Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство у внутрішній медицині Дата 23.10.2020 група 3 А с/с Тема №3 Практичне заняття « Підготовка пацієнта до лабораторних методів обстеження»
Схема дистанційного заняття:
Ознайомитись зі змістом теми і дати відповіді у щоденнику на запитання:
ЗМІСТ ТЕМИ ЗАНЯТТЯ:
Підготовка пацієнта та забір крові на лабораторне дослідження ( на загальний, біохімічний, бактерілогічний аналіз). Оформлення супровідної документації.
Підготовка пацієнта та забір сечі на лабораторне дослідження ( на загальний аналіз, за методом Зимницького, Нечипоренка, Амбурже, Аддіс-Каковського, на цукор, на діастазу, бактерілогічне дослідження). Оформлення супровідної документації.
Підготовка пацієнта та забір харкотиння на лабораторне дослідження ( на загальний, бактеріологічний аналіз, на чутливість до антибіотиків, на атипові клітини, на БК). Оформлення супровідної документації.
Підготовка пацієнта та забір калу на лабораторне дослідження ( на загальний аналіз, на приховану кров, на яйця гельмінтів, на бактерілогічне дослідженя). Оформлення супровідної документації.
Підготвка пацієнта та забір шлункового соку на лабораторне дослідження. Оформлення супровідної документації.
Підготвка пацієнта та забір дуоденального вмісту на лабораторне дослідження. Оформлення супровідної документації.
Лабораторні та інструментальні методи дослідження.
Методи лабораторної діагностики набувають все більшого значення у клінічному обстеженні хворого. Достовірність результатів лабораторного дослідження у значній мірі залежить від правильно проведеного збору матеріалу, способу доставки його в лабораторію і чіткого заповнення супровідного направлення.
Медична сестра повинна:
Знати: який матеріал слід збирати при тих чи інших захворювання для лабораторного дослідження.
Вміти:
пояснити хворому мету лабораторного обстеження і отримати його згоду на проведення обстеження;
провести інструктаж хворого з підготовки до обстеження і методики забору матеріалу (якщо пацієнт буде виконувати це самостійно);
підготувати необхідну кількість відповідно підготовленого посуду та інструментів;
заповнити направлення з визначенням профілю лабораторії, мети дослідження;
своєчасно відправити біологічні матеріали на дослідження;
проконтролювати своєчасність отримання результатів лабораторної діагностики із фіксацією їх у медичних документах пацієнта.
Дослідження крові.
Значення крові, як тканинної системи, що забезпечує транспорт дихальних газів, продуктів обміну речовин, ферментів і гормонів, активна участь крові у формуванні захисних функцій організму визначають практичну цінність дослідження складу крові. Дослідження крові допомагають своєчасному розпізнанню захворювань, полегшують контроль за ефективністю лікування і часто є об’єктивним критерієм видужання хворого.
Медична сестра повинна правильно зібрати кров для лабораторного дослідження і правильно оформити направлення матеріалу в лабораторію.
Кров досліджують:
морфологічно (клінічний аналіз крові);
біохімічно;
серологічно;
бактеріологічно.
Готування мазка крові.
Для готування мазка використовують чисті, знежирені скла.
Зберігають їх у посудині зі спиртом. Не можна доторкатися пальцями до поверхні скла.
Поверхнею скла на відстані 0,5 см від краю предметного скла доторкаються до краплі крові в місці проколу на пальці, а потім шліфоване покривне скло поміщають під кутом 45о до предметного і підводять перше до краплі крові так, щоб вона розтікалася по задньому краї покривного скла і легким рухом, без різкого натискування роблять мазок.
Хороший мазок повинен бути тонким, рівним і мати оксамитну поверхню.
Мазок висушують на повітрі, потім занурюють у ванночку з метиловим спиртом на 3 хвилини, а потім витягають пінцетом за незанурений край і ставлять вертикально на фільтрувальний папір.
Спеціальним олівцем мазок підписують.
Для того, щоб узяти мазок для підрахунку тромбоцитів, потрібно перед проколюванням на шкіру капнути краплю розчину сульфату магнію.
Клінічний аналіз крові.
Для клінічного аналізу крові достатньо взяти кров із пучки пальця кисті.
Забір зазвичай проводить лаборант клінічної лабораторії, який почергово обходить клінічні соматичні відділення.
Медична сестра попереджує хворого, що кров на аналіз потрібно здати натще.
Хворі, яким дозволено ходити почергово, підходять на сестринський пост, де лаборант, використовуючи портативну валізу з необхідним обладнанням, проводить забір крові.
Попередньо помивши руки, і одягнувши стерильні рукавички, лаборант дезінфікує шкіру м’якоті 3 або 4 пальців лівої руки пацієнта ватною кулькою, змоченою у етиловому спирті.
Укол роблять швидким рухом голкою або спеціальним ланцетом на глибину 2-3 мм так, щоб площина скарифікатора була перпендикулярною до дактилоскопічних ліній.
Першу краплину крові знімають сухою стерильною ваткою.
Із наступних краплин проводять забір крові для визначення еритроцитів, гемоглобіну, лейкоцитів, ШОЕ, а також готують мазки.
Після закінчення процедури кінчик пальця загортають у вату, змочену в етиловому спирті і пропонують притиснути його до долоні для зупинки кровотечі.
У хворих, які перебувають на ліжковому режимі, забір крові проводять у палаті.
За призначенням лікаря забір крові проводять у будь-яку пору доби без спеціальної попередньої підготовки хворого.
Щоб зробити деякі дослідження, наприклад, підрахунок еритроцитів і лейкоцитів:
Користуються спеціальними змішувачами або надягають на піпетку гумову трубку з наконечником і узявши його в рот, насмоктують у піпетку потрібну кількість крові.
Кров випускають у пробірки з розчином, що перешкоджає її згортанню.
Після закінчення взяття крові місце проколу змащують ваткою, змоченою дезінфікуючим розчином, і зупиняють кровотечу.
Визначення концентрації гемоглобіну.
Найбільшого поширення серед методів визначення гемоглобіну одержали методи, що засновані на визначенні інтенсивності забарвлення (колориметрія).
Одним із таких методів є визначення гемоглобіну за допомогою візуальної колориметрії в гемометрі Салі, що являє собою дерев’яний штатив із центральною градуйованою пробіркою, із боків якої знаходяться запаяні пробірки, заповнені кольоровим стандартом (норма 130-160 р/л).
Узяття крові для підрахунку еритроцитів.
Для підрахунку формених елементів кров розводять у пробірках або меланжері
що являє собою градуйовану капілярну піпетку з резервуаром у вигляді бульбашки з вкладеним у нього скляною кулькою червоного кольору.
Узяття крові повинно проводитися з великою точністю.
Кров набирають до мітки 0,5 (при анемії – до мітки 1).
Далі в меланжер обережно набирають 0,85-1% розчин хлориду натрію до мітки 101.
Капіляр у горизонтальному положенні затискають пальцями і струшують протягом 2-3 хвилин, а потім краплю розведеної крові вносять у рахункову камеру.
Перші 2-3 краплі рідини непридатні, тому їх зливають.
Підрахунок еритроцитів і лейкоцитів.
. Підраховують кількість еритроцитів у 5 великих квадратах і отримане число множать на 10 000.
Узяття крові для підрахунку лейкоцитів.
Краплю крові набирають у меланжер, що має білу кульку в ампулі і мітку 11 над ампулою.
Розводять лейкоцити 3% розчином оцтової кислоти (вона гемолізує еритроцити).
До оцтової кислоти додають 2-3 краплі 1% водяного розчину генціанвіолета, що забарвлює ядра лейкоцитів.
Кров набирають у меланжер до мітки 0,5 і добавляють розчин оцтової кислоти до мітки 11 (кров розводять у 20 разів).
У випадку, коли кількість лейкоцитів велика, кров набирають у меланжер до червоної мітки 0,5 (кров розводять у 200 разів) і струшують.
Перші 2-3 краплі зливають.
Підрахунок еритроцитів і лейкоцитів.
1)Можна підрахувати лейкоцити так: кількість лейкоцитів у 100 великих квадратах ділять на два й отриману частку множать на 100.
Визначення колірного показника.
Колірний показник – це відношення кількості гемоглобіну до числа еритроцитів, тобто він показує вміст гемоглобіну в кожному еритроциті. Для визначення колірного показника можна поділити кількість знайденого гемоглобіну на перші дві цифри кількості еритроцитів, помножені на 3.
Якщо кількість еритроцитів менше 1000000, то беруть не перші 2 , а тільки 1 першу цифру.
Колірний показник має велике значення для діагностики деяких захворювань крові.
Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) за Панченковим.
Кров, з додаванням антикоагулянта-5%-ый раствор цитрата натрия , розділяється на два прошарки, у верхньому буде плазма, а в нижньому – еритроцити. Час, за який осідають еритроцити, характеризує ШОЕ.
ШОЕ визначають в апараті Панченкова, що складається зі штатива, з укріпленими на ньому 4-5 піпетками. Кожна з піпеток градуйована від 0 до 100.
На розподілі 50 – мітка «Р», а на розподілі 100 – мітка «К».
Норма складає від 2 до 10 мм за годину у чоловіків; 2-15 мм за годину у жінок.
В градуированный на 100 делений капилляр Панченкова набирают до метки «Р» 5%-ый раствор цитрата натрия (антикоагулянт) и переносят его на часовое стекло. Затем в тот же капилляр набирают дважды кровь до метки «К» и оба раза выдувают её на часовое стекло (достигается соотношение крови 4:1). Кровь, тщательно перемешанную с цитратом натрия, вновь набирают в капилляр до метки «К». Капилляр ставят в специальный штатив строго вертикально. СОЭ учитывают через 1 час, при необходимости через 24 часа и выражают в миллиметрах.
Визначення часу згортання крові.
Медична сестра повинна вміти самостійно визначати час згортання крові, тому що це дослідження може бути необхідним при масивній кровотечі і тоді його проводить черговий медичний персонал.
Забір крові проводять із вищеописаними застереженнями.
Після зняття першої краплини крові 6-8 крапель збирають в підставлене знежирене ефіром предметне скло і зазначають час.
Кожні 30 секунд проводять по цій крові тонкою скляною паличкою чи голкою, злегка піднімаючи її.
Поява при цьому нитки фібрину є початком згортання, повне ж випадіння фібрину – закінчення згортання.
Зазначають час згортання, який становить 5-6 хв.
Експрес-метод Лі-Уайта.
Беруть 1 мл крові в пробірку, дають крові згорнутися і відзначають час згортання (коли пробірку можна буде перекинути). Нормальний час згортання за цим методом 5-10 хвилин.
Біохімічне та серологічне дослідження крові.
Кров для біохімічних і серологічних досліджень беруть із вени методом венепункції в кількості 5-20 мл залежно від мети дослідження.
Залежно від характеру дослідження техніка забору крові може видозмінюватися.
Кров можна отримати при самовільному витіканні її через голку або шляхом засмоктування через голку шприцем.
Для дослідження складових частин сироватки кров беруть сухою голкою і сухим шприцем в суху пробірку, взяту з лабораторії.
Виливають кров із шприца без голки повільно по стінці пробірки, щоб не утворювалася піна і не травмувались формені елементи.
Кількість взятої крові залежить від того, які і скільки досліджень будуть проведені. На одне дослідження в середньому необхідно 0,5-2 мл сироватки або у три рази більше крові, бо сироватка складає 1/3 крові. Краще брати центрифужні пробірки, щоб відцентрифугувати формені елементи крові.
Бактеріологічне дослідження крові.
За необхідності бактеріологічного дослідження крові її беруть методом венепункції в стерильну пробірку.
Дослідження сечі.
Дослідження сечі важливе для розпізнавання різноманітних захворювань. Багато в чому успіх дослідження залежить від правильного взяття матеріалу.
Забір сечі на дослідження входить в обов’язок медичної сестри нічної зміни, тому що частіше досліджують вранішню сечу. Первинному хворому сестра сама може написати направлення на дослідження. Сестра повинна знати, що хворим, які отримують в лікуванні гепарин, а також після переливання крові обов’язково проводять дослідження сечі.
Загальний аналіз сечі.
Для загального аналізу сечі беруть ранкову порцію після ретельного туалету.
У жінок під час менструацій сечу на дослідження не беруть.
У ряді випадків, коли, наприклад, у сечі виявляються повторно у великій кількості лейкоцити й у випадку термінового дослідження в період менструації, сечу для аналізу збирають катетером.
Посуд, що використовують для збору і збереження сечі, не варто мити розчинами лугів, щоб не спотворити результати дослідження.
Дослідження сечі дозволяє визначити функціональний стан нирок і захворювання інших органів: сечового міхура, жовчновивідних шляхів, печінки, зміни обміну речовин.
Визначення кольору сечі.
Колір сечі залежить від утримання і концентрації в ній урохрома й інших пігментів; колір може змінюватися залежно від ряду причин кількості випитої рідини, різноманітних патологічних домішок (кров, гній).
При цукровому і нецукровому діабеті буває світла сеча, при жовтяниці сеча має колір темного пива, концентрована темна сеча зустрічається при лихоманці. Білувато-молочний колір сеча одержує при випаданні фосфатів. На колір сечі може вплинути приймання деяких лікарських препаратів. При гострому нефриті в сечі може виявлятися кров, що забарвлює сечу у колір м’ясних помиїв.
Визначення прозорості сечі.
Як правило, сеча прозора, але при тривалому стоянні у відкритому посуді може помутніти.
Помутніння може бути викликане присутністю в ній солей, клітинних елементів, слизу і виділенням із сечею великої кількості бактерій.
Визначення запаху сечі.
Свіжа сеча має специфічний, але не інтенсивний запах.
При тривалому перебуванні у відкритому посуді сеча набуває різкого неприємного запаху аміаку. Якщо свіжа сеча має запах аміаку, то можна припустити, що сеча розкладається в сечовому міхурі внаслідок патологічних процесів у сечових шляхах.
Визначення відносної щільності сечі.
У нормі відносна щільність сечі складає 1,015-1,025. Вона залежить від концентрації в ній щільних складових частин.
Відносна щільність сечі вимірюється урометром. Для визначення питомої ваги сечу наливають у циліндр, уникаючи утворення піни, занурюють сечу в урометр і після припинення коливань урометра визначають питому вагу за рівнем нижнього меніска.
При цукровому діабеті відносна щільність сечі досягає 1,030-1,050, через підвищений вміст цукру, що виділяється із сечею. Коливання відносної щільності сечі може залежати від режиму харчування і кількості вжитої рідини.
Реакція сечі.
Реакцію сечі визначають за допомогою червоного і синього лакмусового папірця. При кислій реакції сечі червоний лакмусовий папірець не змінює кольору, а при лужній – синішає. Синій лакмусовий папірець при кислій реакції червоніє, а при лужній – не змінює кольору.
Частіше усього реакція сечі в більшості здорових людей кисла, це пов’язано в основному зі складом уживання їжі. Якщо переважає рослинна їжа в раціоні, то реакція сечі стає лужною.
Визначення білка.
Сеча здорової людини білка практично не містить. Присутність білка в сечі називається альбумінурією. Альбумінурії можуть бути нирковими і позанирковими, пов’язаними з ураженням сечовивідних шляхів.
Ниркові альбумінурії діляться на:
функціональні (аліментарна, холодова, емоційна, фізична, застійна);
органічні (нефрити, нефросклерози).
Визначення цукру в сечі.
Поява виноградного цукру в сечі називається глюкозурією.
Глюкозурія може бути фізіологічною. Це пов’язано з тим, що глюкозурія, якщо немає ураження канальцевого апарата нирок, спостерігається тільки при підвищеній концентрації глюкози в крові. Така глюкозурія може спостерігатися після прийняття значної кількості глюкози, а також після емоційної напруги.
Патологічна глюкозурія спостерігається при цукровому діабеті, а також при деяких ураженнях печінки, гіпофіза, при тиреотоксикозі.
Визначення кетонурії.
У сечі можуть бути виявлені кетонові (ацетонові) тіла.
Це є однією із ознак діабетичної коми. Кетонові тіла, серед яких є й ацетон, визначаються в сечі шляхом якісної реакції: при з’єднанні кетонових тіл із нітропрусидом натрію в лужному середовищі сеча змінює колір.
Дослідження осаду сечі.
Для мікроскопічного дослідження піпеткою з дна посудини із сечею беруть 8-10 мл, переносять у центрифужну пробірку, потім після центрифугування надосадову рідину зливають і мікроскопують осад. У осаду сечі можна також визначити клітини епітелію, лейкоцити, еритроцити, солі.
Аналіз сечі за Нечипоренко.
При дослідженні сечі за методом Нечипоренко визначають кількість формених елементів в 1 мл сечі.
У чисту посудину збирають середню порцію вранішньої сечі, яку ще теплою направляють в лабораторію.
Проба Зимницького.
Проба Зимницького найчастіше використовується як функціональний метод дослідження нирок. Сестра напередодні готує 8 чистих посудин, на які наклеює етикетки із зазначенням прізвища хворого, відділення, номера палати, номера порції та проміжків часу, за які заповнюється посуда.
Дослідження проводять на звичайному водному і харчовому режимі.
У день дослідження хворому не призначають сечогінних засобів. Протипоказань до проведення проби немає.
Хворого необхідно звечора попередити, щоб о 6 год ранку він випустив сечу в туалет.
Після цього хворий протягом 3 год збирає сечу у першу, а потім – другу посудину і так до 6 год ранку наступного дня.
Вночі медична сестра повинна розбудити хворого.
Вранці наступного дня медична сестра вимірює об’єм кожної порції і урометром визначає питому густину кожної порції.
Результати записує у спеціальному бланку.
Добовий аналіз сечі.
У хворих на цукровий діабет для регулювання дієти, інсулінотерапії і кількісного визначення виділюваного цукру за добу сечу збирають протягом доби. Вимірюють добову кількість сечі (показник записують у температурному листку) і після перемішування порцію її (200 мл) направляють в біохімічну лабораторію.
Глюкозурічний профіль.
Для дослідження глюкозуричного профілю сечі збирають її за визначені проміжки часу:
І порція – з 9-ої до 14-ої години;
ІІ – з 14-ої до 19-ої години;
III – з 19-ої до 23-ої години;
IV – з 23-ої до 6-ої години;
V – з 6-ої до 9-ої години.
Визначають об’єм кожної порції і 100 мл з кожної порції направляють в лабораторію.
Дослідження сечі на діастазу.
При дослідженні сечі на діастазу (при захворюваннях підшлункової залози) для дослідження потрібно 5-10 мл свіжевипущеної сечі, яку відразу направляють в лабораторію.
Бактеріологічне обстеження сечі.
Щоб узяти матеріал на бактерії і гриби або для бактеріологічного дослідження, потрібно додержуватися визначених правил.
Зовнішні статеві органи обмивають дезінфікуючим розчином фурациліну або перманганату калію.
Потім беруть 15-20 мл сечі стерильним катетером у стерильний посуд, що отриманий з лабораторії.
Якщо не проводять катетеризації, то беруть середню порцію сечі.
На посуді із сечею повинна бути наклеєна етикетка з прізвищем, ім’ям і по батькові хворого, номером відділення, у якому він лежить, номером палати і метою дослідження.
Сечу доцільно досліджувати протягом 2 годин після її забору.
Дослідження мокротиння.
Мокротиння – патологічне виділення з органів дихання. Склад його змінюється залежно від характеру ураження, при цьому дослідження мокротиння має велике діагностичне значення.
У мокротиння можуть потрапляти слина і залишки їжі з порожнини рота, отже, збирати мокротиння треба після ретельного туалету порожнини рота в абсолютно чистий і сухий посуд із кришкою.
Мокротиння для дослідження беруть вранці або збирають усі виділення за добу.
Мокротиння можна зберігати не більше доби, причому до нього необхідно добавляти 0,5% розчин карболової кислоти або 1-2 кристали тимолу.
Зберігають мокротиння в темному прохолодному місці в посудині з щільно закритою кришкою.
Мокротиння збирають для:
мікробіологічного дослідження при підозрі на туберкульоз легень;
цитологічного – при підозрі на пухлину легень;
визначення мікрофлори та її чутливості до антибіотиків – при пневмонії, бронхоектатичній хворобі й абсцесі легень.
Здорові люди мокротиння не виділяють, у курців воно виділяється в невеличкій кількості.
У ряді випадків мокротиння є заразним матеріалом, наприклад, у ньому можуть виявлятися збудники туберкульозу, тому працювати з ним треба обережно, намагаючись, щоб воно не потрапило на руки і оточуючі предмети.
Посуд необхідно стерилізувати кип’ятінням у розчині гідрокарбонату натрію або заливати на добу 5% розчином карболової кислоти, або 10% розчином хлорного вапна.
Визначають:
консистенцію;
Консистенція мокротиння буває в’язкою і рідкою. Рідке мокротиння виділяється в перші дні при гострому респіраторному захворюванні, в’язке слизове - при крупозній пневмонії, склоподібне мокротиння – при бронхіальній астмі.
запах;
колір;
Колір мокротиння залежить від характеру патологічного процесу. При крупозній пневмонії мокротиння має іржавий колір, тому що при розкладанні гемоглобіну утвориться гематин. Слизове мокротиння зазвичай безбарвне або білувате. Слизово-гнійне мокротиння каламутне, жовтувато-зеленого кольору. Двошарове мокротиння зустрічається при абсцесі легень. При гангрені легень – мокротиння тришарове: верхній шар – пінистий із слизувато-гнійними домішками; середній – рідкий; нижній – пухкий, пластівчастий, що складається з детриту крові, що розпалася.
наявність прошарків;
різноманітні домішки.
Мокротиння може містити гній, слиз, серозну рідину. Мокротиння буває слизової, кров’янистої, гнійної, серозної і змішаної консистенцій.
Кров’янисте мокротиння зустрічається при туберкульозі легень, бронхоектазах, сифілісі і раку легені. Серозне мокротиння з домішкою крові виділяється при набряку легень.
Проводять макроскопічне і мікроскопічне дослідження.
Макроскопічне дослідження мокротиння.
Відзначають і описують фізичні властивості мокротиння (кількість, запах, характер, колір, консистенцію). Для цього мокротиння переносять у чашку Петрі і розглядають на світлому і темному фоні.
Таким чином можна визначити наявність ряду домішок, що мають діагностичне значення:
пробки Дитріха являють собою білуваті грудочки розміром із просяне зерно, що складаються з бактерій, продуктів розпаду клітин і кристалів жирних кислот, вони мають смердючий запах (зустрічаються при гангрені легенів, бронхоектазах);
спіралі Куршмана – довгі звивисті трубчасті утворення (виявляються переважно при бронхіальній астмі);
шматочки пухлини легені, що зустрічаються при її розпаді;
актиноміцети при актиномікозі легень.
Мікроскопічне дослідження мокротиння.
Для дослідження готують незабарвлені (нативні) препарати мокротиння і пофарбовані спеціальними методами. Свіжий незабарвлений матеріал беруть із чашки Петрі прожареною металевою петлею і переносять на чисте предметне скло, потім покривають покривним склом так, щоб мокротиння не виступало за краї покривного скла.
Препарати повинні бути тонкими, елементи в них повинні розташовуватися в один шар.
У нормі в препараті можна виявити клітини злущеного плоского епітелію, що вистилає слизові оболонки дихальних шляхів.
У препараті мокротиння можна виявити;
еритроцити;
паразити;
жирні кислоти;
пробки Дитріха;
спіралі Куршмана;
лейкоцити;
кристали Шарко-Лейдена.
Еластичні волокна, що зустрічаються в мокротинні при деструктивних процесах в легенях, є елементами сполучної тканини.
Бактеріологічне дослідження мокротиння.
На предметне скло прожареною петлею кладуть шматочок мокротиння і накладають поверх таке ж скло. Потім рівномірно розтирають мокротиння між скельцями і рознімають їх ковзними рухами. Обидва препарати висушують, фіксують та фарбують за Грамом, Ціль-Нільсоном.
Дослідження випорожнень.
Кал для дослідження збирають зразу ж після дефекації в чистий сухий, краще скляний посуд.
У направленні необхідно вказати паспортні дані обстежуваного, відділ, мету дослідження, дату.
Щоб виявити приховану кров у калі:
хворого готують 3 дні;
виключивши з раціону м’ясо, рибу і приготовлені з них страви;
хворий не повинен чистити зуби, приймати лікарські засоби, що містять залізо;
на 4-ту добу ранковий свіжовиділений кал переносять у суху чисту посудину, і посилають з відповідним направленням у лабораторію.
Кал для дослідження на яйця глистів беруть безпосередньо після випорожнення із трьох різних місць і ще теплим відправляють в лабораторію.
Правила техніки безпеки, охорони праці, професійної безпеки. Загальні положення:
Дана інструкція є чинною для медсестри відділення. Працівник допускається до роботи після проходження вступного інструктажу, що проводиться інженером з охорони праці при прийомі на роботу, первинного інструктажу на робочому місці, що проводиться зав. відділенням та повторних (1 раз на 6 місяців) інструктажів.
Недотримання вимог цієї інструкції може призвести до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності.
Працівник може бути відсторонений від роботи зав. відділенням при виявленні будь-яких порушень положення інструкції з охорони праці, неправильній експлуатації приладу (може бути допущений після проведення повторного інструктажу) та при виявленні несправності в роботі апаратури (забороняється подальша її експлуатація).
Медсестра забезпечується санітарним одягом (халат, шапочка, гумові рукавички, при необхідності – спецодягом і спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту).
Медсестра зобов’язана:
Дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку.
Без дозволу не покидати своє робоче місце.
Не залишати без нагляду включені електричні, газові та інші апарати.
Виконувати інструкції з охорони праці, протипожежної безпеки, електробезпеки, вказівки зав. відділенням, лікарів, чергового лікаря.
Не допускати на робоче місце осіб, які не мають відношення до роботи;
Виконувати тільки доручену роботу.
Медичні апаратуру використовувати тільки за призначенням.
При виконанні роботи медсестра повинна користуватися спеціальним одягом (халати, тапочки, головні убори, маски, гумові рукавички, тощо). З метою уникнення інфікування працівників від хворих слід суворо дотримуватися правил особистої гігієни та санітарно-протиепідемічних правил і календаря профілактичних щеплень.
Медсестра зобов’язана вміти користуватися засобами пожежегасіння, брати участь у ліквідації пожежі.
Вимоги техніки безпеки перед початком роботи:
Приступаючи до роботи медсестра повинна:
Одягнути халат, шапочку, при необхідності – засоби індивідуального захисту.
Привести в порядок робоче місце, інструменти, ліки, дезинфікуючі розчини, розмістити їх у встановленому місці для зручного і безпечного користування.
Перевірити наявність необхідного освітлення у всіх приміщеннях.
Звернути увагу на можливість пошкодження з’єднувальних елементів електромережі (розетки, вилки, шнури, вимикачі) у кабінетах та допоміжних кімнатах.
Перевірити, чи справні електроприлади, визначити тривалість та доцільність їх роботи.
Проконтролювати стан первинних засобів пожежегасіння, перевірити наявність пломб на вогнегасниках.
Переконатися у наявності вільного доступу до запасних виходів на випадок надзвичайних ситуацій.
Звернути увагу на цілісність системи захисного заземлення.
У випадку виявлення будь-яких відхилень, несправностей, пошкоджень негайно повідомити старшу медсестру або зав. відділенням.
Матеріали активізації студентів:
Записати у щоденник :
Контрольні питання теми:
Практичне значення шлункового та дуоденального зондування.
Описати методику забору шлункового соку з використанням парентерального стимулятора або подразника (гістаміна) шлункової секреції.
Перелічити ентеральні і парентеральні подразники для забору шлункового соку
Підготовка пацієнта до дуоденального зондування і перелічити які отримують порції.
Правила оформлення супровідної документації (направлення-етикетки) до біологічного матеріалу.
Правила техніки безпеки медсестри при роботі з біологічним матеріалом.
Вимоги техніки безпеки медсестри перед початком роботи:
Скласти алгоритми :
1). підготовка хворого до:
- збору сечі на цукор або глюкозу
- збору сечі за Зимницьким
-збору калу на копрограму і на бактеріологічне дослідження
- збору сечі на загальний аналіз.
-збору харкотиння на загальний аналіз і на БК (Мікобактерії туберкульозу)
Скласти послідовність дії:
-Визначення відносної щільності сечі.
- Визначення цукру в сечі.
-Приготування мазка крові
-Визначення концентрації гемоглобіну.
-Визначення часу згортання крові.
Критерій оцінювання теоретичних питань:
«5»- повна ґрунтовна відповідь
«4»- неповна відповідь
«3»-відповідь неповна, з помилками
«2»-невірна відповідь
Список літератури:
І.Основна:
1.Медсестринство у внутрішній медицині підручник / В.В. Стасюк— К., 2010.
Стор.62-74
ІІ.ДОПОМІЖНА:
1.Підручник Н.М.Касевич Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на
Завдання направити на електронну адресу : tatianaermolash19@gmail.com або googl klass
Термін виконання : 23.10.2020р. 1бригада – з 8.00 - 11.00
ІІ бригада – з 11.00-14.00
ІІІбригада – з 14.00-17.00
Коментарі
Дописати коментар