Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в психіатрії та наркології Дата 18.01.2021 Тема №2 лекція Проблеми пацієнтів з алкоголізмом

 

 

Викладач	Єрмолаш Т.О
Предмет	Медсестринство  в  психіатрії  та  наркології
Дата	18.01.2021
Тема №2 лекція	Проблеми пацієнтів з алкоголізмом

 

Схема дистанційного  заняття:

Ознайомитись  зі змістом лекції:

 

План:

1.      Просте алкогольне сп’яніння

2.      Ступені сп’яніння.

3.      Хронічний алкоголізм-стадії і лікування

 

Алкоголізм є найпоширенішим видом токсикоманій. Алкоголь - речовина, що токсично діє на організм людини, передусім на ЦНС.

 

Стан гострої інтоксикації без явищ психозу, викликаний прийманням спиртних напоїв, називають простим алкогольним сп’янінням.

Розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені сп’яніння.

Лікування проводять при тяжкому ступені сп’яніння

 

Розрізняють легкий, середній і тяжкий ступені сп’яніння.

Легкий ступінь проявляється ейфорією, гіперемією обличчя, загальним збудженням, тахікардією та підвищенням АТ до 130-150/80-95 мм рт. ст. Порушень мовної артикуляції та координації рухів не спостерігають. Концентрація алкоголю в крові становить 0,5 - 1,5 %о.

При середній тяжкості сп’яніння ейфоричний настрій змінюється на депресивний або дратівливий. Можливі імпульсивні вчинки. Мова стає уривчастою, порушується координація рухів. З’являється тахікардія, АТ сягає 140-180/90-110 мм рт. ст. Концентрація алкоголю в крові дорівнює 1,5-3 %о.

Тяжкий ступінь простого алкогольного сп’яніння супроводжується виключенням свідомості (від оглушення до сопору і коми). Концентрація алкоголю в крові становить 3 - 5 %о. Смертельним є приймання такої кількості алкоголю, при якій його рівень в крові перевищує 5 %о.

Лікування проводять при тяжкому ступені сп’яніння. Для припинення всмоктування алкоголю промивають шлунок 1,0-1,5л слабкого розчину калію перманганату, при необхідності через зонд. Можна викликати блювання шляхом п/ш введення 0,25-0,50мл 1% розчину апоморфіну. Одночасно вводять Імл кордіаміну або Імл 20% розчину кофеїну. Слід дати прийняти 5-8 крапель нашатирного спирту на півсклянки води. При алкогольній комі хворого необхідно негайно госпіталізувати в стаціонар для проведення інтенсивної терапії.

Від простого алкогольного сп’яніння істотно відрізняється патологічне сп’яніння – це короткочасний гострий психоз, що виникає раптово після вживання невеликих доз алкоголю особами, які не страждають на алкоголізм.

Цей стан зустрічається досить рідко (у літературі не описано випадків повторного патологічного сп’яніння у однієї й тієї ж людини) і може тривати від півгодини до доби.

В клінічній картині домінуючим є сутінкове затьмарення свідомості з вираженими афективними розладами (страх, тривога, гнів), маячнею, галюцинаціями загрозливого змісту та руховим збудженням часто з руйнівними, суспільно небезпечними та протиправними тенденціями.

 

Ззовні дії хворих здаються доцільними і цілеспрямованими, у них відсутні фізичні симптоми сп’яніння (хитка хода, плутана голосна мова).

Після патологічного сп’яніння спостерігається амнезія. Осіб, що скоїли злочин у стані патологічного сп’яніння, судово-психіатрична експертиза визнає неосудними.

Патологічне сп’яніння розвивається у осіб з захворюваннями ЦНС або після ЧМТ, особливо при наявності додаткових астенізуючих факторів (перевтома, безсоння, недоїдання, супутні соматичні захворювання); у хворих на епілепсію чи при епілептоїдній психопатії.

Пациент К., 42 лет, изестиьій хирург. На протяжении почти недели много оперировал, мало спал. Был  вьізван по санитарной авиации в районную больницу. Ночью провел сложную операцию, которая завершилась лишь к четьірем часам утра. Коллега предложил, «чтобьі уснуть», випить нємного коньяка. Вьіпил 150 г, лег спать в кабинете заведующего отделением. Последующие события амнезировал, хотя они и были предметом разбирательства судебник экспертов. Через 20минут встал и, по свидетельству персонала, вошел в палату- разбил окно палаты. . Агрессивно противодействовал персоналу,. После фиксации уснул, события опьянения  не помнит.

 

Хронічний алкоголізм є одним із різновидів токсикоманії і складається з таких синдромів:

•          патологічного потягу до приймання спиртних напоїв;

•          зміни толерантності (стійкості) до алкоголю;

•          синдрому фізичної залежності;

•          комплексу соматоневрологічних порушень алкогольного ґенезу, психічних розладів.

Розрізняють три стадії хронічного алкоголізму.

Перша (початкова) стадія - псевдоневрастенічна.

У цій стадії формується патологічний потяг до приймання спиртних напоїв у формі психічної залежності (хворого постійно «тягне» до спиртного), толерантність до алкоголю зростає в 3-5 разів, але абстинентного синдрому немає.

Соматоневрологічні порушення мають функціональний характер. Характерним є симптом анозогнозії, тобто заперечення факту хвороби. Соціально-трудовий статус здебільшого не змінений.

У другій (наркоманічній) стадії формується алкогольний абстинентний синдром (ААС) як прояв фізичної залежності.

Основними його симптомами є: загальний тремор, тахікардія, підвищення АТ, пітливість, спрага, нудота, втрата апетиту, пронос, зниження настрою, тривога, фізична слабість, порушення уваги, розлади сну. Щоб позбутися цих неприємних проявів, хворий змушений прийняти відповідну дозу алкоголю, тобто похмелитись.

Толерантність до спиртних напоїв зростає в 5-10 разів. Змінюється характер алкогольного сп’яніння: замість ейфорії виникає знижений настрій із дратівливістю та настирливістю.

У другій стадії алкоголізму суттєво змінюється характер хворого. На фоні егоїзму і брехливості розвивається психопатизація за такими варіантами:

- Експлозивний. Хворі стають дуже дратівливими, брутальними, озлобленими. З

найменшого приводу вони починають конфліктувати, найчастіше з членами сім’ї.

- Істеричний. Для поведінки хворих характерні хвалькуватість, істероїдні реакції (показний плач, гнів, погрози закінчити життя самогубством).

-Астенічний. Хворі знесилені, не можуть упоратися з незначним фізичним чи розумовим навантаженням, стають нерішучими.

 

-Апатичний. Розвивається байдужість до родичів, близьких, самого себе, роботи, свого соціального стану, наростають емоційне спустошення і прояви апатико-абулічного синдрому.

У цей період хвороби функціональні соматоневрологічні порушення переростають в органічні. Розвиваються гепатит, панкреатит, гастрит, ентероколіт, алкогольна міокардіопатія, нефрит, гостра та хронічна енцефалопатія, поліневрит. У першій половині другої стадії ці порушення перебігають без вираженого больового синдрому. Пізніше з’являється біль, який практично не знімається болезаспокійливими чи протиспазматичними засобами і минає або зменшується після приймання невеликої дози алкоголю.

У 10% хворих виникають алкогольні психози.

У третій (енцефалопатичній) стадії хвороби пияцтво набуває сталого характеру, але

толерантність до алкоголю різко знижується.

Соматоневрологічні зміни стають незворотними. У деяких хворих розвивається хронічний психоз на фоні алкогольної енцефалопатії. Як правило, розпадається сім’я, хворий втрачає роботу і житло. Розвивається повна моральна і фізична деградація.

Лікування алкоголізму ефективне в першій і на початку другої стадії алкоголізму. Основними передумовами ефективності такого лікування є:

•          безперервність і тривалість;

•          повна відмова від вживання алкоголю на період лікування;

•          комплексність використання різних методів терапії;

•          максимальна індивідуалізація;

•         поетапність та спадковість терапевтичних заходів.

У лікуванні алкоголізму виділяють 4 етапи.

На першому етапі необхідно обірвати запій і зняти ААС.

На другому етапі основною задачею є проведення активної антиалкогольної терапії з метою вироблення відрази до спиртних напоїв та стійкого пригнічення потягу до алкоголю.

Застосовують специфічну протиалкогольну терапію.

 Умовно-рефлекторне лікування (УРЛ) спрямоване на вироблення негативного рефлексу на запах і смак алкоголю. Застосовують речовини, що викликають блювання (апоморфін, еметин, відвар баранців). Введення їх поєднують з прийманням невеликої кількості алкоголю, що викликає блювотний рефлекс. Алкоголь дають понюхати в момент настання нудоти, а випити - при позивах на блювання. Для вироблення умовного рефлексу слід провести 20-25 таких сеансів.

Метод сенсибілізації полягає у створенні підвищеної чутливості організму до алкоголю. З цією метою застосовують тетурам (антабус) по 0,5г вранці.

Перед початком лікування тетурамом хворого необхідно попередити щодо можливих ускладнень при вживанні цього препарату і отримати його письмову згоду на

такий вид терапії. Окрім суто юридичного аспекту, така розписка має і психотерапевтичне значення, її підшивають до історії хвороби.

У осіб, що приймали антабус, поновлення приймання алкоголю викликає порушення функції внутрішніх органів і вегетативні розлади. У тому, що його організм погано переносить алкоголь, хворий переконується за допомогою спеціальних алкогольно-антабусних проб.

Ефективною є психотерапія (кодування) за методом О. Довженка і п/ш імплантація препарату «Еспераль» (тетурам пролонгованої дії).

Третій етап лікування - запобігання рецидивів, тобто вторинна профілактика. Продовжують психотерапевтичне лікування, призначають додаткові курси УРЛ або сенсибілізуючої терапії.

Тривалість підтримуючої терапії складає до 5 років, але це ще не ззначає, що по її завершенні можна говорити про повне одужання. Ремісія може тривати 10-15 років. До цього часу варто говорити про тривалу ремісію.

Четвертий етап - реабілітація хворих, повернення їх до нормальної професійної діяльності, відновлення соціальних зв’язків та ліквідація медичних наслідків зловживання алкоголем.

На жаль реальна ефективність антиалкогольної терапії доволі низька. Ремісії більше 1 року досягають не більше ніж 20% хворих на алкоголізм. Знімаються з обліку близько 5 % пацієнтів.

У більшості хворих відбуваються рецидиви. Така ситуація пов’язана з низьким рівнем організації підтримуючого та реабілітаційного етапів лікування, значення яких часто недооцінюють.

Профілактика. Первинна профілактика алкоголізму полягає в санітарно- просвітній роботі, вторинна - у виконанні призначень лікаря-нарколога, спрямованих на запобігання рецидивам, і своєчасному лікуванні хворого при зриві ремісії.

 

 

Питання для самоперевірки:

1.Просте алкогольне сп’яніння дати визначення і перелічити ступені тяжкості .                  Перерахуйте основні ознаки стану алкогольного сп’яніння.

2.Охарактеризуйте патологічне сп’яніння

3.Перелічити  стадії хронічного алкоголізму

4..Яка клініка  хронічного алкоголізму?

5. Лікування хронічного алкоголізму

Література:

Базова

1.Медсестринство в психіатрії / За ред. О.С. Чабана. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.стор.129-132

Допоміжна

2.Медсестринство  в психіатрії і наркології/ за ред.. І.І.Погорєлов, С.Ю. Сезін – Київ ВСВ  «Медицина» 2012р.  стор.222-237