Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в неврології Дата 02.11.2020 Тема №5 лекція Захворювання вегетативної нервової системи. Інтоксикації нервової системи. Невідкладні стани в неврології
|
Викладач |
Єрмолаш Т.О |
|
Предмет |
Медсестринство
в неврології |
|
Дата |
02.11.2020 |
|
Тема №5 лекція |
Захворювання вегетативної нервової системи. Інтоксикації нервової
системи. Невідкладні стани в неврології |
Схема
дистанційного заняття:
Ознайомитись зі змістом
лекції і занисати конспект лекції:
Захворювання вегетативної нервової системи.
Вегетативна нервова система –
це частина нервової системи, яка забезпечує життєдіяльність
организма. Контролює і координує процеси у всіх внутрішніх органах
і системах організму, спрямовує
захисні реакції організму, забезпечує гомеостаз.
Вона
підрозділяєтся на 2 частини :
симпатичну і парасимпатичну.
Симпатична і парасимпатична частини взаємодіють як антагоністи і синергісти.
Работу
вегетативної нервової системи контролюють вегетативні центри головного
мозку.
-Парасимпатична частина зв’язана з
головным
мозгом C парою черепних нервів
– блукаючим
нервом.
Центри парасимпатичної частини залягають в середніх
відділах ( довгастий мозок) головного
мозку і крижовому
відділі спинного мозку ( у II- IVкрижових сегментах спинного мозку
)
- а симпатична – складається з ланцюжка зв’язаних
між собою вузлів, розміщених по обидва боки хребта.
Центри симпатичної частини розміщені
в бокових
стовпах
спинного мозку на рівні VIII шийного - III поперечного сегмента .
В стані спокою життєдіяльність організма забезпечує
парасимпатична система , а при
напруженні симпатична нервова система.
Гіпоталамус приймає участь у здійсненні усіх вегетативних функцій .
Причому передня група ядер гіпоталамуса зв’язана з парасимпатичною частиною , а задня- з симпатичною частиною.
вегетосудинна дистонія
Це порушення діяльності вегетативної нервової
системи, яка виконує в організмі дві основні функції:
–зберігає та підтримує сталість внутрішнього
середовища організму (температуру тіла, артеріальний тиск, частоту серцевих
скорочень, частоту дихання, потовиділення, швидкість обміну речовин тощо),
–мобілізує функціональні системи організму для
пристосування до умов зовнішнього середовища (до зміни погоди, клімату, умов
роботи, до стресів.).
Перші прояви можуть виникнути в дитячому або юнацькому віці, а виражені
порушення – переважно у період від 20 до 35 років.
У жінок вегетосудинна дистонія зустрічається втричі частіше, аніж у
чоловіків.
Етіологія
Вегетосудинна
дистонія розвивається через вплив різних чинників:
·
–
через емоційний стрес;
·
– під
час гормональної перебудови організму (у період статевого дозрівання, при
вагітності, настанні раннього клімаксу);
·
– при
зміні клімата
·
– за
умов фізичного, розумового та емоційного перевантаження;
·
– при
невротичних розладах.
– при загостренні неврологічних, соматичних або
ендокринних захворювань;
·
патології хребта - шийний остеохондроз, підвивих першого шийного
хребця;
·
раптова зміна звичних умов - наприклад, переїзд в інший
кліматичний або часовий пояс;
·
інтоксикація, алергія, надмірне вживання алкоголю;
·
куріння, при тривалому палінні робота нервової системи
порушується, -хронічні захворювання:
бронхіальна астма, хвороба шлунку, панкреатит, коліт;
·
спадкова схильність.
Клініка :
В медицині виділяють кілька типів ВСД. При загостренні ВСД
для всіх типів характерні гострі раптові напади - вегетативні кризи.
При симпатико-адреналовому кризі з’являється
або посилюється головний біль, виникає серцебиття, затерпання й
похолодання кінцівок, підвищується АТ до 150/90-180/110 мм рт.
ст., почащується пульс до 110-140 за хвилину, відмічаються неприємні
відчуття в ділянці серця, озноб, “гусяча шкіра”. В окремих хворих
підвищується температура тіла до 38-39
С, виникає збудження, руховий неспокій, страх смерті.
Вагоінсулярні кризи проявляються
відчуттям жару в голові і на обличчі, ядухою, важкістю в голові, іноді
виникають неприємні відчуття в епігастральній ділянці, нудота,
завмирання серця, загальна слабкість, запаморочення, пітливість. При обстеженні
відмічається сповільнення пульсу (до 45-50 за хвилину), зниження АТ до
80/50-90/60 мм рт.ст. Можуть виникати поклики на дефекацію, посилення
перистальтики кишківника, утруднюється вдих. Можливі алергічні прояви у
вигляді кропивниці або набряку Квінке.
При вегето-судинній дистонії гіпертонічного типу у людини виникає раптове збудження. Частішає серцебиття, підвищується
артеріальний тиск, холонуть ноги, виникає тремтіння.
При ВСД гіпотонічного
типу під час нападу з'являється слабкість,
задишка, нудота, пітливість. У людини завмирає серце і знижується артеріальний
тиск.
При загостренні ВСД за кардіальним типом з'являється різкий, колючий біль в серці, частішає серцебиття, з'являється
задишка.
При вегето-судинній дистонії змішаного
типу проявляються симптоми різних типів
хвороби.
Обстеження:
·
Обов’язково слід провести комплексне обстеження
всього організму , щоб визначити всі ланки судинної системи,
·
Таке
обстеження передбачає : ультразвукову допплерографію ( вивчають стан судин),УЗД органів і судин,
капіляроскопію, ЕЕГ, ЕКГ, огляд невролога, психолога, за потреби ендокринолога
й терапевта.
Лікування
спрямовано на причину і основні прояви.
Симптоматична
терапія,седативні препарати.
Психотерапія і загальнозміцнюючі заходи:
водні процедури,гімнастика, ЛФК. масаж, фізіотерапевтичні процедури.
При симпатико-адреналовому кризі –
транквілізатори і адреноблокатори
При вагоінсулярному кризі – транквілізатори
і М-холінолітики
При А/Г
анаприлін,рауседіл, дроперідол
При гіпотензії – кордіамін. Кофеїн
При болях в животі – баралгін, но-шпа
При бронхоспазмі – еуфілін, інгаляції
сальбутамолу
·
Для профілактики ВСД треба:
·
займатися плаванням, бігом, йогою, фітнесом, аеробікою, танцями;
·
кататися на велосипеді, лижах;
·
приймати контрастний душ;
·
побільше часу проводити на свіжому повітрі;
·
робити перерви у роботі, не перенапружуватися;
·
пити настої з меліси, звіробою, хмелю, м'яти, глоду, валеріани,
вони діють заспокійливо, знімають головний біль і протидіють депресії;
·
уникати стресу;
·
спати протягом доби не менше 8 годин
Методи дослідження
вегетативної нервової системи. Існують багато
чисельні клінічні, лабораторні та інструментальні методи дослідження
вегетативної нервової системи.
Для оцінки стану вегетативної нервової
системи використовують такі функціональні проби:
Очно-серцевий рефлекс (Даньіні-Ашнера).
При натисненні на очні яблука у здорових осіб протягом 20-30сек серцеві
скорочення сповільнюються на 6-10 за хвилину. Якщо скорочення
сповільнюються більш 12-16 за хв., це свідчить про різке підвищення тонусу
парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи. Підвищення тонусу симпатичної частини не спричинює сповільнення пульсу.
Черевний рефлекс – полягає у зменшенні
частоти пульсу на 4-12 за 1 хв в результаті натискання протягом 20-30 сек на черевне ( сонячне )
сплетення ( між мечопоподібним
відростком і пупком).
Якщо скорочення сповільнюються
більш 12за хв., це свідчить про різке підвищення тонусу парасимпатичного
відділу вегетативної нервової системи. Підвищення тонусу симпатичної частини не спричинює сповільнення пульсу.
Ортокліностатичний рефлекс.
Дослідження проводиться у два прийоми. У хворого, який лежить на спині,
підраховують частоту серцевих скорочень, а потім пропонують перейти у
вертикальне положення. При переході із горизонтального у вертикальне положення
частота серцевих скорочень збільшується на 12 за хв. і підвищується
артеріальний тиск (АТ) на 20 мм рт. ст. При переході хворого в горизонтальне
положення показник пульсу і АТ повертаються до вихідних значень
протягом 3 хвилин (кліностатична проба). Ступінь прискорення пульсу при
ортостатичній пробі є показником збудливості симпатичної частини вегетативної
нервової системи. Значне сповільнення частоти пульсу
при кліностатичній пробі вказує на підвищену збудливість
парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.
Дермографізм (шкірно-вегетивні
рефлекси) – шкірний дермографізм) - це судинна реакція шкіри на
механічне подразнення тупим предметом
частіше у верхніх відділах передньої поверхні грудної клітки.
- при підвищенні симпатичного тонусу смуга
має білий колір або блідий (білий дермографізм).
- широкі смуги червоного дермографізму
вказують на підвищення тонусу парасимпатичної частки вегетативної нервової
системи.
Для топічної діагностики використовують рефлекторний дермографізм, який
викликають подразненням гострим кінцем голки. Рефлекторний дермографізм являє
собою спинно-мозковий рефлекс. Він зникає при ураженні задніх
корінців спинного мозку, передніх корінців і спинномозкових нервів на рівні
ураження. Вище і нижче зони ураження рефлекс зберігається.
Мігрень-приступоподібний біль в одній половині голови
(гемікранія).Захворювання спадкове, частіше хворіють жінки.В основі розвитку
захворювання лежить зміна тонусу судин
мозку і мозкових оболонок.
Клініка : приступу мігрені передують передвісники-
пригнічений настрій , апатія, зниження працездатності.
На початку приступа спостерігається мігренозна аура.Вона
проявляється іскрами, миготінням
випадінням половини поля зору,
парастезії у пальцях рук.
Під час
приступу настає загальна гіперестезія, хворі тяжко переносять світло, шум, та
інші зовнішні подразники. Головний біль локалізується в лобно-вісково-очній
ділянці з одного боку, виникає блювання , яке не приносить полегшення. Приступ
минає , якщо хворому вдається заснути .
Крім простої мігрені існує асоційована , при якій
спостерігаються вогнищеві неврологічні симптоми. Частіше це порушення
зору-скотома.геміанопсія (офтальмічна або очна форма). Може виникати
офтальмоплегічна, геміплегічна і вестибулярна форми.
Алгоритм
Мігрень
з аурою і без аури :
|
офтальмоплегічна афатична офтальмічна (класична) |
Клініко-анамнестичне дослідження
-
локалізація, характер та інтенсивність головного болю (однобічна, пульсуюча,
посилюється під час навантаження)
-
тривалість нападу від 4-72 год.
-
не менше 5 нападів в анамнезі
-
тривалість симптомів аури не більше 60 хв.
Обсяг допомоги
-
рефлекторний вплив (стягнути голову рушником, затемнити кімнату, прийняти
ванну, гарячий чай, каву)
-
седативні
- спазмолітики
(но-шпа, еуфілін, магнезії сульфат)
-
знеболюючі (НПЗП)
-
комбіспазм, антимігрен
Між приступами препарати , які містять ерготамін.
Гіпоталамічний
синдром
Гіпоталамічні синдроми - це симптомокомплекси
вегетативно-ендокринно-трофічних розладів.
Етіологія:нейроінфекція ,
інтоксикація, ЧМТ,пухлини мозку, порушення мозкового кровообігу,психічна
травма,ендокринні захворювання, хвороби внутрішніх органів.
Клінічні форми:
- Вегетативно-судинний синдром, що виявляється
вегетативними кризами (симпатоадреналовими або вагоінсулярними ) зустрічається
найчастіше.
-Нейротрофічний синдром проявляється трофічними розладами шкіри (свербіж,
сухість, нейродерміт, склеродермія, пролежні), м'язів (нейроміозіти,
дерматоміозіти), ураженням внутрішніх органів (виразки і кровотечі по ходу
харчового каналу), кісток (остеомаляція, склерозування).
-Нейром'язовий синдром проявляється періодичними міастеничними або
міотонічними порушеннями(слабкість ,
гіпотрофія м’язів проксимальних відділів кінцівок) а також пароксизмальними
парезами.
-Невротичний синдром проявляється дратівливістю, підвищеною
збудливістю, слабкістю, розладом сну, тривогою, вегетативними порушеннями.
-Порушення терморегуляції – характеризується
необгрунтованим підвищенням температури.
Лікування призначають залежно
від етіології та патогенетичних механізмів:
-
1.Дезінтоксикаційна
терапія(антибіотики,неогемодез,сольові розчини).
-
2.Дегідратаційні.
-
3.Десенсибілізуючі(димедрол,тавегіл).
-
4.З метою
стимуляції симпатичного тонусу показані:-Нікотинова кислота, Кальцій хлористий
або глюконат кальцію
-
А для пригнічення симпатичного тонусу:
ерготамін,резерпін,ганглерон,пентамін, бензогексоній, пироксан
-
5.При підвищені
тонусу парасимпатичної нервової системи - белоїд,белатамінал,белоспон,сапарал
-
6.При астено-невротичній
формі транквілізатори, антидепресанти.
Алергічний набряк
Квінке.
-
- Розвивається при
попаданні в організм різних алергенів.
-
- Виникає гостро,
відмічається набряк клітковини носо-губного трикутника, вушних раковин, кистей
і стоп, статевих органів.
-
- нерідко
розвивається набряк гортані, осиплість голосу, дистонія, інспіраторна задишка,
в тяжких формах – диспное.
-
Допомога:
-
1).
Десенсибілізуючі – димедрол1% -1 2 мг/кг в/в, піпольфен 2,5%-0,5-1 мг/кг 1-2 мл
в/в або в/м, супрастин 2% внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
-
2). Лазикс
(фуросемід) 2 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно трифас 2 мл.
-
3). Преднізолон
внутрішньовенно 3-5 мг/кг.
-
4). Адреналін
0,5-1,0 мл підшкірно.
-
5). При ентеральном
попаданні алергена – ентеросорбенти: активоване вугілля 0,5-1,0 г/кг або
поліфепан 0,1-0,3 г/кг або
ентеродез 10- 50 мл, очисна
клізма.
-
7). Госпіталізація
в спеціалізоване відділення.
При набряку гортані
– в/в кортикостероідні препарати
(преднізолон 30 мг . дексаметазон 4 мг)
Хвороба Меньєра
Виникає
внаслідок підвищення тонусу
парасимпатичного відділу вегетативної
нервової системи.Вазомоторні порушення
у внутрішньому вусі зумовлюють гострий розвиток водянки ендолімфатичного
міхура вестибулярного апарату і різке
його подразнення.
Клініка:
Проявляється
хвороба нападами вестибулярних розладів
(запаморочення, нудота, блювання, атаксія)
в поєднанні з вегетативними
порушеннями( брадикардія, гіпотонія, блідість шкіри обличчя, часте сечовипускання, зниження
температури тіла). Тривалість від декількох хв.
до декількох діб або тижнів, і
різна частота ( декілька разів на тиждень, щомісяця, або 1-2 раза на рік , або
1 раз в декілька років(епізодично).
Лікування:
Під час нападу – ліжковий режим, до ніг грілку, на шийно-
потиличну ділянку – гірчичники
В/м- 1-2мл торекан і 2 мл церукал, 1мл піпольфен;
в/в 5мл 0,5%
розчину новокаїну і 20мл 40% р-ну глюкози, 40мг фуросеміду.
При неефективності – в/м 1мл 2,5% аміназину , п/ш
атропіна сульфат 1 мл кофеіну.
Використовують також дроперідол, галоперідол,
антигістамінні, судино-розширювальні ( но-шпа, стугерон, цинаризин).
Між
нападами :
-дегідратаційна
- антигістамінні
-дотримання дієти: молочно-рослинні супи, м'ясо і риба у
відвареному вигляді,виключити гострі і солоні страви.
ЛФК для вестибулярного апарату.
Хворим заборонена
праця на висоті.
Вібраційна хвороба -
професійне захворювання, що розвивається під впливом дії на людський організм вібрації.
Етіологія. Виникає у робітників,які
працюють з пневматичним або електричним інструментом,що обертається, наприклад відбійні молотки(місцева вібрація – у бурильників, шліфувальників,
заточувальників) та осіб, що
працюють на транспорті, ткацьких та швейних цехах ( загальна вібрація )
В
основі захворювання лежить ураження нервової системи і судиннорухового
центру,що призводить до розвитку ангіодистонічних явищ.
Клініка вібраційної хвороби внаслідок
місцевої вібрації:
Суб’єктивні ознаки :
Парестезії і
біль у кистях, мерзлякуватість, оніміння кінцівок, збліднення пальців при
стисканні їх в кулак або на холоді, неприємні відчуття в ділянці серця,
набряклість і ціаноз пальців і кистей, зниження шкірної температури, потовщення і мозолістість шкіри,
ламкість і порушення росту нігтів, атрофія дрібних м’язів кистей, контрактура ІV- V пальців,
порушення потовідділеня ( гіпергідроз
або ангідроз ). Розлади больової і
вібраційної чутливості, знижується пульсація на периферичних артеріях, що
свідчить про вегетативно-сенсорну
полінейропатію. При рентгенологічному дослідженні – остеопороз і деформація
кістково-суглобового апарату кінцінок.
Лікування. 1. Працевлаштування
2. Гангліоблокатори ( пахікарпін,
гексоній )
3. Вітаміни В і С
4. Фізіотерапія діатермія, УФО,масаж
5. Санаторно-курортве
лікування.
Клініка вібраційної хвороби внаслідок загальної вібрації
характеризується функціональними
розладами нервової системи у вигляді
астено-вегетативного синдрому: головний біль, запаморочення,
дратівливість,емоційна нестійкість, порушення сну, розбитість, зниження
працездатності,, лабільність АТ, підвищена пітливість, серцебиття.
Лікування: 1. Загальнозміцнюючі ( вітамін В1, В2, В12,
С, АТФ )
2. Седативні
( Броміди, седуксен, рудотель, траксен )
3.
Фізіотерапія ( кисневі або соляно-хвойні ванни )
4.
Санаторно-курортне лікуваня.
Хвороба Рейно- це одна із форм ангіотрофоневрозів, яка
характеризується нападами спастичних судинно-рухових розладів.
В основі
хвороби лежить порушення судино-рухової і трофічної іннервації.
Розвитку
хвороби передують відмороження,
інфекція, інтоксикація, праця з пневматичним молотом.
Клініка : Хвороба перебігає у вигляді нападів із трьох
фаз:
І фаза – побіління і похолодання пальців, що
супроводжується болем
ІІ фаза – приєднується виражена синюшність та посилюється біль
ІІІ фаза – шкіра стає яскраво-червона і зникає біль(
трофічні порушення в пальцях)
Напади тривалістю
кілька хвилин частіше спостерігаються на
пальцях рук але можуть бути і на пальцях
ніг кінчику носа, язика або вухах.
Синдром Рейно
розвивається при склеродермії,
вібраційній хворобі.
Лікування спрямовано на усунення факторів, що провокують
напади(холод, вологість. Емоційні напруження).
-Гангліоблокатори
-Транквілізатори
-Спазмолітики
-Судинорозширювальні засоби(платифілін, нікотинова
кислота)
При неефективності медикаментозної терапії хірургічне лікування (десимпатизація і пригангліонарна симпатектомія)
ІНТОКСИКАЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ
1
- Отруєння сірководнем
Сірководень – сильна
нейротропна отрута.
КЛІНІКА –врата свідомості,
порушення дихання, діяльності серця, набряк легень, судоми, летальний кінець,
сльозотеча, чихання, кашель. Насморк, блювання, запаморочення.
При одужанні –
астено-вегетативний синдром.
ДОПОМОГА
1 – Винести
потерпілого з зони ураження на чисте повітря;
2 – Серцеві і
дихальні аналептики;
3 – Діуретики,
глюкозу, вітаміни;
4 – Препарати
заліза;
5 – Симптоматичні
засоби;
6 – Гемодіаліз,
гемодилюція;
7 – Реанімаційні
заходи.
ПРОФІЛАКТИКА
– Регулярно вичищати вигрібні ями;
-Засипати їх
залізним купоросом.
2 – Отруєння чадним газом
КЛІНІКА – головний
біль,загальна слабкість, непритомність, гіперемія шкіри, серцебиття,
підвищенний АТ, нудота, блювання, адинамія, збудливість, сонливість, втрата
свідомості, кома, судоми, порушення дихання.
ДОПОМОГА
1 –Винести пацієнта
на свіже повітря;
2 – Нашатирний
спирт;
3 – Киснева терапія
4 – Серцеві
глікозиди;
5 – Діуретики;
6 - Холод на
ділянку голови;
7 - Реанімаційні
заходи;
8. –Лобелін,
замінне переливання крові
3 – Отруєння барбітуратами – виникає
внаслідок медикаментозної інтоксикації або при суїцидальних спробах.
КЛІНІКА –
Синдроми:
ü Коматозний стан
ü Порушення зовнішнього дихання
ü Розлади функцій внутрішніх органів (ссс і нирок)
ü Трофічні розлади
ü Сонливість, атаксія, «гра зіниць» - змінюється величина
зіниць, дизартрія, міоз, пригнічення рефлексів, м’язова гіпотонія, гіпотермія
При виході з коматозного стану:
ü Виникає психомоторне збудження з депресією, астенією,
порушення дихання, функція нирок (олігурія)
ЛІКУВАННЯ
1 – промивання шлунка
2 –проносні засоби
3 – інтубація трахеї
4 – сифонні клізми
5 – форсований діурез
6 – для зменшення ацидозу – натрій гідрокарбонат 4%
7 – у тяжких випадках – гемодіаліз
8 – ввв 10 мл 0,5 %
розчину бемегриду, який є антагоністом снодійних препаратів, зменшує
токсичність барбітуратів і стимулює функцію ЦНС.
4 - Отруєння пестицидами (тіофос, гептахлор, гексахлоран, гранозан)
КЛІНІКА
1) Легка форма – головний біль, запаморочення, слабкість, чихання, ринорея, кашель,
металевий привкус у роті, біль у надчеревній ділянці;
2) Середньої тяжкості – усі перелічені симптоми виражені різко, виникають блювання, порушення
свідомості, кома, судоми, порушення діяльності серця, нирок, летальний кінець.
При сприятливому перебігу розвивається енцефаломієлополірадикулоневрит.
ДОПОМОГА
Ø Промивання шлунка 2% розчином натріягідрокарбоната або
активованим вугіллям (100 г на 1л)
Ø Блювотні засоби – апоморфін 1 мл в/в
Ø Сольові проносні
Ø Реанімаційні заходи
Ø Симптоматичні заходи
Ø Унітіол 5% -5-10
мл в/м
Ø Вітаміни групи В ,
аскорбінова і нікотинова кислота
5 – отруєння нейролептиками
Часто отруєння
аміназином
КЛІНІКА
Загальна слабкість, сонливість, запаморочення, нудота, сухість у роті,
гіпотонія, тахікардія, атаксія, тремор, деколи судоми.
При довготривалому вживанні – гіпокінези, екстрапірамідна ригідність,
синдром паркінсонізму.
ЛІКУВАННЯ
Як при отруєнні
барбітуратами. При наявності ураження екстра пірамідної системи призначають
протипаркінсонічні препарати.
6 – отруєння пахікарпіном
Пахікарпін – гангліоблокатор,
що використовується в гінекології для переривання вагітності.
КЛІНІКА
Запаморочення,
нудота, блювання, шум у вухах, серцебиття, мідріаз. Гіпотонія, фібриляція
м’язів, порушення дихання, колапс і параліч дихання.
ЛІКУВАННЯ
Ø Промивання шлунка
Ø Проносні
Ø Очисні клізми
Ø Форсований діурез
Ø Гемодіаліз
Ø АНТИДОТ – прозерин п/ш по 1 мл 0,05 % розчину до 20 раз
на добу
Ø По показанням – реанімаційні заходи
Отруєння
метиловим спиртом (метанол)
Ø Отруєння носить побутовий характер і виникає при
помилковому вживанні замість етилового.
Ø Токсична дія обумовлена продуктами його окислення
фармальдегідом , який пошкоджує клітини сітчастої оболонки ока і приводить до
сліпоти (амаврозу)
Ø Клініка
Ø Вегетативні розлади –гіпергідроз,тахікардія,зниження
АТ,ціаноз губ , блідість обличчя,запаморочення,головний біль і біль у кінцівках
, підвищення температури тіла ,блювання,біль у животі ,зниження гостроти
зору,нервове збудження ,зіниці розширюються і не реагують на світло;
Ø Перші ознаки ураження зорових нервів є поява пелени і
яскравих плям перед очима ,зниження гостроти зору аж до амаврозу .
Ø Лікування
Ø -Промивання шлунка 2% розчином натрію гідрокарбонату
Ø - Інтенсивне пиття
3% розчину натрію гідрокарбонату (4-5 стаканів на день)для боротьби з ацидозом,кровопускання
250-300 мл з наступним переливанням крові
Ø - в/в краплинно 5
% розчин глюкози 400-800 мл ,фізрозчин, вітаміни групи В,С,преднізолон
Ø - Гемодіаліз по показанням
Ø Антидот-етіловий спирт ,який використовується всередину по 50 мл
30% розчину через 2 години або в/в 1 мл на 1 кг маси тіла
НАДАННЯ ДОЛІКАРСЬКОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ІНСУЛЬТІ
|
№ з/п |
Етапи виконання |
Зміст, матеріали,
забезпечення |
|
1 |
Підібрати необхідний матеріал |
1. Апарат для вимірювання артеріального тиску, роторозширювач,
м'який катетер |
|
2 |
Забезпечення хворому лікувального режиму |
1. Хворого покласти в ліжко |
|
3 |
Надати
долікарську допомогу |
1.
При збудженні
ввести заспокійливі (седуксен 0,5% - 2,0 в/м) 2.
Зміряти артеріальний
тиск 3.
При підвищенні
його вище норми на 30% і більше, або якщо робочий тиск хворого не відомий (а
систолічний тиск перевищив позначку 190-200 мм рт. ст.) ввести клофелін
0,02%- 1,0 в/м, в/в 4.
При зниженні
систолічного тиску нижче 100 мм рт. ст. ввести кофеїн 10 % - 1,0 в/м,
кордіамін 1,0 в/в, а при тиску нижче 90 мм рт. ст. ввести дофамін 0,5 % 1,0
в/м, в/в та допегіт 0,4 % - 2,0 в/м, в/в, корглікон 0,06 % - 1,0 в/в, розчинивши в 20 мл
фізіологічного розчину 5.
При клекочучому
диханні протерти рот, видаляючи слиз з глотки 6.
При переповненому
сечовому міхурі (пальпаторно і перкуторно оглянути) катетеризувати сечовий
міхур м'яким катетером і вивести сечу 7. Негайно викликати лікаря чи швидку допомогу |
Надання долікарської допомоги при:
¾
больовому синдромі;
Допомога
невідкладна при церебральних гіпертоничн6их кризах;
Церебральні гіпертонічні кризи.
Виникають найчастіше на фоні злоякісної артеріальної гіпертензії, при цьому
дифузно порушується мозковий кровообіг і розвивається набряк головного мозку.
Клінічна картина характеризується
швидкістю розвитку і тяжкістю перебігу захворювання, а також непередбаченістю
прогнозу. На фоні високого систолічного тиску (понад 200 мм рт. ст.) хворі скаржаться
на дифузний розпирального характеру головний біль, який супроводжується
нудотою, блюванням, шумом у голові, запамороченням, болем в очних яблуках;
можуть виникати розлади зору у вигляді появи зірочок, плям, короткочасного
часткового випадіння поля зору або повної сліпоти. Криз може супроводжуватись
вегетативними розладами.
Лікування. Для швидкого
гіпотензивного ефекту призначають: 0,1 % розчин рауседилу 1-2 мл у 200 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно краплинно; 5% розчин
пентаміну 0,5-1 мл внутрішньом’язово або внутрішньовенно струминно; 2,4 %
розчин еуфіліну 10-15 мл у 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду
внутрішньовенно краплинно.
Для дегідратації застосовують фуросемід 60—80 мг у 100 мл ізотонічного
розчину натрію хлориду внутрішньовенно краплинно. При психомоторному збудженні
призначають 2,5 % розчин дроперидолу 1-2 мл внутрішньом’язово або 1 мл у 20 мл
ізотонічного розчину натрію хлориду внутрішньовенно струминно; 0,5 % розчин
сибазону 2-4 мл внутрішньом’язово. При вираженому больовому синдромі
застосовують 50 % розчин анальгіну внутрішньом’язово або по 1 г 2-4 рази на
добу перорально, седалгін по 1-2 таблетці 3 рази на добу.
Надання
невідкладної допомоги при гіпоталамічному крізі
|
№ 3/п |
Етапи виконання |
Зміст, матеріали, забезпечення |
|
1 |
Вибрати необхідні матеріали та інструменти |
Тонометр, годинник із секундною стрілкою, термометр, набір
медикаментів під маркуванням "Ппоталамічний криз" з шафи
невідкладної допомоги |
|
2 |
Діагностика гіпотала- мічного кризу |
1. Зібрати скарги
хворого: а) головний біль, напад серцебиття, озноб, страх смерті, тривога; б)
приплив жару, підвищена пітливість, запаморочення, нудота, утруднення
дихання, переймоподібний біль в животі, тиснучий біль в ділянці серця 2. Зовнішній
вигляд: а) напад ознобу, гусяча шкіра, тремтіння в усьому тілі, задишка,
страх, тривога, шкіра обличчя бліда з білим носогубним трикутником,
психомоторне збудження, пульс аритмічний, екзофтальм; б) гіперемія та
гіпергідроз обличчя, шиї та грудної клітки, синдром коралів, відчуття
"спазмів у горлі", прискорене дихання, бурчання в животі, виділення
великої кількості сечі в кінці нападу 3. Обстеження: Виміряти артеріальний
тиск (а) 140/80- 160/100; б) 120/70-100/60 мм рт. ст.), порахувати пульс: (а) 96-110 за 1 хв.; б) 60 за 1 хв.), виміряти температуру тіла |
|
3 |
Надання долікарської ДОПОМОГИ |
При вказаному стані хворому необхідно ввести внутрішньом'язово
2.0 мл 5 % розчину седуксену, дати під язик
1/2 табл. обзидану або 1 табл. фіноптину. внутрішньом'язово ввести 2-4
мл 0.5 % розчину дибазолу та 1.0 мл 1 % розчину димедролу При вагоінсулярному
кризі покласти хворого в ліжко, до ніг дати теплу грілку, тепло вкрити,
напоїти гарячим чаєм. Прослідкувати, шоб не було світлових та звукових
подразників Внутрішньом'язово ввести 20 мг 0.5 % седуксену. 1 -2 мл 0,2 %
платифіліну гідротартрату. 1 мл кордіаміну (або 1 мл 20 % кофеїну бензоату
натрію), 5 мл баралгіну або 2 мл но-шпита 1 мл 1 % димедролу |
|
4 |
Повідомлення лікарю |
Якщо криз
розвинувся в робочий час, після проведеного обстеження запросити в палату
лікуючого лікаря і сповістити його про стан хворого. Якщо криз розвинувся у
нічний час або у вихідний день - обов'язком медсестри є довести до відома
чергового лікаря після надання першої невідкладної долікарської допомоги |
Нічний суєтний неспокій
старих людей;
Характерні ознаки. Хворий скаржиться на безсоння протягом
значного часу (кількох днів). Може бути емоційно нестійкий або загальмований,
млявий, апатичний.
Втручання
медичної сестри
1. З’ясувати
(зі слів пацієнта) причини безсоння та визначити і порадити оптимальні методи
усунення їх.
2. Порадити
і, у разі потреби, допомогти пацієнтові створити сприятливі умови для
розслаблення перед сном (прогулянка на свіжому повітрі; тепла ванна, душ або
обтирання; випити тепле молоко з медом або чай з м’ятою чи мелісою перед сном;
ужити настоянку валеріани чи собачої кропиви).
3. Провести
психологічну бесіду з пацієнтом. Порадити йому розслабитись у ліжку, пригадати
приємні відчуття свого перебування біля моря, у лісі чи інших ландшафтних
природних куточках. Уявити собі, наприклад, що перед тобою повільно
пересуваються багато слонів і порахувати їх. Проказувати багато разів молитву.
4. У
разі неефективності перелічених рекомендацій порадити звернутися до лікаря для
призначення медикаментозної терапії сну.
5. Забезпечити,
а в разі потреби проконтролювати своєчасне вживання ліків пацієнтом.
Матеріали
активізації студентів
-Скласти конспект лекції
-Усно дати
відповіді на питання:
1.Захворювання вегетативної нервової системи:
-етіологія, клініка, діагностика набряку
Квінке. Мігрені. Вегето-судинної
дистонії. Хвороби Рейно. Хвороби Меньєра. Вібраційної хвороби. Гіпоталамічного синдрому.
-Клінічна
картина, надання невідкладної допомоги при токсичних ураженнях нервової
системи. Речовини — антидоти.
Нічний
суєтний неспокій старих людей: поява безсоння, суєтності, бормотливої,
нав’язливої мови.
-невідкладна допомога при мігрені
VI. Матеріали
самопідготовки студентів за темою лекції
Скласти
структурно-логічну схему :
«Клінічна картина, надання невідкладної
допомоги при токсичних ураженнях нервової системи. Речовини — антидоти.»
Література:
Основна:
Кареліна Т.І., Касевич Н.М. Медсестринство в неврології:
Підручник. — К.: Медицина, 2010. Стор.164-173, 184-220
Додаткова:
Медсестринство в неврології:/ За ред. С.І. Шкробот. — Тернопіль:
Укрмедкнига, 2003. Стор. 251--269
Коментарі
Дописати коментар