Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в психіатрії та наркології Дата 02.11. 2020 Тема №5 лекція Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях. Післяпологові психози. Порушення психіки під час клімаксу. Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку. Екологічна психіатрія. Проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально- депресивним психозом (МДП)

 

Викладач	Єрмолаш Т.О
Предмет	Медсестринство  в  психіатрії  та  наркології
Дата	02.11. 2020
Тема №5 лекція	Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях. Післяпологові психози. Порушення психіки під час клімаксу. Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку. Екологічна психіатрія. Проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально- депресивним психозом (МДП)

                                               Схема дистанційного  заняття:

Ознайомитись  зі змістом лекції:

План:

-Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку

-Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях.

-Післяпологові психози.

-Порушення психіки під час клімаксу.

-Екологічна психіатрія.

-Проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально- депресивним психозом (МДП)

 

Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку.

Травми головного мозку і їхні наслідки залишаються однієї з найбільш важких і невирішених проблем сучасної медицини й мають величезне значення у зв'язку зі своєю поширеністю й важкими медичними й соціальними наслідками.

У структурі інвалідності й причин смерті черепно-мозкові травми і їхні наслідки вже тривалий час посідають друге місце після серцево-судинної патології.

Втрата свідомості може бути різною: оглушення, сопор, кома.

При оглушенні відзначається пригнічення свідомості зі збереженням обмеженого словесного контакту .

При сопорі наступає глибоке пригнічення свідомості із збереженням координованих захисних реакцій і відкривання очей у відповідь на больові подразники. Хворий лежить із закритими очима, нерухомий.

Кома - це повне виключення свідомості без ознак психічного життя. Контакт з хворим неможливий, згасають безумовні рефлекси (зіничний, кореальний).

Після відновлення свідомості можуть спостерігатись випадіння пам'яті на короткий період подій під час, до або після травми. Ретроградна амнезія згодом може піддаватися зворотному розвитку (з'являються фрагментарні спогади). При відновленні свідомості типовими є астенія, нудота, блювання. Залежно від ступеня важкості травми голови відзначаються різноманітні неврологічні порушення, розлади життєво важливих функцій.

В осіб, що перенесли закриту легку або середнього ступеню важкості травму голови, протягом 1-2 тижнів спостерігається «малий контузійний синдром» у вигляді астенії, запаморочення, вегетативних розладів . Астенія проявляється почуттям млявості, розбитості, апатією, запаморочення, потемніння в очах, нудота. Іноді розвиваються психосенсорні розлади, коли хворим здається, що на них падає стіна, скошується кут палати. Відзначаються порушення запам'ятовування, дратівлива слабість, загальномозкові розлади (головні болі, запаморочення, вестибулярні порушення). Помітно знижується працездатність, порушується увага.

Основною ознакою «малого контузійного синдрому» є головний біль. Він виникає періодично при розумовій і фізичній перенапрузі, нахилах тулуба й голови. Рідше головний біль тримається постійно. У всіх хворих порушується сон (стає неспокійним, з яскравими сновидіннями й характеризується пробудженням з відчуттям страху). Може спостерігатися стійке безсоння.

Вегетативно-судинні розлади проявляються гіпергідрозом, гіперемією шкірних покривів, синюшністю кистей рук, раптовими почервоніннями й зблідненнями, порушеннями трофіки шкіри, серцебиттями. Залежно від важкості травми голови можливі різні неврологічні порушення - від парезів, паралічів, можливий розвиток судомних нападів, порушень свідомості по типу сутінкового або деліріозного, гострих короткочасних психозів з галюцинаціями та маячними ідеями.

Віддалений період травматичної хвороби триває кілька років, а іноді все життя хворого. У першу чергу він характеризується церебрастенічними порушеннями із дратівливістю, підвищеною чутливістю, плаксивістю, підвищеною втомою при фізичному й особливо психічному навантаженні, зниженням працездатності.

Хворі скаржаться на порушення сну, нестерпність жари й духоти, відчуття нудоти в транспорті, незначне зниження пам'яті. Можлива поява істеричних реакцій з демонстративними риданнями, заламуванням рук, перебільшеними скаргами на погане здоров'я.

Можливі клінічно більше виражені афективні розлади у вигляді депресивних станів з почуттям втрати інтересу до колишніх повсякденних турбот,галюцинаторно-маячні психози виникають також без провісників.

 

 

 

Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях.

Розлади психіки при інфекційних і соматичних захворюваннях

До симптоматичних психозів належать психічні розлади, що виникають при загальних соматичних та інфекційних захворюваннях, інтоксикаціях, порушеннях функції ендокринних залоз.

Гострі симптоматичні психози

Симптоми:

- транзиторне ( тимчасове )  потьмарення свідомості – делірій або присмеркове потьмарення свідомості з появою епілептиформного збудження. Хворі можуть скоїти небезпечні дії, можуть завдавати ушкодження собі або оточуючим.

- присмерковий розлад свідомості – виникає раптово, супроводжується  різкими рухами, збудженням, страхом, галюцинаторно-маячні прояви, що можуть призвести до небезпечних дій. Хворі неспокійні, тривожні, кричать, на обличчі вираз жаху. Психоз  може тривати від 0,5- 2 години.Закінчується психоз так же як і начинався раптово, а потім настає глибокий сон або ступор.

Після виходу із гострого психозу спостерігають ознаки астенії, слабкість.

При захворюваннях серцево-судинної системи  виникають короткочасні розлади свідомості:

-обнубіляції – легка короткочасна форма розладу свідомості з моменту прояснення, коли хворий  на якийсь час опритомніє, а потім знову ніби поринає в хмари.

-делірійні або делірійно-аментивні стани- порушення орієнтації всіх видів, мова незв’язна, розгубленість , не знають де знаходяться, неохайні.

 

Інфекційний  делірій

У розгорнутій стадії делірію виникає збудження, більш виражене вночі: хворий схоплюється з ліжка, іноді вистрибує у вікно або вибігає роздягненим на вулицю, виривається з рук утримують його людей. На обличчі вираз страху, тривоги, очі широко розкриті, блищать. Хворий викрикує окремі слова, фрази, з ким-то як би розмовляє, відповідає на запитання. При зверненні до нього відповідь вдається отримати не відразу. Будучи не орієнтований в часі і місці, хворий правильно відповідає на питання про власному стані, розповідає, що він бачить різноманітні картини, оточений звірами або надприродними чудовиськами, які нападають на нього, душать, терзають.  Невідкладна долікарська допомога хворому.  За хворим з тяжким інфекційним захворюванням необхідно встановлювати ретельне спостереження, своєчасне виявлення ознак починається делірію дозволяє прийняти превентивні заходи. Все це входить в завдання медичної сестри. У розгорнутій стадії делірію одночасно з фізичним утриманням хворого необхідна наполеглива заспокійлива  психотерапія.  Терапевтичні заходи при розгорнутому інфекційному делірію включають неспецифічні заспокійливі засоби, дезінтоксикацію і нейролептилогічну седативну терапію. Для дезінтоксикації внутрішньовенно вводять глюкозу, підшкірно - великі кількості ізотонічного розчину хлориду натрію в поєднанні з вітаміни С і В1( рясне питво), засоби, спрямовані на підтримку серцево-судинної діяльності, та седативні препарати. Психомоторне порушення усувають внутрішньом'язовим введенням за призначенням лікаря аміназину або тизерцина в дозі 25-50 мг з урахуванням протипоказань.

Затяжні психози :

Часто розвиваються неврозоподібні(астенія) і психопатоподібні, і психотичні  розлади : депресія, галюцинаторно-маячні стани, конфабуляторні розлади, транзиторний синдром Корсакова. Тривають  від 2 тижнів  до 2-3 місяців

При захворюваннях серцево-судинної системи:

– не стійкість настрою

- схильність до тривожного настрою

- фізична і психічна стомлюваність

- дратівливість, слабкість

- гіперестезія

Напади стенокардії - супроводжуються тривожними розладами, страхом смерті, іпохондричність, кардіофобічний синдром.

При захворюваннях органів травлення, нирок  і дихання:

- дратівливість

- безсоння

- емоційна нестійкість

- концерофобія

- іпохондрія

При туберкульозі:

- психози з вираженою депресією, маячні прояви

При уремії:

- епілептиформні напади

- делірійно-онероїдні і аментивні стани.

При базедовій хворобі :

-          Дратівливість

-          Плаксивість

-          Збудження

-          Маячіння

-          Галюцинації

 

При мікседемі:

-          Депресія, іноді – делірій не або присмеркове потьмарення свідомості.

 

Астенічний синдром – зниження працездатності , виснаження, слабкість, зміна настрою,гіперестезія, головний біль, розлади сну- сонливість,безсоння.

Астено-депресивний синдром

Астено-фобічний синдром

 

 

 

Післяродовий психоз – патологічний стан, причиною якого є ускладнення, що виникає під час пологів.

Симптоми:

1.      Маніакальні прояви:

 манія   - це стан підвищеного збудження, що характеризується наявністю нав’язливих ідей і уявлень, які не мають реальних основ. Манія може бути паранояльною, а може набувати характер манії величия ( коли матір вважає себе сверхлюдиною і впевнена у своїх неординарних здібностях ).

2. Галюцинації – часто слухові

3. Мова беззв´язна , беззмістовна

4. Не можуть адекватно оцінювати свій стан.

5. Депресія – відчуття враждебності до дитини і чоловіка

Лікування

1.      Лікування основного захворювання

2.      Дезінтоксикація

3.      Купірувати психомоторне  збудження

4.  Індивідуальний пост

5.  Консультація  психіатра

Психічні розлади під час клімаксу:

1. Астено-депресивний синдром.
Хворі не завжди  можуть себе тримати в руках і керувати своєю поведінкою, емоційно  не -врівноваженні, дратівливість, веселі, впадають в тугу  і  депресію. Відчуття страху, тривога, порушення пам’яті, фобії, плаксивість, зниження інтересу до оточуючих і власної особистості.

2. Істеричні розлади – відчуття «кома» в горлі, ядуха, хворі відчувають з боку рідних непорозуміння, що сприяє посиленню демонстрації їх тяжкого стану.

3. Бредові ідеї – частіше ідеї ревнощів;

4. Іпохондрична симптоматика

5. Конфліктність, обідчивість, підозрілість.

 

 

Медична сестра повинна вміти диференціювати, де  поведінка хворого зумовлена хворобою, а де банальною невихованістю. У першому випадку необхідно делікатно, з розумінням ставитися до психічного стану хворого і тактовну проводити посильну психокорекцію.

У деяких хворих тривале захворювання може призвести до специфічних змін рис характеру. У хворих на виразку шлунка або 12-палої кишки воно може викликати так званий «виразковий» характер. Такі хворі постійно всім незадоволені, їм тяжко догодити, вони стають надто прискіпливими, але конфлікти, як правило, активно не створюють.

При тривалій хворобі печінки і жовчовивідних шляхів у хворих може розвинутись «жовчний» характер. Такі хворі активно шукають привід, як би комусь зіпсувати настрій, вони схильні до створення конфліктних ситуацій.

При тяжких хронічних захворюваннях у деяких пацієнтів розвивається схильність до дисфорії.

Про всі ці можливі зміни характеру хворого повинна знати медична сестра, і проявляти максимум тактовності й деонтології при спілкуванні з пацієнтами.

При загостренні соматичних захворювань у деяких хворих виникають гострі психози, що супроводжуються розладами свідомості (виключення або затьмарення). Наприклад, гострий психоз нерідко супроводжує гострий інфаркт міокарда. Характерне почуття страху, тривоги, психомоторне збудження. Може спостерігатися оглушення, порушення орієнтування у місці та часі, явища подвійного орієнтування (хворий запевняє, що він одночасно перебуває і в лікарні, і вдома).

Якщо делірій змінюється аменцією - це свідчить про погіршення соматичного стану хворого. І, навпаки, при переході аментивного стану в делірій можна очікувати початок процесу одужання.

Для соматоневрологічних захворювань найбільш типовими є соматогенні депресії і параноїди. Слід пам’ятати, що в деяких хворих, які дізнаються про невиліковне захворювання (наприклад, рак), може розвинутись гострий реактивний психоз із суїцидом. Тому медична сестра повинна суворо дотримуватись принципів медичної таємниці.

Найбільш поширеними соматичними захворюваннями, які призводять до виражених змін психіки, є атеросклероз судин головного мозку, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, онкологічні захворювання, туберкульоз, цукровий діабет, черепно-мозкові травми, сифіліс, СНЩ. Всі ці захворювання при прогресивному перебігу здатні призводити до Корсаковського амнестичного синдрому, енцефалопатії та психоорганічного синдрому.

Психоорганічний синдром - це зниження вольової діяльності, пам’яті, інтелекту внаслідок органічного ураження головного мозку.

Зниження пам’яті та інтелекту може сягати рівня деменції. Медичні сестри повинні з розумінням ставитись до таких дефектів психіки і бути терплячими при догляді за цими хворими.

Хворих з соматогенними порушеннями, як правило, лікують в соматичному стаціонарі. Однак ці хворі потребують консультації психіатра. Поява психічних розладів є підставою для тимчасового переведення хворого до психіатричної лікарні тільки при вираженому збудженні, яке не вдається зняти на місці або коли неможливо забезпечити нагляд за хворим.

Екологічна психіатрія

Екологічна експертиза спрямована на запобігання новим, обмеження або ліквідацію існуючим негативним джерелам впливу на оточуюче природне середовище та здоров’я населення.

 

Нині проведення екологічної експертизи є обов’язковою умовою всіх видів діяльності, що впливають на стан довкілля.

В першу чергу, екологічна експертиза спрямована  на виконання конституційного права громадян України на сприятливий стан екології, що і реалізується через попередження негативних впливів та наслідків господарської діяльності та діяльності інших видів.

Сьогодні у всьому світі велика увага приділяється екології та дотриманню природоохоронних норм. Будь-яка людська діяльність повинна надавати мінімальний вплив на навколишнє середовище.

 

ПСИХІЧНІ ПОРУШЕННЯ, СПРИЧИНЕНІ НЕСПРИЯТЛИВИМИ ЕКОЛОГІЧНИМИ ФАКТОРАМИ

 Багато факторів навколишнього середовища здатні спричинити у людей, які підпадають під їхній вплив, різні як специфічні, так і неспецифічні розлади. Ці розлади є предметом вивчення неврології, психіатрії, токсикології, фармакології та інших медичних дисциплін. Недоліки сучасного промислового виробництва, поява сільськогосподарських продуктів, що містять нітрати та інші шкідливі для організму людини "добавки", якість харчових продуктів, води, безконтрольне вживання лікарських препаратів, зумовлене, зокрема, широким їхнім рекламуванням, все це призводить до значного збільшення отруєнь, що супроводжуються неврологічними та психічними розладами. У психіатрії це спричинило появу в останнє десятиліття XX ст. нового напрямку - екологічної психіатрії.

Психічні порушення у разі отруєнь

Проблема отруєнь стала особливо актуальною в останні роки, коли різко збільшилася кількість хімічних речовин, що їх застосовують на виробництві, у сільському господарстві, побуті і медицині. У клінічній практиці найчастіше спостерігаються отруєння снодійними засобами, транквілізаторами, наркотиками, етиловим і метиловим спиртом, чадним газом, фосфорорганічними сполуками, вуглеводнем.

Гострі та хронічні отруєння різними токсичними речовинами призводять до розвитку різних психічних розладів.

Той самий токсичний фактор може спричинити різні порушення залежно від дози, швидкості впливу й індивідуальних особливостей організму. Крім того, не спостерігається чіткої залежності клініки психопатологічних синдромів від виду отруєння. Той самий синдром може розвинутися в разі отруєнь багатьма речовинами.

У деяких випадках інтоксикації є провокувальними факторами для ендогенних психозів (шизофренії, маніакально-депресивного психозу).

 Класифікація психічних розладів, спричинених інтоксикацією.

1. Медикаментозні (отруєння снодійними, седативними засобами, бромом, атропіном, акрихіном, нейролептиками, транквілізаторами, стероїдними гормонами, резерпіном).

2. Харчові (отруєння ріжками (Claviceps pyrpurea L.), грибами; ботулізм).

3. Промислові і побутові (отруєння ртуттю, свинцем, тетраетилсвинцем, чадним газом, фосфорорганічними сполуками, бензином, бензолом, антифризом, ацетоном, пестицидами, аніліном, сірководнем, сірковуглецем, світильним газом, марганцем, миш'яком).

Порушення, що виникають внаслідок гострих і хронічних інтоксикацій.

1.Астенічний синдром та його клінічні варіанти: астеноневротичний, астенодепресивний, астеноіпохондричний (будь-які токсичні речовини).

2. "Вимикання" свідомості (барбітурати, транквілізатори, чадний газ, антифриз, пестициди).

3. Деліріозний (меліпрамін, амітриптилін, бром, сірководень, чадний газ, атропін, світильний газ, лепонекс, димедрол, циклодол, тетраетилсвинець, анілін, бензин, гриби, ботулізм).

 4. Онейроїдний (ацетон, ефір, стероїдні гормони).

5. Аментивний (фосфорорганічні сполуки, ріжки).

6. Маніакальний (акрихін, стероїдні гормони, сірковуглець).

 7. Параноїдний (психостимулятори).

8. Кататонічний (кортикоїди, АКТГ).

Психопатологічні синдроми в разі хронічних інтоксикацій

1- ша стадія: астенічний; неврозоподібний.

2- га стадія: психоорганічний, Корсакова, деменція, судомний. На тлі астенічних і органічних симптомів можуть розвиватися психози: 1. Хронічні параноїди (фосфорорганічні сполуки, психостимулятори). 2. Тривалі депресії (резерпін, аміназин). Психічні порушення можуть виникати в різний термін з моменту отруєння залежно від особливостей отруйної речовини, дози, шляхів її метаболізму.

Тривалість психозу також різна і зумовлюється наявністю отрути в організмі і розвитком ускладнень. У першу чергу порушується свідомість. У легких випадках розвивається оглушення, сонливість, у разі отруєнь середнього ступеня оглушення змінюється сомнолентністю чи психотичними формами розладу свідомості. У разі важких отруєнь відбувається "вимикання" свідомості (сопор,. кома). Гострі психози за важких форм отруєння виявляються різними психопатологічними симптомами. Найбільш частим психотичним синдромом у разі гострих отруєнь є деліріозний. При цьому у хворих виникають яскраві зорові галюцинації, у деяких також слухові, нюхові і смакові, тематично пов'язані із зоровими. Хворі дезорієнтовані в навколишньому, поведінка їх визначається характером галюцинацій, критичного відношення до них немає. У передделіріозному стані з'являються яскраві нічні сновидіння, зорові ілюзії, безпричинний страх і тривога.

Психічні порушення у разі променевої хвороби

Поширене використання іонізувального випромінювання у виробництві, застосування ядерної зброї, зростання кількості АЕС, наслідки техногенних аварійних ситуацій  призвели до збільшення контактів людей із різноманітними джерелами іонізувальної радіації.

Клінічна картина: І стадія проявляється стійким головним болем, запамороченням, нудотою, багатократним блюванням, гіпертермією, млявістю, апатією, розладами сну, потьмаренням свідомості, загальмованістю, іноді —• руховим занепокоєнням, болем під час рухів очних яблук, пальпації тригемінальних точок. Наявність деякої ригідності потиличних м'язів та симптома Керніга свідчить про залучення у патологічний процес м'яких мозкових оболонок.

Друга стадія характеризується ослабленням загальномозкових та менінгеальних симптомів, які стають менш вираженими, але повністю не зникають.

У розпал захворювання (третя стадія) на фоні клінічної картини ГПХ знову посилюються загальномозкові та менінгеальні симптоми, розвивається набряк головного мозку різного ступеня, з'являється органічна симптоматика . Четверта стадія (період відновлення) характеризується зменшенням або зникненням загальномозкових симптомів, покращанням загального стану хворого. Однак протягом тривалого часу зберігається вегетосудинна лабільність, астенізація.Далі захворювання має тенденцію до хронічного перебігу .

 У віддалений період ГПХ може сформуватися психоорганічний синдром із порушенням пам'яті, уваги, що супроводжується емоційною лабільністю.

Психічні розлади в разі ХПХ на початковій стадії переважно проявляються у вигляді різних неврозоподобних станів на тлі астенії. Хворі скаржаться на різку фізичну і психологічну виснаженість, зниження працездатності. З'являються гіперестезії до яскравого світла, голосних звуків, тактильних подразників. Різко порушується сон. Болісним стає процес засинання, сон неглибокий, тривожний, не супроводжується відчуттям відпочинку вранці, а вдень пацієнти сонливі. Хворі стають емоційно вразливими, лабільними. Нерідко виникають нападоподібні вегетосудинні розлади. У початковій стадії ХПХ на тлі астенії розвиваються неврастенічний,  Обсесивно-фобічний синдром ,іпохондричний, депресивний стани. У разі неврастенічного синдрому хворі стають дратівливими, нестриманими, у них часто спостерігаються афективні спалахи. Обсесивно-фобічний синдром характеризується нав'язливими думками і бажаннями (обсесіями), а також нав'язливими страхами (фобіями), до яких хворі критично ставляться і з якими вони намагаються боротися. Виснажлива боротьба із нав'язливостями ще більше посилює явища астенії. У разі депресивного синдрому переважає тужливий настрій із тривогою, зниження інтересів до роботи, розваг. Хворі з іпохондричним синдромом надають великого значення різним неприємним відчуттям у внутрішніх органах, фіксуючи свою увагу на самопочутті, здоров'ї, часто звертаються до лікарів із численними скаргами. У хворих знижується пам'ять, особливо фіксаційна, концентрація уваги, важко не тільки запам'ятати, але й зрозуміти нову інформацію, важко вирішувати нестандартні завдання (побутові і професійні). Відбувається зміна емоційновольових якостей: одні хворі стають вибуховими, грубими, брутальними, інші — неадекватно ввічливими і безтурботними, треті — байдужими, розвиваються пострадіаційні енцефалопатії.

Комплексне використання медикаментозних та немедикаментозних методів лікування дозволяє зупинити прогресування неврологічної симптоматики та запобігти розвитку психічних та інших ускладнень

 

 

 

 

 

Шизофренія – це ендогенне прогредієнтне психічне захворювання, яке характеризується розщепленням психіки ( втрата єдності психічних процесів ), зміною особистості, різними психічними розладами.Хвороба має соціальне значення. Виникає у осіб молодого працездатного віку (18 – 35р.)

                                                                  Етіологія

- не вивчена

Існують гіпотези:

1) спадковість

2) вірусна теорія

3) аутоінтоксикації – внаслідок порушення обмінних процесів і імунологічних властивостей організму.

4) атрофічні зміни в головному мозку (гістологічно виявляють зміни нервових клітин, нервових волокон і нейроглії)

5) гіпотеза Іваницького – у хворих пригнічена робота неспецифічних систем сприймання інформації, тому втрачається можливість правильно оцінити інформацію.

6) При патолого-анатомічних дослідженнях тканин мозку виявлено розширення шлуночків мозку і зменшення кількості нейронів у різних областях, переважно в лімбічніх відділах.

                                                                    Клініка

Більше страждають емоційна, вольова сфери і мислення.

Тріада Блейлера:                          - розщеплення психіки

                                                         - аутизм

                                                         - емоційне отупіння

1 ) Розщеплення психіки – це порушення єдності психічних функцій, цілісності особистості, порушується синтетична діяльність головного мозку, без якої не можлива цілісність психічних процесів. Мислення розірване, а в емоційно-вольовій сфері – психічна двойственність ( амбівалентність і амбітендентність )

Амбівалентність – одне і теж переживання супроводжується і приємним і неприємним почуттями ( розщеплення емоцій )

Амбітендентність – це порушення у вольовій сфері, що проявляється у двойственності вчинків, дій, рухів. На зовнішні подразники хворий відповідає двоякою реакцією. (розщеплення у вольовій сфері )

2) Аутизм – коли хворі цілком зосереджені на своїх внутрішніх переживаннях, змінюється ставлення хворого до навколишнього, до людей, відгородженість до зовнішнього світу, втрата емоційного контакту з оточуючими. Хворі не доступні або мало доступні.

3) Емоційне отупіння – апатія, втрата активності, мляві, безінициативні, голос монотонний, невиразний. Може бути певна активність, але вона має патологічний характер, пов’язана з маячними переживаннями.

                                          

                                                

 

                                             

 Порушення у вольовій сфері

Зниження – гіпобулія

Повна втрата – абулія ( це втрата бажань, безучастність, бездіяльність – хворі кидають роботу, навчання, запускають усі домашні справи, перестають себе обслуговувати, цілими днями мовчки і безучасно лежать у ліжку, сидячи у одній позі )
Коли приєднується апатія, то розвивається апатико-абулічний синдром.

    Негативізм – протидія ( не мотивована відмова від будь-якої дії )

А) Пасивний негативізм – хворий відмовляється виконати те, що його просять.

Б) Активний негативізм – коли будь-які прохання викликають протидію ( хворому протягують руку для рукопотискання, а він ховає за спину ), виконання інших дій замість необхідних.

Мовний негативізм -  мутизм ( не розмовляє )

 

                                                   Порушення мислення

1) Розірване мислення – мова хворого складається з обривків фраз, не зв’язних між собою – «словесна окрошка» 

«соскальзування думок» - немає логіки між переходом від однієї асоціації до іншої ( хворий не помічає )

2) неологізми – новоутворені слова ( нові слова, видумані, які не зрозумілі для оточуючих )

3) Резонерське  мислення

4) Бред, галюцинації, псевдогалюцинації.

Бред впливу – дії хворого здійснюються під чиїмсь контролем, автоматично.

Шизофренії властива прогредієнтність- прогресування і наростання симптоматики.

                                            Основні форми шизофренії

                                                  ( класичні форми )

1)  Проста – починається у юнацькому віці і розвивається  поступово, зниження емоціонального рівня. Хворі  втрачають інтерес до оточуючих, втрачають друзів, дратівливість, з’являється мислення ( хворий замислюється  над питаннями будови землі і Всесвіту, над філософськими поняттями

Паралогічне мислення  - наявність неправильних, хибних висновків, з логічними помилками.

Синдром Кандинського-Клерамбо ( думки в голову вкладують  із-зовні )

Неологізми – новоутворені слова

Неоглосія – новий язик, коли вся мова хворого складається  із неологізмів.

Іпохондричні ідеї і ідеї відношення.

Відчуття відкритості – Їх думки стають доступні для оточуючих або синдром Кандинського-Клерамбо ( коли думки їм вкладають в голову із-зовні )

Перебіг хвороби без ремісій за безперервно-прогредієнтним типом.

Може бути апатико-абулічний синдром.

2) Гебефренічна форма – також у юнацькому віці з 15-25 р.

Дурашлива поведінка, гримасування, стереотипність рухів на фоні ейфорії, хлопають у долоні. Мислення розірване, мова складається з окремих слів, незв’язних між собою в смисловому і граматичному відношенні слів ( вербигенерація )

При збудженні можуть бути агресивні, рвуть одяг, вимазуються екскрементами

ü  Ехолалія –повторення слів інших людей

ü  Ехопраксія – копірується  поведінка і поступки  інших людей

ü  Бредові ідеї і галюцинації

ü  Має злоякісний перебіг.

3) Параноїдна  форма – розвивається у зрілому віці (30-40 років )
Часто зустрічаються: бред, галюцинації, синдром психічного автоматизму Кандинського – Клерамбо.

Апатико-абулічний синдром.

Бредові ідеї відношення, переслідування, отруєння,  фізичної дії, ревнощів, ідеї величності, псевдогалюцинації.

Деперсоналізація – неадекватне сприймання людиною своєї особи свого «я» ( Хворим здається, що події їхнього життя відбуваються з кимось іншим, що ніби вони « дивляться своє життя в кінотеатрі, все навколо може здаватися вперше баченим, усі дії, вчинки, рухи здійснюються як би автоматично, не самим хворим, а іншою особою.

Має переривчасто-прогредієнтний тип перебігу.

4) Кататонічна форма – розвивається у віці 22-30 років, характеризується гострим початком, кататонічним збудженням або  кататонічним ступором  з відсутністю рухів, мови ( мутизм ) і відмовою від їжі. Набувають химерні пози і надовго в них застигають або цілими днями лежать в ембріональній позі, вкрившись ковдрою з головою і не спілкуються з оточуючими годинами і днями можуть лежати в незручній позі.

Ехолалія
Ехопраксія
Синдром воскової гнучкості – коли застиглому тілу можна надати будь-яку позу.

Негативізм, стереотипні рухи, явища амбівалентності і амбітендентності, стан агресії – коли дії хворого небезпечні для оточуючих.

Онейроїдний стан – ця форма  шизофренії перебігає із спонтанними ремісіями і добре піддається лікуванню.

Атипова форма

-  циркулярна форма ( шизоафективний розлад ) – у людей середнього віку і складається  з періодично виникаючих маніакальної і депресивної фази, галюцинаторні розлади і бредові ідеї, синдром Кандинського-Клерамбо

 

                                                               Типи перебігу

1) безперервний перебіг – характеризується відсутністю спонтанних ремісій і поступовим  поглибленням психічного дефекту

2) шубоподібна, приступоподібна, прогредієнтний перебіг – перебігає у вигляді приступів з послідуючими ремісіями. Ремісія не супроводжується повним відновленням психічного стану.

3) Рекурентна (періодична) – характеризується повним зворотнім розвитком захворювання в період ремісій. Хворий працездатний і добре адаптований.

 

                                                                  Лікування

Біологічні методи впливу:

шокові методи:

- інсулінокоматозна терапія

- електроконвульсивна терапія ( електрошоки )

- нейролептики ( аміназин, тизерцин, трифтазин, галоперидол, френолон )

При наявності депресивного синдрома додають антидепресанти ( амітриптилін, меліпралін )

Для противорецедивного лікування – лепонекс

 

 

 

 

МДП (біполярний афективний розлад)

 

характеризується наявністю аномалії настрою гіпо- або гіпертимією. Найчастіше захворювання перебігає у вигляді періодичних депресій або спостерігають біполярний перебіг – зміна депресивних і маніакальних фаз.

            Маніакальна фаза МДП

Проявляється трьома основними клінічними ознаками:

- підвищений настрій

- прискорене мислення

- рухове расторможення

Безтактні, втрачають критичне ставлення до власної особливості, характерна активність, хворі майже не сплять, беруться до роботи не враховуючи свої реальні можливості, завищена самооцінка, маячні ідеї величності, підвищена сексуальність, хворі балакучі, тому голос охриплий, темп мовлення прискорений, непослідовність мислення («скакання ідей») жодної справи не доводять до кінця.

Веселість,  м.б. схильність до дратівливості, гнівливості, агресивність.

            Депресивна фаза(меланхолійна)

-          Знижений, тужливий настрій

-          Сповільнення мови

-          Рухове загальмування

Відчуття байдужості до здоров’я і долі близьких, маячні ідеї, самозвинувачення, гріховності, суіцидальні думки.

Рухова загальмованість при депресії може досягати повної втрати рухів, ступору – хворі ніби застигають у прийнятті події, байдужі до всього, вираз обличча скорботний, відмовляється від їжі.

На висоті депресії загальмованість змінюється станом збудження, ажитації, дуже небезпечним для хворих (можливі само ушкодження, суіцидальні спроби). Хворі рвуть на собі волосся, одяг, б’ють себе кулаками в обличча, намагаються розбити голову об стіну, бильце ліжка. Такий стан називається меланхолічним раптусом .

Тривожно - депресивні стани (тривога, страх), депресивний стан може поєднуватися з сумнівними нав’язливими ідеями, хворі нерішучі, невпевнені у правильності своїх рішень, вчинків, іпохондричні переживання.

Циклотимія – легка форма МДП. Саме циклотимія  має клінічну картину маскованої депресії. Хворі часто лікуються у терапевта, у зв’язку з наявністю соматичних скарг – біль і порушення діяльності органів кровообігу і травлення, порушення сну. Призначення антидепресантів  при маскованій депресії  має не лише лікувальне, але й діагностичне значення, бо ефективність їх  доводить правильність діагностики.

            Лікування МДП

При депресивній фазі – антидепресанти – імізин (меліпрамін). Для лікування депресії з загальмованістю. При ажитованій депресії амітриптимін. При тривожній депресії – антидепресанти поєднують з нейролептиками на ніч – тизерцин.

При вираженій тривозі і меланхолічному раптусі – тизерцин(левомепровазин) в/м 25-50 мг збільшуючи дозу до 100 мг на добу (3-4 прийома) контролювати АТ так як тизерцин знижує АТ.

При стійких до психотропних засобів депресіях проводять електросудомну  терапію.

При маніакальних станах призначають нейролептики – аміназин, тизерцин, галоперидол. Застосування літію карбонату 0,25-0,75 г. у середину після їджі 3-4 р. на добу і для профілактики 0,3г. 1-2р. на добу.

Особливості догляду і нагляду при депресивних фазах полягають у попередженні суіцидальних спроб годування хворих тому що вони відмовляються від їжі.

Якщо хворі у маніакальній фазі треба стежити за взаєминами їх з оточуючими, щоб не виник конфлікт.

 

Питання для самоконтролю:

 

Перелічити:

-Психічні порушення при травматичному ушкодженні головного мозку

-Порушення психічної діяльності при інфекційних і соматичних захворюваннях.

-Психічні порушення при післяпологових  психозах.

-Порушення психіки під час клімаксу.

-Дати визначення екологічної  психіатрії.

- Назвати проблеми пацієнтів із шизофренією, маніакально- депресивним психозом (МДП):

1.      Назвіть основні причини розвитку шизофренії

2.      Перерахуйте сестринські діагнози при параноїдній формі шизофренії

3.      Перерахуйте сестринські діагнози при кататонічній формі шизофренії

4.      Перерахуйте сестринські діагнози при простій формі шизофренії

5.      Перерахуйте сестринські діагнози при гебефренічній формі шизофренії

6.      Які Ви знаєте нейролептики, їх побічні дії?

7.      Які сестринські діагнози характерні для МДП?

8.      Що таке циклотімія? Чим циклотімія відрізняється від МДП?

9.       Яка потенційна проблема хворого в депресивній фазі МДП?

 

Вирішити  тестові завдання:

1.                   Хворій в депресивній фазі МДП призначені антидепресанти. Вкажіть можливе ускладнення після застосування цієї групи препаратів:

а)   затримка сечі

б)   порушення сну

в)   підвищення АТ

г)    слабкість

д)    тремтіння рук

2.                   Хвора 42 років перебуває в депресивному стані: постійно сумна, задумлива, неохоче спілкується з медсестрою, відмовляється від їжі, лежить в ліжку, відвернувшись до стіни. Яку загрозу для життя пацієнтки повинна запідозрити медсестра?

а)   суїцидальні думки і дії

б)   виникнення пролежнів

в)   схуднення пацієнтки

г)    авітаміноз

д)    розвиток гіпостатичної пневмонії

3.                   У хворого розщеплення психічних процесів, зниження активності, згасання емоцій, аутизм, негативізм і прояви апато-абулічного синдрому. Такі симптоми характерні для

а)   шизофренії

б)   маніакально-депресивного психозу

в)   істерії

г)    інволюційних психозів

д)    епілепсії

4.                   У хворого безглузда, пустотлива поведінка, гримасує, приймає неприродні пози, невмотивовано збуджений. Яку форму шизофренії запідозрить медсестра?

а)   гебефренічну

б)   кататонічну

в)   просту

г)    параноїдну

д)    фебрильну

5.                   Жінка ЗО років, яка знаходиться в психіатричному диспансері з діагнозом маніакально-депресивний психоз у стані депресії, вже 3-й день поспіль відмовляється від приймання їжі. Яка найбільш доцільна тактика в даному випадку?

а)   вдатися до годування через зонд

б)   продовжувати переконувати у необхідності поїсти

в)   дочекатися власної ініціативи пацієнтки поїсти

г)    попросити допомоги у сусідів по палаті

д)    ввести хворій снодійне

6.                     Пацієнтка кілька років хворіє на шизофренію. Поступила в лікарню з погіршенням психічного стану (протягом останнього тижня відмовлялась приймати підтримуючу терапію). Чує голоси в голові, що ображають та звинувачують її в гріхах, наказують вбити себе. Які медсестринські втручання слід застосувати насамперед?

а)   перевести хвору в палату пильного догляду або встановити пост.

б)   ввести хворій внутрішньом’язево 4мл 0,5\% р-ну сибазону.

в)   фіксувати пацієнтку, забрати всі небезпечні предмети.

г)    провести з хворою психотерапевтичну бесіду, заспокоїти її.

д)    ввести пацієнтці 2мл 2,5\% аміназину.

7.                     До лікаря звернувся пацієнт з приводу порушення сну - спить 2-3 години на добу. Незважаючи на це, пацієнт активний, балакучий, конфліктний, очі блискучі, міміка яскрава .Для якого психопатологічного стану характерні виявленні проблеми пацієнта?

а)   маніакально-депресивного психозу

б)   істерії

в)   трансу

г)    ейфорії

д)    збудженої психопатії

8.                     У пацієнта М., 48 років, що страждає на шизофренію при медсестринському обстеженні виявлені такі клінічні прояви: згасання емоційно-вольової активності, зниження енергетичного потенціалу, аутизм, рідкі і короткочасні галюцинаторно- маячні включення. Для якої форми шизофренії це характерно?

а)   простої

б)   параноїдної

в)   кататонічної

г)    гебефренічної

д)    фебрильної

9.                     У пацієнта, хворого на шизофренію, під час інсуліно-коматозної терапії внаслідок введення інсуліну розвинулась гіпоглікемічна кома. Тривалість коми 8 хв. Реалізуючи IV етап медсестринського процесу, медична сестра повинна:

а)   ввести в/в 20-40 мл розчину глюкози

б)   ввести серцеві препарати

в)   ввести аміназин

г)    застосувати ШВЛ

д)    дати сніданок

10.           Пацієнта 32років машиною швидкої допомоги привезено в приймальне відділення психічної лікарні у зв’язку з неадекватною поведінкою: рухове збудження, мова швидка, екзальтація, висловлював маячні ідеї    фантастичного змісту, гіперактивність. Який медсестринський діагноз?

а)   маніакальна фаза

б)   депресивна фаза

в)   сплутана манія

г)    атипова депресія

д)    ажитована меланхолія

11.                    Після введення галоперидолу пацієнт став неспокійним, непосидючим, постійно змінює положення тіла. Як називається таке ускладнення?

а)   акатизія

б)   істерія

в)   ейфорія

г)   ажитація

д)   гебефренія

12.                   Хворий бездіяльний, безтурботний, нічим не цікавиться, не слідкує за своєю зовнішністю, аутистичний, в трудові процеси не включається. Для якого психопатологічного синдрому це характерно?

а)   апато-абулічного

б)   кататонічного

в)   параноїдного

г)   депресивного

д)   гебефренічного

Література:

Базова

Медсестринство в психіатрії / За ред. О.С. Чабана. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.Стор.56-66, 93-104

Допоміжна

Нервові і психічні  хвороби  / за ред.. З.М.Драчова.-Київ «Вища школа»1993

Стор.224-226, 195-210,179-188