдопараліч може розвиватись
повільно, але інколи маніфестує гостро як наслідок тяжких рецидивних
алкогольних психозів.
У хворих виявляють некритичне ставлення до себе і людей. Вони
безцільно блукають у парках, на вокзалах, у місцях громадського харчування,
мандрують у приміських поїздах. Настирливо чіпляються до людей, "впізнають
знайомих", які цих хворих ніколи не бачили, пригадують їм свої заслуги,
жебрають на випивку, ображаються, коли їх не хочуть "впізнати" або
"визнати".
Хворі з хронічними алкогольними
енцефалопатіями здебільшого повністю не працездатні, а інколи навіть потребують
постійного стороннього нагляду. Лікування є відносно ефективним лише на
початкових стадіях енцефалопатії (кращий прогноз при корсаківському психозі).
Воно передбачає введення великих доз вітамінів групи В і ноотропних засобів на
фоні загальнозміцнювальної терапії і належного харчування.
Наркоманія (грецьк. narke - заціпеніння; mania - безумство) це
група хвороб, що виникають внаслідок
систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до
затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків.
Класифікація наркотичних речовин
1.
Опіати.
2.
Депресанти
(седативні, снодійні, транквілізатори).
3. Стимулятори
(кокаїн, амфетамін, кофеїн).
4.
Галюциногени.
5.
Інші
речовини (канабіс, інгалянти, фенциклідін, кава і бетель).
Для
характеристики дії кожної з ПАР(психоактивних речовин) виділяють наступні
розлади:
•
Гостра
інтоксикація
- стан, що настає слідом за вживанням алкоголю чи іншої ПАР і призводить до
чисельних психічних та соматичних порушень.
•
Хронічна
інтоксикація
ПАР, що проявляється синдромами зміненої реактивності, психічної та фізичної
залежності.
Синдром психічної залежності включає в себе нав’язливий (обсесивний)
потяг до приймання ПАР з метою викликати задоволення або уникнути дискомфорту.
Синдром фізичної залежності складається з імперативного
(компульсивного) потягу до інтоксикації звичним наркотиком та абстинентного
синдрому.
Абстиненція (abstinence - позбавлення задоволення) - це сукупність
соматичних, нейро- вегетативних та психічних порушень, що виникають після
припинення наркотизації за умови сформованої залежності від наркотика.
Синдром зміненої реактивності складається із змін форми вживання, змін
форми сп’яніння, змін толерантності і втрати захисних реакцій.
Наркоманія
зумовлена вживанням морфіну,абстинентний синдром
Симптоми:звуження зіниць,невиразне мовлення,порушення
уваги,пам¢яті, зниження
ЧД,АТ зниженне, гіпотермія,брадикардія
Тріада-кома,утруднене дихання,зіниці у вигляді голівки
шпильки-свідчать про необхідність екстерної допомоги(уведення антагоністів
морфіну(опіоїдів):налоксону,налорфіну.
Абстинентний синдром-виникає при відсутності
наркотиків(утримання).
Симптоми:чихання,сльозотеча,біль у м¢язах,судоми,абдомінальні
спазми,нудота,блювання,діарея,розширення зіниць,утворення «гусячої
шкіри»,озноб,тахікардія,АТ збільшенне,дисфорія,збуджені,непосидючі.
Систематичне вживання-призводить до соматичних та
психічних розладів.
Хворі виглядають старше свого віку,суха шкіра з
жовтяничним відтінком,зморшкувате обличчя,виснажені,рано лисіють,тонке
волосся,ламкі нігті.
Вени стовщені,схожі на джгути,облітеровані з численними
рубцями.
Наркоманія
Зумовлена вживанням
гашишу.
Симптоми: нудота, сухість у роті, слинотеча, запаморочення,
утруднення дихання, ейфорія уже після першої проби.
У перші 5-10 років після вживання наркотику – виникає
страх, тривога, потім ейфорія з бажанням бігати, голосно сміятись.
Вегетативні
порушення – симптом червоних очей, гіперемія склер, гіперемія
обличчя, блідість носо-губного трикутника, тахікардія, сухість у роті,
розширення зіниць, порушення координації, мова сплутана, голос хриплий ,
сухість у роті і у горлі, тахіпное.
Абстинентний синдром
Сенестопатії, депресивно – іпохондричний настрій,
дисфорія, ажитація, люмбалгія, тривога.
Наркоманія, зумовлена вживанням барбітуратів.
Симптоми- ейфорія, рухи розмашисті.
Ейфорія легко переходить у гнів, агресивні, схильні до
руйнівних дій.
Об¢єктивно: гіперемія обличчя
і склер, мідріаз, гіперсалівація,тахікардія, зниження АТ, гіпергідроз,блідість
шкіри
Абстинентний
синдром- безсоння, зниження апетиту, тривога, страх, дисфорія,
мідріаз,блідість, озноб із гусячою шкірою, м¢язова слабкість, тремор, гіперрефлексія, тахікардія,
іноді судомні напади, психоз ( нагадує алкогольний делірій)
Лікування наркоманії
1 етап
лікування-купірувати абстинентний синдром:
А)дезінтоксикаційна терапія-сольові розчини,5% розчин
глюкози,витаміни В1,В6,В12,аскорбінова
кислота,унітіол,пірацетам,реополіглюкін,неогемодез
Б)снодійні і транквілізатори
В)Для нормалізації настрою-амітріптілін,карбамазепін на
ніч-нейролептики
Г)При болях-спазмолітики,анальгетики
Гемодіаліз-з використанням апарата»штучна нирка».
Гемосорбція-фільтрація крові крізь гемосорбент і
повернення її у кров¢яне русло з використанням артеріовенозного шунта.
Плазмаферез-полягає в забиранні 500-1000 мл крові. У цій
крові відділяють клітини від плазми. Клітинну масу повертають у кров¢яне русло,а
замість плазми вливають ізотонічний розчин.
Піротерапія-призначення препаратів,що підвищють
температуру тіла: пірогенал, сульфозин.
2
етап-психокорекційна робота з пацієнтом- необхідно сформувати у хворого установку на подальшу відмову від
наркотиків,допомогти відновити соціальні зв¢язки.
Для цього використовують:
-бесіди з психологом;
-спеціальні методи психотерапії;
-лекції,зустрічи з хворими, які не вживають
наркотики,хворі продовжують отримувати снодійні і загальнозміцнювальні засоби.
3
етап-призначення замісної підтримувальної терапії-допомога хворим, які не готові відмовитись від наркотиків.
Хворий отримує метадон щодня, надалі може відмовитись від
його уживання.
4 етап-противорецедивна
терапія-підбирають індивідуально в амбулаторних умовах-для
запобігання повернення до наркотиків.
Надають практичні рекомендації щодо подалання
чинників,які провокують вживання наркотиків.
5
етап-Психотерапевтичний вплив на хворого-пролонговані препарати,що містять налорфін-позбавляють хворого мотивації
до вживання наркотику.
6
етап-Ресоціалізація пацієнта-створюють
реабілітаційні центри,працівники яких,що вже припинили наркотизацію-допомогають
хворому переборювати труднощі преходу від колишнього життя до нового.
Препарати
коноплі (канабіноїди)
Форми вживання: паління, у вигляді жуйки, чаю, додають до їжі. Останнім
часом розповсюджена «хімка» - розмочена у формальдегіді і висушена перед
палінням конопля. Гашиш проявляє одночасно збудливу, ейфоризуючу та
галюциногенну дію.
Гостре сп’яніння:
Ейфорія, напади невмотивованого сміху, бажання співати, танцювати,
руховий неспокій, прискорене непослідовне мислення, безладність мови,
гіпертрофія чутливого компоненту всіх переживань, можливість розвитку яскравих
зорових ілюзій.
Спостерігають емоційну лабільність: ейфорія раптово і невмотивовано
змінюється на розгубленість, страх втратити розум. З’являється відчуття
нереальності - дереалізація та деперсоналізація. Порушується сприймання
характеру та інтенсивності звуків, розмірів предметів (часто збільшення,
видовження).
Сп’яніла людина відчуває сильну спрагу та голод, але вживає лише гарячу
воду, тому що холодна вода і їжа викликають майже миттєве витвереження.
Характерною ознакою колективного приймання препаратів коноплі є
взаємоіндукція емоційних переживань. Варто одному засміятись - миттєво
безпідставно регоче вся група, в когось з’явилось відчуття страху - в усіх
розвивається паніка.
Об’єктивні ознаки: гіперемія обличчя і склер (симптом
червоних очей), очі блищать, зіниці розширені, непереносимість світла, сухість
язика і губ, порушення координації рухів, тахікардія, тахіпное, гіпертензія,
гіперрефлексія.
При значному передозуванні наркотику може розвинутись оглушення, яке
інколи переходить у сопор або кому.
При частому (до декількох разів на день)
вживані марихуани синдром залежності
може формуватись досить швидко.
Абстинентний
синдром розвивається досить
повільно, протягом місяців і триває від 3- 14 діб до 1 міс. Клінічно
абстинентний синдром проявляється мідріазом, тремором, гіперрефлексією,
підвищенням АТ, пульсу, дихання, сенестопатичними скаргами (відчуття свербіння, поколювання, повзання на шкірі
та під нею), з’являється утруднене дихання, відчуття стиснення у грудях, серці,
голові, відчуття ломки в поперековій ділянці хребта.
|
102 |
Токсикоманія - хвороба, яка
характеризується психічною, а іноді й фізичною залежністю від психоактивної
токсичної речовини, не віднесеної до списку наркотиків.
Зловживання кофеїном
Симптоми інтоксикації кофеїном: тахікардія, аритмія, гіпертензія, підвищення
температури тіла, епілептичні напади, диспептичні розлади.
Хронічне вживання кави стимулює підвищену секрецію соляної кислоти в
шлунку, що може спровокувати розвиток виразкової хвороби. Досить часто виникає серцева
аритмія.
Абстиненція проявляється
тривалим головним болем з відчуттям пульсації, сонливістю, подразливістю,
депресією. Явища абстиненції самостійно проходять через 4-5 днів.
Гостре отруєння
транквілізаторами.
У більшості випадків наркомани і токсикомани приймають транквілізатори
для послаблення явищ абстиненції. Інколи їх приймають разом і спиртними напоями
з метою потенціювання дії алкоголю.
При отруєнні транквілізаторами спостерігається порушення координації
рухів, можливе виключення свідомості до сопору або коми.
Клінічні прояви гострого отруєння транквілізаторами у не токсикоманів
залежать від прийнятої дози і проявляються міастенічними реакціями (птоз, дизартрія, утруднене дихання, міорелаксація зі
зниженням тонусу м’язів кінцівок), розладами очної іннервації (мідріаз, диплопія, порушення акомодації), вегетативними розладами (колапс, атонія сечового міхура), сонливістю, яка зростає.
У хворих на токсикоманію, навпаки, спостерігають гіпертонус скелетної
мускулатури, артеріальну гіпертензію, затьмарення свідомості, продуктивну
симптоматику (галюцинації, ілюзії, маячення) з афективними розладами (страх,
тривога).
Галюциногени
Галюциногени -
група психотропних речовин, які здатні викликати глибокі зміни свідомості. Вони
відомі також під назвою психоміметики
У нашій країні в якості галюциногенів серед молоді популярними є
холінолітичні засоби - астматол, циклодол, паркопан та ін.
Делірій є одним з найчастіших ускладнень зловживання галюциногенами,
особливо при їх вживанні з алкогольними напоями.
Лікування і профілактика. Для невідкладної терапії галюцинозу або
делірію застосовують в/в сибазон (реланіум, седуксен) або аміназин.
Інші види токеикоманій
Астматолова токсикоманія
(зловживання атропіновими алкалоїдами). Астматол - це препарат, що випускається у вигляді
цигарок для зняття нападів бронхіальної астми.
При зловживанні астматол не палять, а
п’ють приготовану з нього настоянку. При цьому виникає ейфорія При
передозуванні розвивається делірій.
Тютюнокуріння. Клінічна картина
абстинентного синдрому.
В
Україні тютюнопаління є причиною більше ніж 120 тисяч смертей на рік.
За
загальною дією на організм нікотин є стимулюючим засобом. Крім того паління є
атерогенним, тромбогенним і канцерогенним чинником. Смертність від
серцево-судинних захворювань серед курців у 2 рази вища, ніж серед тих, хто не
палить.
Жінкам, що палять, не рекомендовано вживати
будь-які оральні контрацептиви! Це у 20 разів збільшує для них ризик виникнення
інсультів.
Наслідки пасивного паління. Дим, що виходить з кінця цигарки
за своїм хімічним складом відрізняється від того, що палій вдихає в легені. Він
містить більше моно оксиду вуглецю, нітрозамінів, бензопірену. Тому в компанії
з паліями людина, що не палить може вдихати таку кількість диму, яка відповідає
3 активним цигаркам на день.
Розвиток нікотинової залежності. Початок тютюнопаління, як
правило, викликає неприємні відчуття (нудота, першіння в горлі, блювання), але
якщо продовжувати систематичне паління, то вони зникають і розвивається
нікотинова залежність.
3 характерних риси:
1.
При відмові від паління виникає абстиненція (тривога,
порушення сну, роздратованість, порушення концентрації уваги,
підвищений апетит, головний біль).
2.
Тютюнопаління має потужну психологічну
мотивацію (наприклад, зняття стресу, запобігання
нудьги). Відповідні поведінкові реакції (запалювання цигарки, вдихання диму тощо) закріплюються в результаті активації ЦНС нікотином.
3.
Дія нікотину на головний мозок викликає
суб’єктивно приємні відчуття у палія.
Нікотинову
залежність умовно ділять на 3 стадії, які мають індивідуальний характер і
залежать від віку, статі, фізичного стану особи тощо.
І стадія -
паління має систематичний характер, спостерігається психічний потяг до вживання
нікотину, з’являється враження, що паління підвищує працездатність, поліпшує самопочуття, фізичний потяг відсутній, толерантність до нікотину
зростає. Відсутні соматичні, неврологічні, психічні розлади. Тривалість 3-5
років.
II
стадія - толерантність підвищується (в середньому 1-3 пачки на
день), паління має характер нав’язливого потягу, фізична залежність у вигляді
почуття дискомфорту, кашлю вранці, з’являються перші соматичні симптоми:
бронхіт, розлади ШКТ, коливання АТ, стенокардія. Тривалість стадії 5-20 років.
III
стадія - спостерігається зниження толерантності до нікотину.
Високі дози викликають відчуття дискомфорту. Психічний потяг зменшується,
відчуття комфорту досягти не вдається. Паління набуває автоматичного характеру.
Фізичний потяг проявляється у вигляді абстинентного синдрому: важкість в
голові, головний біль, втрата апетиту, спрага, вегетативні реакції, зниження
пам’яті, працездатності.
Відмічається
патологія ССС, неопластичні захворювання, неврастенія. З’являється нестримне
бажання викурити цигарку відразу після вранішнього пробудження. Це прагнення
обумовлене необхідністю попередити «ранковий кашель паліїв». Виникають стійкі
розлади сну, часто палій прокидається посеред ночі з єдиною метою випалити
цигарку.
Лікування
нікотинової залежності.
Майже
70% паліїв, які намагаються відмовитись від нікотинової залежності,
повертаються до цієї звички протягом 3-4 місяців.
Палії проходять через 4 умовні фази підготовки відмови
від нікотину.
I
фаза - попередня, пацієнт ще остаточно не
вирішив кинути палити і надмірний тиск може призвести до опору з його боку. На
цій фазі достатньо надати повну інформацію про можливі наслідки паління.
II
фаза - розмірковування, пацієнт сподівається
кинути палити, але психологічно ще не готовий до цього.
III
фаза - дієва, пацієнт робить спроби кинути
палити.
IV
фаза - фаза підтримки, пацієнт намагається як
можна довше утриматись від паління.
Нікотиновий пластир - виділяє нікотин забезпечує постійний його рівень
у крові протягом 16-24 годин. Тривалість лікування не менше 8 тижнів. Пластир
слід міняти щодобово.
Нікотинова гумка -
лікувальна
жувальна гумка що
забезпечує постачання нікотину в організм. Нікотин з жувальної гумки всмоктується
через слизову оболонку порожнини рота і досягає крові за рахунок поглинання тканинами порожнини рота. Таблетки вивільнюють менше нікотину, в
порівнянні з жувальною гумкою.
Питання для самоперевірки:
І.Скласти
структурно-логічну схему : «Алкоголізм.Наркоманія.Тютюнопаління»
ІІ.Дати відповіді на
питання:
1.
В чому
полягає токсичний вплив тютюну на організм?
2. Розвиток нікотинової залежності
3. Умовні фази підготовки відмови від нікотину.
4. Нефармакологічні методи лікування
Література:
Базова
-Медсестринство в психіатрії / За ред. О.С. Чабана. — Тернопіль:
Укрмедкнига, 2001.
Стор.129-155
Допоміжна
-Медсестринство в психіатрії і наркології/ за ред.. І.І.Погорєлов, С.Ю.
Сезін – Київ ВСВ «Медицина» 2012р. стор.220-297
Коментарі
Дописати коментар