Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в психіатрії та наркології Дата 01.02.2021р. Група 4А сс Тема №4 лекція Проблеми пацієнтів з наркоманіями

 

 

Викладач	Єрмолаш Т.О
Предмет	Медсестринство  в  психіатрії  та  наркології
Дата	01.02.2021р.
Група	4А сс
Тема №4 лекція	Проблеми пацієнтів з наркоманіями

Схема дистанційного  заняття:

Ознайомитись  зі змістом лекції:

 

Наркоманія (грецьк. narke - заціпеніння; mania - безумство) це група  хвороб, що виникають внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків.

Проявами наркоманії є психічна та фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990р.):

1.      Опіати.

2.      Депресанти (седативні, снодійні, транквілізатори).

3.      Стимулятори (кокаїн, амфетамін, кофеїн, кат - рослина, що містить ефедриноподібну речовину, поширена в Азії).

4.      Галюциногени.

5.      Інші речовини (канабіс, інгалянти, фенциклідін, кава і бетель).

Для характеристики дії кожної з ПАР(психоактивні речовини) виділяють наступні розлади:

•         Гостра інтоксикація - стан, що настає слідом за вживанням алкоголю чи іншої ПАР і призводить до чисельних психічних та соматичних порушень.

•         Хронічна інтоксикація ПАР, що проявляється синдромами зміненої реактивності, психічної та фізичної залежності.

Синдром зміненої реактивності – це наркоманічний синдром, що включає зміну форми споживання і регулярності вживання наркотику,зникнення захисних  реакцій при передозуванні, , зміну толерантності,зміна форми сп'яніння

Синдром психічної залежності включає в себе нав’язливий (обсесивний) потяг до приймання ПАР з метою викликати задоволення або уникнути дискомфорту.

Фізична залежність характеризується абстинентним синдромом, який виникає через 1-2 доби після останнього вживання наркотику (у декого вже через декілька годин) і проявляється наступними фізичними та психічними розладами:

• – в одних виникають дезорієнтація в часі і просторі, зорові галюцинації, страх, розгубленість;
• – в других – серцебиття, озноб, болі в суглобах і животі, головні болі, пітливість, тремтіння кінцівок, нудота, блювання, зниження артеріального тиску, втрата свідомості;
• – в третіх – “ломка” – ламаючі болі в м'язах кінцівок, живота, попереку, нудота, слинотеча, пронос, задишка, підвищення температури тіла, судоми жувальних м'язів.

Абстиненція (abstinence - позбавлення задоволення) - це сукупність соматичних, нейро- вегетативних та психічних порушень, що виникають після припинення наркотизації за умови сформованої залежності від наркотика.

Всі помисли наркомана спрямовані виключно на те, щоб будь-яким способом роздобути наркотики.

 

Опіати

У сучасному суспільстві відомо багато різних видів опіатів, які отримують з різних сортів маку - морфін, кодеїн, тебаїн; синтетичні опіати - промедол, трамадол, омнопон, героїн, фентаніл.

Основний спосіб вживання - внутрішньовенні ін’єкції.

В Україні через високу ціну на героїн та жорстокі обмеження до офіційних наркотичних речовин використовують частіше опіати домашнього приготування - екстракт із висушених головок опійного маку (макової соломки). Він насить назву «ширка», «чорний розчин». «Ширка» за силою дії значно перевищує офіційні опіати: Імл її відповідає 10-60мл 1% розчину морфіну, але поступається сучасному героїну. Окрім того, макову соломку жують, палять, роблять з неї відвари.

Гостре сп’яніння складається з 4 фаз:

I                      фаза - проявляється через 10-30 сек після ін’єкції відчуттям тепла в кінцівках, шиї, животі, яке супроводжується враженням легкого погладжування шкіри. Обличчя червоніє, зіниці звужуються, з’являється сухість у роті. Голова здається легкою, в грудях «розпирає від радості», з’являється відчуття «просвітлення». Свідомість при цьому звужена, людина зосереджена виключно на тілесних відчуттях, може застигати в незручних позах.

Цей стан на жаргоні наркоманів називається «приходом» і триває до 5 хв, з часом він поступово скорочується. При прийомі таблеток кодеїну ця фаза змазана, супроводжується різкою гіперемією та свербінням шкіри обличчя, набряками різних частин тіла.

II                   фаза характеризується благодушною легкістю, лінивим задоволенням, тихим спокоєм. Сп’янілі в цій фазі мляві, малорухливі, в кінцівках відчувають обважнілість та тепло. Характерне приємне свербіння шкіри, мрієподібні фантазії, візуалізація уявлень. Мрії змінюють одна одну, зовнішні подразники сприймаються в перекрученому вигляді. Іноді може спостерігатись рухова активність, жестикуляція. Тривалість фази - 3-4 год.

III                 фаза являє собою поверхневий сон тривалістю 2-3 год.

IV                 фаза - фаза післядії, характеризується поганим самопочуттям, головним болем, неспокоєм, тривожністю. Може спостерігатись нудота, запаморочення, дрібний тремор рук, язика, повік.

Зловживання без залежності. Перші ін’єкції, як правило, роблять в компанії наркозалежних та з їх допомогою. Враховуючи сильний ейфоризуючий ефект, який настає у 60% вживаючих з першого разу, майже одразу виникає психологічна потреба у повторенні відчуттів. Через це зловживаня без фізичної та психічної залежності триває дуже короткий проміжок часу. Швидко наркотизація стає регулярною, що означає розвиток першої стадії опійної наркоманії.

Опійна наркоманія.

Виділяють три клінічні стадії формування опійної залежності.

І стадія. Головні ознаки:

• систематичне вживання наркотику не рідше 1 разу на тиждень;

•          соматичні зміни: поверхневий сон, знижений апетит, олігурія, закрепи, схуднення, погіршення зору внаслідок постійного міозу;

•           зростання толерантності у 3-5 разів та зменшення ейфоричної фази, що призводить до збільшення дози та частоти ін’єкцій;

•           обсесивний (нав’язливий) потяг до відчуття психічного комфорту в стані наркотичного сп’яніння.

Як правило, обсесивний потяг виникає після 5-10 ін’єкцій наркотику (вживання чистого героїну може бути достатньо навіть з першого разу).

Тривалість першої стадії різноманітна: при вживанні героїну - 1-2 міс; морфінізмі - 2-3 міс; кодеїнізмі - 6 міс; при вживанні медичних препаратів - до кількох років. На цій стадії хворі, як правило, приховують наркотизацію.

II                   стадія:

•           психічна залежність - компульсивний потяг до наркотику;

•           фізична залежність - проявляється вираженим абстинентним синдромом, здатністю до фізичного комфорту тільки у стані сп’яніння;

•           зміна картини сп’янінння - ейфорична стадія присутня лише на великих дозах наркотику, толерантність зростає у 100-300 разів порівняно з терапевтичними дозами;

•           соматичні зміни - фізіологічна дія наркотику зникає, нормалізується стілець та діурез, при застудах з’являється кашель (нівелюється протикашльовий ефект опіатів), відновлюється сон, але стабільно зберігається звуження зіниць. Змінюється зовнішня поведінка - якщо при першій стадії хвороби наркоман був активний і рухливий до ін’єкції, але млявий і малорухливий після, то на другій стадії хвороби він стає млявим і знесиленим до вживання наркотику і активним - після.

Абстинентний синдром. Формування абстинентного синдрому при опійній наркоманіі відбувається швидко (1-2 міс регулярного прийому).

Спостерігаються виражені сомато-вегетативні реакції: через 8-12 год після останнього вживання наркотиків виникає розширення зіниць, сльозотеча, нежить з чханням, «гусяча шкіра»; через 30-36 год з’являються болі в міжщелепних та жувальних м’язах, м’язах спини, кінцівок, судоми периферійних м’язів, відчуття відриву м’язів від кісток, з’являється потреба в активних рухах - хворі не можуть знайти собі місце, лягають, встають, знов лягають; хворі напружені, злобні, депресивні. На III добу відмови від наркотику виникають диспепсичні явища - болі в кишечнику, блювання, пронос до 10-15 разів на добу, тенезми.

Тривалість II стадії опіоманії складає 5-10 років з часу виникнення фізичної залежності.

III                стадія. В цій стадії спостерігається не тільки наркоманічний синдром, але й наслідки хронічної інтоксикації.

На перший план виходять ознаки фізичної залежності. Тяжка абстиненція настає протягом першої доби після відміни наркотику. Толерантність знижується (приблизно на третину попередньої дози), різко змінюється форма сп’яніння - дія наркотичної речовини проявляється стимулюючим ефектом, без інтоксикації хворий неспроможний навіть пересуватись. Режим вживання наркотику складає 5-7 разів на добу.

Хворі соматично виснажені, мають помітний дефіцит маси тіла, страждають від вираженого астенічного синдрому, порушень імунної системи, тромбофлебітів та тромбоемболій, викликаних інфікуванням при частому в/в введенні наркотику.

Саме на цій стадії пацієнти частіше звертаються за медичною допомогою. Вони намагаються самостійно відмовитись від наркотизації, замінити її великими дозами алкоголю, барбітуратами, транквілізаторами, але, як правило, ці спроби успіху не приносять.

На третій стадії хвороби розвивається психоорганічний синдром.

При залежності від опіатів гострі психози не спостерігаються.

Невідкладна допомога при передозуванні опіатами. Використовують антагоніст морфіну - налорфін, а при його відсутності бемегрид (антагоніст снодійних препаратів), а також заходи інтенсивної дезінтоксикації.

Рекомендується промивання шлунку (опіати виділяються слизовою шлунку, а потім знов всмоктуються в кишечнику).

При передозуванні легко настає переохолодження, тому потрібно тепло накрити хворого, а до нижніх кінцівок покласти грілки.

Профілактика ВІЛ/СНІД серед  ін’єіщійних наркоманів.

Вживання наркотичних речовин поступово перетворилось на велику соціальну та медичну проблему, і в першу чергу, через підвищений ризик інфікування ВІЛ та іншими інфекціями, що передаються через кров (гепатити В та С). В Україні саме споживачі ін'єкційних наркотиків є основною групою ризику щодо ВІЛ-інфікування - понад 65% споживачів ін’єкційних наркотиків є ВІЛ-позитивними.

Боротьба з наркоманією - проблема глобальна. ВООЗ у співробітництві з Об’єднаною програмою ООН, і Радою Європи на основі існуючих у світі прикладів результативної практики сформульовано п’ять основних принципів ефективної профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вводять наркотики шляхом ін’єкцій (“Принципи профілактики ВІЛ-інфекції серед осіб, які вживають наркотики” ):

•          інформаційна робота й освіта;

•          активна роз’яснювальна робота серед споживачів ін’єкційних наркотиків;

•          забезпечення споживачів ін’єкційних наркотиків стерильними ін’єкційними

інструментами і дезінфікуючими матеріалами;

•          надання споживачам ін’єкційних наркотиків можливості отримувати замісну терапію.

Пацієнти для замісної терапії відбираються відповідно до затверджених критеріїв, серед яких обов'язковими є: тривалий стаж вживання, неодноразові спроби лікування, наявність важких супутніх захворювань: ВІЛ/СНІД, туберкульоз, гепатити тощо, складні соціальні проблеми, що означає, що не всі підряд, а тільки найважчі споживачі наркотиків можуть бути залучені до таких програм.

Впровадження замісної терапії в Україні - один з шляхів, що може суттєво вплинути на призупинення епідемії поширення ВІЛ/СНІДу та взяття її під контроль.

Замісна терапія розглядається як варіант для наркозалежних людей, які фактично не можуть припинити вживання ін'єкційного наркотику, навіть якщо прагнуть це зробити.

Найширше з препаратів - замінників використовується метадон. В останні роки все більшої популярності набуває бупренорфін - препарат, що має змішані властивості .

Одним з вагомих аргументів на користь замісної терапії - є її позитивний вплив на зниження кримінальної активності споживачів наркотиків, що констатується у більшості країн, де застосовується вказаний метод.

Препарати коноплі (канабіноїдн)

Різні сорти коноплі ростуть в країнах Азії, Африки та Південної Америки. Найбільшу концентрацію канабіноідів має індійська конопля. В країнах Європи та Північної Америки більше поширена марихуана ( в перекладі з португальської - «той, що п’янить»). В Європі частіше використовується верхня частина рослини з листям («план», «ганджа»). Рослини, що ростуть в південних регіонах виділяють більше смоли для захисту від сонця - з цієї пилу смоли виготовляється гашиш, який має найбільш виражений психоактивний ефект.

Гашиш відомий з давніх часів як лікарський засіб проти кашлю. Його психоактивні властивості широко використовувались в ритуальних цілях (орден асасинів використовував гашиш для тренування воїнів «жертвуючих собою заради віри»). В Європу гашиш був завезений з Алжиру. Французький лікар Моро де Тур запропонував своїм друзям спробувати печиво з гашишем. Ефект був приголомшуючим, був організований незвичний клуб «Клуб любителів гашишу», дуже популярний серед літераторів.

У XX ст. Вживання коноплі набуло небувалого поширення майже в усіх країнах, особливо у США в часи «сухого закону».

Зважаючи на повільний розвиток залежності від цих препаратів, а також їх невелику шкідливість порівняно з важкими наркотиками, у країнах Європи законодавство відносно зловживання марихуаною досить м’яке. З метою декриміналізації препаратів проводиться активна кампанія за їх легалізацію.

На сьогодні, у якості лікарських засобів препарати коноплі майже не використовуються.

Форми вживання: паління, у вигляді жуйки, чаю, додають до їжі. Останнім часом розповсюджена «хімка» - розмочена у формальдегіді і висушена перед палінням конопля. Гашиш проявляє одночасно збудливу, ейфоризуючу та галюциногенну дію.

Гостре сп’яніння:

Ейфорія, напади невмотивованого сміху, бажання співати, танцювати, руховий неспокій, прискорене непослідовне мислення, безладність мови, гіпертрофія чутливого компоненту всіх переживань, можливість розвитку яскравих зорових ілюзій.

Спостерігають емоційну лабільність: ейфорія раптово і невмотивовано змінюється на розгубленість, страх втратити розум, відчуття спустошеності, сорому. З’являється відчуття нереальності - дереалізація та деперсоналізація. Порушується сприймання характеру та інтенсивності звуків, розмірів предметів (часто збільшення).

Сп’яніла людина відчуває сильну спрагу та голод, але вживає лише гарячу воду, тому що холодна вода і їжа викликають майже миттєве витвереження. Досвідчений наркоман задовольняє відчуття голоду тільки після всіх фаз сп’яніння або при необхідності швидкого витвереження.

Характерною ознакою колективного приймання препаратів коноплі є взаємоіндукція емоційних переживань. Варто одному засміятись - миттєво безпідставно регоче вся група, в когось з’явилось відчуття страху - в усіх розвивається паніка.

Об’єктивні ознаки: гіперемія обличчя і склер (симптом червоних очей), очі блищать, зіниці розширені, непереносимість світла, сухість язика і губ, порушення координації рухів, тахікардія, тахіпное, гіпертензія, гіперрефлексія.

При значному передозуванні наркотику може розвинутись оглушення, яке інколи переходить у сопор або кому.

Вживання без залежності._т Протягом перших років помірного епізодичного вживання марихуани (1-2 рази на тиждень) явних ознак синдрому залежності не спостерігається. Деякі вчені ставлять під сумнів можливість формування фізичної залежності від канабіноїдів.

При частому (до декількох разів на день) вживані марихуани синдром залежності може формуватись досить швидко. Хвороба має 3 стадії перебігу:

I                     стадія - фізіологічна дія марихуани починає змінюватись: сп’яніння перебігає без страху та тривоги, зменшується тахікардія, мідріаз. Паління стає систематичним. Зростає толерантність. Синдром психічної залежності представлений обсесивним потягом до наркотику.

II                   стадія - з’являються ознаки фізичної залежності. Наркотик стає головним стимулятором життєвої активності. Толерантність зростає. Формується компульсивний потяг до наркотику.

Абстинентний синдром розвивається досить повільно, протягом місяців і триває від 3- 14 діб до 1 міс. Клінічно абстинентний синдром проявляється мідріазом, тремором, гіперрефлексією, підвищенням АТ, пульсу, дихання, сенестопатичними скаргами (відчуття свербіння, поколювання, повзання на шкірі та під нею), з’являється утруднене дихання, відчуття стиснення у грудях, серці, голові, відчуття ломки в поперековій ділянці хребта.

III                стадія розвивається після 9-10 років постійної наркотизації. Відбувається падіння толерантності, наркотик має лише тонізуючий ефект, поза інтоксикацією наркоман анергічний(зниження психічної, рухової та  мовної активності), форма вживання - систематична.

Наслідками залежності є прогресуюче зниження енергетичних ресурсів, фізичне та психічне виснаження, розвиток психозів, які можуть призводити до інвалідізації. Хронічна інтоксикація канабіноїдами є провокуючим фактором у розвитку шизофренії.

Профілактика вживання препаратів коноплі.

В Україні канабіноїди є офіційно забороненими наркотичними речовинами. У деяких країнах (Нідерланди, Велика Британія, Канада) вони віднесені до легких наркотиків та легалізовані.

Питання заборони або легалізації є виключно юридичною проблемою.

Профілактична робота спрямована на попередження широкого розповсюдження марихуани як легкого наркотику серед підлітків, роз’яснення шкідливості та небезпеки зловживання препаратами коноплі.

Стимулятори

Кокаїн. Історія його вживання бере свій початок від цивілізації інків, які протягом багатьох віків жували листя коки для покращення працездатності або при релігійних обрядах.

Лише у 50-х роках XIX ст. хіміки добули з листя коки кокаїн, що відкрило нову еру у зловживанні стимуляторами. Кокаїн використовували як місцевий анестетик, засіб від депресії, різноманітних неврозів, сифілісу та алкоголізму.

В той час це призвело до масової епідемії зловживання ним по всій Європі. Його вживали для підвищення творчої наснаги Жюль Верн, Роберт Луїс Стівенсон, Еміль Золя, Генріх Ібсен, президент СІЛА Грант.

Кокаїн входив до складу кока-коли протягом перших 20 років її існування (1886-1906рр), потім він був замінений на кофеїн.

Кокаїн має вигляд білого порошку («снігу»), його приймають шляхом вдихання в ніс або у вигляді ін’єкцій.

Гостра інтоксикація кокаїном.

Кокаїн викликає стан загального збудження в поєднанні з ейфорією. Під впливом цього наркотику людина почуває себе сильною та діяльною, чітко бачить життєву перспективу, відчуває надлишок сил та впевненість в собі.

Приймання кокаїну після короткочасного запаморочення та незначного головного болю призводить до покращення самопочуття, посилення інтелектуальної діяльності. Підвищується працездатність, потік думок і мова прискорюються. Характерним симптомом є графоманія. Хворі пишуть листи, заяви, скарги, спогади з частими однотипними роздумами і повтореннями.

Хворі постійно в русі, активні. Відчуття голоду і спраги пригнічені. Цей період кокаїнового сп’яніння нагадує маніакальний синдром. Такий стан триває 1,5-2,5 год. І змінюється знесиленням, апатією, пригніченим настроєм. Інколи з’являються зорові та тактильні галюцинації.

При більш вираженому отруєнні кокаїном виникають мідріаз, блідість шкіри, нудота, тремтіння, пітливість, запаморочення, тахікардія, зниження АТ, колапс або непритомність. Смерть може настати від паралічу дихання або зупинки серця.

Фізична залежність від кокаїну настає після тривалого систематичного приймання, але психічна залежність розвивається досить швидко.

Амфетаміни.

Вперше синтезовані наприкінці XIX ст., почали застосовуватись в медицині після заборони кокаїну для лікування застуд, ожиріння, нарколепсії. Використовувались під час Другої світової війни як стимулятор. Після закінчення війни зловживання ними досягло характеру епідемій в Японії, Швеції інших країнах, але у США їх до кінця 60-х років не вважали небезпечними і навіть призначали для лікування інших видів наркоманій.

На сьогодні амфетаміни в медицині майже не використовуються через швидкий розвиток психічної залежності.

Найбільш популярні препарати - бензедрин, декседрин, метедрин (первітін).

Ефедрин та його похідні. Ефедрин довго називали «радянським наркотиком» через те, що його похідні були одними з найпопулярніших стимуляторів у СРСР. Його можна було купити при наявності рецепту в аптеці і досить легко переробити в ефедрон («джеф», «мулька», «марцефаль») або первітін - речовини з швидким формуванням психічної та фізичної залежності.

Це дуже небезпечний тип наркоманії, вона і зараз широко розповсюджена в нашій країні, займає III місце після марихуани та опіатів.

Приймання наркотику викликає стимулювапьний ефект.

Гостра інтоксикація ефедрином.

Сп’яніння починається з відчуття легкості, відчуття польоту, чіткості та яскравості сприймання оточуючого. Потім з’являється відчуття теплої хвилі в тілі, мислення стає прискореним з легкою зміною асоціацій.

У початківців виникає надмірна моторна активність, безглузда метушливість, настирлива багатомовність. Після декількох приймань ефедрину метушливість змінюється на цілеспрямовану діяльність, яка має риси «творчого» характеру. Сп’янілі люди починають рифмувати, намагаються писати вірші, малюють. Немає відчуття голоду, спраги, потреби у сні.

Спостерігається блідість обличчя, мідріаз, сухість губ, тахікардія, незначна гіпертензія, тремор. Ейфорична фаза у новачків триває до 6 год., при повторних інтоксикаціях вона скорочується до 4-2 год.

Ефедринова абстиненція. Виникає запаморочення, нудота, нездатність тривалий час виконувати фізичну та розумову роботу, блідість шкіри, міоз, сухість у роті, пітливість, тахікардія та підвищення АТ. Характерним є «лакований» яскраво малиновий язик із фібрілярними посмикуваннями. Мова незрозуміла, змазана. Координація рухів порушена, хода атактична.

Через 12-24 год. з’являється головний біль і відчуття розбитості у всьому тілі, фібріляторні посмикування окремих м’язів. Потім виникає біль у великих суглобах, болючі судомні зведення м’язів, біль у кишечнику, пронос.

При зловживанні стимуляторами можливий розвиток психозів з стійкою галюцинаторно- параноїдною симптоматикою - кокаїновий делірій, кокаїновий онейроїд, первітіновий психоз.

«Екстазі» - наркотик з вираженою стимулювальною дією. Випускається в таблетках. Практично завжди його приймають на дискотеках. «Екстазі» викликає нестримну потребу в ритмічних рухах. Розвивається ейфоричний настрій, внаслідок підвищеної взаємоіндукції може розвинутись стан масового екстазу із схильністю до неконтрольованих дій.

У зв’язку з надмірною руховою активністю під час нестримних танців розвивається виражене зневоднення.

Періодичне приймання «Екстазі» не викликає явищ абстиненції, але після закінчення дії цього препарату певний час зберігається виражена астенія.

 

Полінаркоманія - одночасне зловживання двома або більше наркотиками. Політоксикоманія - двома або більше токсичними речовинами. Випадки одночасного зловживання наркотичною та ненаркотичною токсичною речовинами мають назву ускладненої наркоманії.

Клінічна картина полінаркоманії є тяжкою і визначається не просто сумацією дії окремих наркотичних речовин, а результатом їх взаємодії. Особистісні зміни стають грубими, асоціальна поведінка набуває більш потворних форм. Прогноз полінаркоманій та політоксикоманій завжди несприятливий, а ремісії дуже короткочасні.

Найбільш частою формою полінаркоманій є розвиток залежності від опіатів на тлі гашишизму, а на тлі опіатів - зловживання стимуляторами або транквілізаторами.

Причини розвитку полінаркоманій

1.        Початковий наркотик вже не дає бажаного ейфоричного ефекту через постійне збільшення толерантності. Це штовхає до пошуку сильнішого засобу.

2.                 Стійке багатоденне безсоння змушує застосовувати снодійні препарати.

3.        Звичайний наркотик стає важкодоступним через фінансові труднощі. У таких випадках починають вживати не тільки наркотики, але й токсичні речовини та алкоголь.

 

Наркоманія, зумовлена вживанням барбітуратів. Абстинентний синдром.

Симптоми- ейфорія, рухи розмашисті.

Ейфорія легко переходить у гнів, агресивні, схильні до руйнівних дій.

Об¢єктивно: гіперемія обличчя і склер, мідріаз, гіперсалівація,тахікардія, зниження АТ, гіпергідроз,блідість шкіри

Абстиненція- безсоння, зниження апетиту, тривога, страх, дисфорія, мідріаз,блідість, озноб із гусячою шкірою, м¢язова слабкість, тремор, гіперрефлексія, тахікардія, іноді судомні напади, психоз ( нагадує алкогольний делірій)

 

 

Лікування наркоманії

1 етап лікування-купірувати абстинентний синдром:

А)дезінтоксикаційна терапія-сольові розчини,5% розчин глюкози,витаміни В1,В6,В12,аскорбінова кислота,унітіол,пірацетам,реополіглюкін,неогемодез

Б)снодійні і транквілізатори

В)Для нормалізації настрою-амітріптілін,карбамазепін на ніч-нейролептики

Г)При болях-спазмолітики,анальгетики

Гемодіаліз-з використанням апарата»штучна нирка».

Гемосорбція-фільтрація крові крізь гемосорбент і повернення її у кров¢яне русло з використанням артеріовенозного шунта.

Плазмаферез-полягає в забиранні 500-1000 мл крові. У цій крові відділяють клітини від плазми. Клітинну масу повертають у кров¢яне  русло,а замість плазми вливають ізотонічний розчин.

Піротерапія-призначення препаратів,що підвищють температуру тіла: пірогенал, сульфозин.

Рідко застосовують атропін- коматозну терапію.

Інсулінотерапія-має низку протипоказань і не рекомендований до широкого застосування.

2 етап-психокорекційна робота з пацієнтом- необхідно сформувати у хворого установку на подальшу відмову від наркотиків,допомогти відновити соціальні зв¢язки.

Для цього використовують:

-бесіди з психологом;

-спеціальні методи психотерапії;

-лекції,зустрічи з хворими, які не вживають наркотики,хворі продовжують отримувати снодійні і загальнозміцнювальні засоби.

3 етап-призначення замісної підтримувальної терапії-допомога хворим, які не готові відмовитись від наркотиків.

Хворий отримує метадон щодня, надалі може відмовитись від його уживання.

4 етап-противорецедивна терапія-підбирають індивідуально в амбулаторних умовах-для запобігання повернення до наркотиків.

Надають практичні рекомендації щодо подалання чинників,які провокують вживання наркотиків.

5 етап-Психотерапевтичний вплив на хворого-пролонговані препарати,що містять налорфін-позбавляють хворого мотивації до вживання наркотику.

6 етап-Ресоціалізація пацієнта-створюють реабілітаційні центри,працівники яких,що вже припинили наркотизацію-допомогають хворому переборювати труднощі преходу від колишнього життя до нового.

 

 

Лікування отруєнь наркотичними препаратами.

Специфічний антидот для опіатів –налорфін (налоксон, антоксон,налтрексон та ін.)  0,5% розчину 1-2 мл п/ш, в/м, в/в, можно повторити при неефективності, але загальна доза не повинна перевищувати  8мл.

Для лікування отруєння барбітуратами використовують стрихнін –вища разова доза 2 мл 0,1% розчину, добова- 5мл і бемегрід 0,5% - 10 мл в/в повільно, повторюючи  до відновлення дихання і серцевої діяльності.

Транквілізатори і барбітурати можуть спричинювати  западання язика з подальшою асфіксією.Іноді хворий  через розслаблення м’язів набуває незвичайної пози, в якій порушується їх кровопостачання, тому йому треба надавати  таку позу, що  запобігає розвитку подібних ознак.

У разі передозування нейролептиків і транквілізаторів ефективним є в/в  введення 10-20 мл  пірацетаму.

Антагоністом атропіну ( іноді спостерігають  випадки вживання насіння дурману для отримання галюцинації) є фізостигмін в/м 15-30 мг. Іноді після вживання насіння дурману розвиваються  набряки глотки , які можуть поширитися на гортань.

Уживання препаратів, які містять атропін, великих доз амфетамінів, циклодолу, подеколи- гашишу може спричинити психоз. У цьому разі хворого фіксують до ліжка, забезпечують суворе спостерігання, а також призначають психотропні засоби. В інших випадках проводять симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життєвих функцій, У разі потреби хворого переводять у реанімаційне відділення.

Сестринські пости прийнято забезпечувати коротким переліком препаратів, необхідних для лікування отруєнь наркотичними препаратами, щоб персонал не витрачав час на згадування , які речовини  потрібно вводити в конкретному випадку і  набором медикаментів для надання невідкладної допомоги.

Важливим  чинником запобігання розвитку отруєнь наркотиками у відділеннях є підтримання лікувального режиму, що перешкоджає надходженню їх ззовні.

Питання для самоперевірки:

1.      Дайте визначення «наркотична речовина».

2.       Класифікація наркотичних речовин.

            Перерахуйте особливості опіатного сп’яніння.

3.       Які ви знаєте особливості опіатної абстиненції?

4.       Які особливості наркотичного сп’яніння препаратами коноплі?

5.       Які ви знаєте наркотики стимулювальної дії?

6.       Перерахуйте особливості зловживання стимуляторами.

7.       Назвіть особливості барбітуратової абстиненції.

8.       В чому полягає небезпека зловживання галюциногенами?

 

 

 

 

 

 

Література:

Базова

-Медсестринство в психіатрії / За ред. О.С. Чабана. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.стор.138-155

Допоміжна

-Медсестринство  в психіатрії і наркології/ за ред.. І.І.Погорєлов, С.Ю. Сезін – Київ ВСВ  «Медицина» 2012р.  стор.270-293