Викладач Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство у внутрішній медицині Дата 19.10.2020 група 4 а сс Тема №5 Практичне заняття «Медссестринський процес при хронічному панкреатиті, хронічному ентериті, хронічному коліті»

Викладач Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство у внутрішній медицині Дата 19.10.2020 група 4 а сс Тема №5 Практичне заняття «Медссестринський процес при хронічному панкреатиті, хронічному ентериті, хронічному коліті» Схема дистанційного заняття: Ознайомитись зі змістом і дати відповіді на запитання: План: - Медссестринський процес при хронічному панкреатиті - Медссестринський процес при хронічному ентериті, -Медссестринський процес при хронічному коліті ХРОНІЧНИЙ ПАНКРЕАТИТ – хронічне запально-дистрофічне ураження підшлункової залози, що триває понад 6 місяців. Прогресування захворювання призводить до розвитку фіброзу органа і недостатності його функцій. . ЧИННИКИ: зловживання алкоголем; порушення дієти (вживання у великій кількості жирної, смаженої, м’ясної їжі); наявність перешкоди в кінцевому відділі загальної жовчної протоки; хронічні захворювання дванадцятипалої кишки; хірургічні втручання на органах черевної порожнини; гострі кишкові інфекції; паразитарні ураження; вплив деяких медикаментів. КЛІНІКА Найбільш частою проблемою захворювання є оперізуючий біль у верхній частині живота. Больовий синдром пов’язаний із прийманням їжі, виникає та посилюється після їди. Це зумовлено стимулюючим впливом їжі на панкреатичну секрецію, посиленням кровонаповнення залози і розвитком набряку. Залежно від локалізації патологічного процесу в підшлунковій залозі, біль може виникати в правому підребер’ї, де знаходиться головка підшлункової залози, лівій половині надчеревної ділянки та лівому підребер’ї, де розташований хвіст підшлункової залози. При об’єктивному обстеженні виявлено позитивний симптом Кача (гіперестезія шкіри у зоні іннервації VIII грудного хребця), локальну болючість при пальпації живота в „панкреатичних точках”:патологічний процес у головці підшлункової залози супроводжується болем у зоні Шофара, точці Дежардена, позитивним симптомом Захар’їна (болючість у гіпогастрії справа). Точка Дежардена розташована на лінії, умовно проведеній від пупка до правої пахвової ямки, на 5-7 см вправо від пупка. Зону Шофара визначають таким чином: від точки Дежардена проводять перпендикуляр до серединної лінії, в результаті чого утворюється умовний трикутник, який відповідає даній зоні. При ураженні тіла залози виникає болючість у зоні Губергріца-Скульського, хвоста – точках Губергріца та Мейо-Робсона. Точка Губергріца та зона Губергріца-Скульського розташовані так само, як і точка Дежардена та зона Шофара, тільки зліва. Точка Мейо-Робсона знаходиться на умовній лінії, проведеній від пупка до середини лівої реберної дуги, приблизно на 5-7 см від пупка. Блювання є типовою ознакою тяжкого загострення хронічного панкреатиту. Характерна відсутність попередньої нудоти та відсутність полегшення стану хворого після блювання. Епігастральний дискомфорт характеризується відчуттям тяжкості, розпиранням в епігастрії, відчуттям стороннього тіла, яке ніби застряло у нижній частині стравоходу. Метеоризм, здуття живота досягає значної вираженості, має постійний характер. Диспепсичний синдром проявляється також зниженням чи відсутністю апетиту, слинотечею, порушенням випорожнень (переважають проноси або чергування проносів та закрепів). Погіршення всмоктування в тонкій кишці проявляється частою дефекацією (3-10 разів на добу) з поліфекалією, втратою маси тіла. Випорожнення мають неприємний запах та видимі краплі жиру . При вираженій екзокринній недостатності підшлункової залози у хворих з’являється біль у кістках, гіпокальціємія, ознаки остеопорозу (зниження мінеральної щільності кісток при денситометричному дослідженні) внаслідок надлишкового виведення кальцію та дефіциту жиророзчинного вітаміну Д. Можливе зниження адаптації зору до темряви (дефіцит вітаміну А). Дефіцит вітамінів в організмі зумовлює клінічні ознаки В12-дефіцитної анемі: сухість і лущення шкіри, появу глоситу та стоматиту. Схуднення типове для хворих на хронічний панкреатит. У тяжких випадках втрата маси може досягати вираженості кахексії. Епізодичні гіпоглікемії у хворих на хронічний панкреатит проявляються нападами раптової слабкості з виділенням холодного поту, потемнінням у очах, інколи непритомностями. Причиною є виснаження запасів глюкагону, який у здорової людини стабілізує рівень глюкози у крові. Виражена інтоксикація: нудота, блювання, зниження апетиту. У хворого може спостерігатися зниження артеріального тиску, лихоманка, знесилення та порушення травлення. Деякі форми панкреатиту можуть минати практично безсимптомно, але порушення травлення спостерігаються в будь-якому випадку. . ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ СИНДРОМИ: больовий; диспепсичний; синдром зовнішньо секреторної недостатності; астеноневротичний синдром; синдром внутрішньосекреторної недостатності; синдром порушеного всмоктування (мальабсорбції). Діагноз «хронічний панкреатит» може бути поставлений на основі результатів наступних методів обстежень: Загальний аналіз крові Біохімічний аналіз крові Аналіз сечі та калу Гастроскопія Рентгенографія органів черевної порожнини Ендоскопічна ретроградна холангіопанкретографія (ЕРХПГ) Функціональні тести після глюкозного та медикаментозного навантаження. Про порушення екзокринної функції підшлункової залози свідчить рівень у сироватці крові біологічно активних речовин насамперед, панкреатичних протеаз: трипсину, хімотрипсину, еластази, а також амілази та ліпази. При копрологічному дослідженні виявляють стеаторею (краплини нейтрального жиру), креаторею (неперетравлені м’язові волокна), амілорею (зерна крохмалю). Останнім часом для оцінки зовнішньосекреторної функції підшлункової залози використовують дихальні тести з міченими радіоізотопними субстратами. Рентгенологічні зміни. При проведенні релаксаційної дуоденографії можна виявити такі ознаки хронічного панкреатиту: атонію дванадцятипалої кишки, збільшення розмірів цибулини дванадцятипалої кишки, наявність втиснення на внутрішньому її контурі та великій кривизні антрального відділу шлунка, розгорнутість петлі дванадцятипалої кишки. Комп’ютерна томографія дозволяє виявити кальцифікати, оцінити розміри залози, структуру, наявність кіст, пухлин. За допомогою ендоскопічної ретроградної холецистохолангіопанкреатографії можна встановити дилатацію чи звуження головної панкреатичної протоки, сповільнення евакуації контрасту з проток залози. За допомогою ультразвукового дослідження підшлункової залози отримують уявлення про форму, розміри, особливості ехоструктури підшлункової залози, стан панкреатичної протоки, наявність кальцифікатів, кіст чи пухлин. До переваг ультразвукового дослідження відносять можливість провести дослідження в динаміці, оцінити вплив лікувальних заходів. ПЕРЕБІГ може бути легким, середньотяжким, або тяжким. УСКЛАДНЕННЯ: псевдокісти (це скупчення тканини, рідини, продуктів розпаду, ферментів і крові, що не мають епітеліального вистилання, виникають при вираженому загостренні хронічного панкреатиту); абсцес підшлункової залози (виникає при поєднанні інфекції і наявності псевдокісти); механічна жовтяниця (з’являється внаслідок обструкції холедоха, стиснення його збільшеною головкою підшлункової залози); інфекційні ускладнення (запальні інфільтрати, гнійні холангіти, септичні стани, перитоніти, які сприяють активації мікробної флори, насамперед, умовно патогенної); хронічна дуоденальна непрохідність (розвивається як за рахунок запальних змін у ділянці зв’язки Трейца, так і внаслідок стискання дванадцятипалої кишки деформованою підшлунковою залозою); панкреатичний асцит (виникає в результаті розриву панкреатичних проток через підвищення внутрішньопротокового тиску); ерозивний езофагіт (пов’язаний із вираженими рефлюксними порушеннями, що спостерігаються при хронічному панкреатиті, з’являються при тяжкому перебігу); шлунково-кишкова кровотеча (виникає при прориві псевдокіст або абсцесів у кишечник, гастродуоденальних виразках); абдомінальний ішемічний синдром (розвивається внаслідок стискання черевного стовбура панкреатичним запальним інфільтратом); випітний плеврит (частіше лівобічний, з’являється у хворих, які мають кістозний хронічний панкреатит); рак підшлункової залози (прямої залежності немає; можливий, якщо людина хворіє на хронічний панкреатит понад 5 років і морфологічна картина на уражених пухлиною ділянках підшлункової залози характерна для хронічного панкреатиту). ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО Проводять на основі клінічних і лабораторно інструментальних даних. Формулюють наявні і потенційні проблеми та розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання. ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ: 1.Найчастіше хворих лікують в хірургічних відділеннях. Дієта 5П, яка сприяє нормалізації функції підшлункової залози попереджує механічне та хімічне подразнення і включає часте харчування невеликими порціями з достатньою кількістю калорій, повна відмова від алкоголю. Медикаментозне лікування: ліквідація больового синдрому (М-холінолітики – атропін, платифілін, гастроцепін, бускопан; міотропні спазмолітики – папаверін, но-шпа; ненаркотичні аналгетики – метамізол, трамал, трамалодол; наркотичні аналгетики – промедол; новокаїн; нейролептаналгезія – фентаніл, дроперидол;); пригнічення секреції підшлункової залози (антациди – альмагель, фосфалюгель; Н2-блокатори – фамотидин, ранітидин, нізатидин, роксатидин; інгібітори протонової помпи – омепразол, лансопразол, пантопразол; антиферментні препарати – трасилол, контрикал, гордокс,амінокапронова кислота; даларгін); дезінтоксикаційна, регідратаційна терапія (5% розчин глюкози, розчин Рінгера, ізотонічний розчин натрію хлориду, реополіглюкін,трисоль); замісна ферментна терапія (панкреатин, креон, панзинорм, ораза, нігедаза, солізим, фестал, ензистал, дигестал, мезим-форте); ліквідація дуоденостазу, дискінетичних порушень жовчовідвідних, панкреатичних проток (мотиліум; еглоніл); стимуляція репаративних процесів (метилурацил, калію оротат, рибоксин, кобамід); антимікробна терапія (фуразолідон, нітроксолін,); корекція (разом з ендокринологом) ендокринної функції підшлункової залози. Фізіотерапевтичні процедури в фазу затухання запального процессу (магнітотерапія, діодинамотерапія, електрофорез протизапальних та спазмолітичних середників, лазерне опромінення зони підшлункової залози черезшкірно). Санаторно-курортне лікування. Під час ремісії рекомендують лікування на курортах Закарпаття, Одеси, Моршина, Миргорода, Єсентуків, мінеральні води Поляни Квасової. Неефективність терапевтичного лікування (структури головної панкреатичної протоки, камінь, що обтурує протоку, рубцеве ураження великого дуодинального соска, панкреатичні кісти, псевдокісти, абсцеси, органічний дуоденостаз у поєднанні з функціональними порушеннями дуоденальної прохідності) є показанням до хірургічних втручань. ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМ Догляд за хворим під час хронічного панкреатиту передбачає голод протягом перших декількох днів, далі дієта №1а – 7 днів, потім дієта №1б – 7 днів. Рекомендується холод на надчеревну ділянку, грілку можна прикладати лише до нижніх кінцівок. Медична сестра повинна виконувати усі призначення лікаря. У перші дні хворому призначають суворий ліжковий режим, тому медична сестра повинна стежити за чистотою тіла хворого, своєчасно міняти білизну, особливо після потіння. Шкіру необхідно протирати дезінфікуючими розчинами (одеколоном, горілкою, наполовину розведеними водою, оцтом, розведеним на 1 склянку 1 столову ложку). При необхідності вводять газовідвідну трубку ПРОГНОЗ при неускладненому хронічному панкреатиті сприятливий. ПРОФІЛАКТИКА Первинна профілактика передбачає раціональне харчування, здоровий спосіб життя, ліквідацію шкідливих звичок. Вторинна спрямована на досягнення тривалої ремісії захворювання, боротьбу з ускладненнями. ДИСПАНСЕРНЕ СПОСТЕРЕЖЕННЯ Медична сестра запрошує пацієнта 1-4 рази на рік (залежно від тяжкості перебігу захворювання) до терапевта (дільничного чи сімейного лікаря) і гастроентеролога, хірурга та ендокринолога (за показаннями). Вона рекомендує хворому провести дослідження ферментів підшлункової залози в сироватці крові і в сечі, копрологічне дослідження, визначити вміст цукру в крові та сечі натще, провести холецистографію та ультразвукове обстеження. Медична сестра рекомендує хворому дотримуватись дієти та режиму харчування, 2-4 рази на рік приймати профілактичне лікування спазмолітиками, жовчогінними препаратами та вітамінотерапією. Також рекомендує хворим санаторно-курортне лікування та дає пропозиції щодо умов праці. Хронічний ентерит (ХЕ) – поліетіологічне захворювання основу якого складають запальні й дистрофічні процеси в стінці тонкої кишки, що спричиняє розлади травної, всмоктувальної, видільної і рухової функції органу і, як наслідок, порушення обміну речовин. Етіологія Факторами ризику розвитку ХЕ є: повторні розлади режиму і характер харчування, токсичні чинники перенесені інфекційні захворювання (дизентерія, сальмонельоз, черевний тиф) перенесені раніше чи супутні хронічні захворювання травної системи алергія, нервово-психічні розлади Клінічні прояви. Основними клінічними проявами ХЕ є діарея, метеоризм, біль в животі, поліфекалія. Калові маси рясні, частота випорожнень від 2-3 до 10-15 разів/добу. Випорожнення частіше світло-жовтого забарвлення, містять велику кількість слизу і шматочки неперетравленої їжі. Іноді випорожнення глинистої консистенції, сірі, блискучі, що пов’язане зі збільшенням кількості жиру. При переважанні в кишечнику гнильних процесів – випорожнення смердючі, лужної консистенції; при переважанні в кишечнику бродильних процесів – випорожнення пінисті, кислої реакції. Живіт у хворого роздутий, перистальтика посилена, відмічається відчуття важкості та розпирання, яке зменшується після відходження газів. Ці симптоми підсилюються у другій половині дня, особливо після вживання жирної їжі, цукру, фруктів, овочів, апетит знижений, аж до анорексії. Під час пальпації живота відзначають помірно виражену розлиту болючість, максимально виражену ліворуч і вище пупка, бурчання петель кишечника, ознаки полігіповітамінозу, підвищена стомлюваність, дратівливість, слабкість, млявість, головний біль. Клінічні прояви захворювання залежать також від залучення у патологічний процес інших органів травлення (шлунка, печінки, підшлункової залози, жовчного міхура,виникає ендогенна білкова недостатність, що проявляється дефіцитом маси тіла, анемією, пригніченням імунітету. Внаслідок дефіциту кальцію виникають підвищена ламкість кісток, остеопороз, судоми, спричинені гіпокальціємією. Часто спостерігають симптоми харчової чи медикаментозної алергії. На початку захворювання переважають симптоми, пов’язані з запальними змінами кишечника, в подальшому – ознаки, зумовлені порушеннями перетравлення й всмоктування у тонкому кишечнику. Діагноз При встановленні діагнозу важливе значення має анамнез. Необхідно звернути увагу на наявність захворювань кишечника у родичів хворого, особливості харчування, переносимість деяких харчових продуктів (особливо молока, цукру), перенесені гострі кишкові інфекції і паразитарні захворювання. Копроцитограма: креаторея (велика кількість м’язових волокон зі збереженою структурою), амілорея (позаклітинний крохмаль), стеаторея (збільшення кількості жиру), які є наслідком формування синдрому мальабсорбції, притаманного хронічному ентериту. Бактеріологічний посів калу дозволяє оцінити стан мікрофлори кишечника, що має значення під час вибору адекватної терапії. Рентгенологічне дослідження травного тракту: за наявності запалення – деформація складок слизової оболонки, які втрачають звичайний поперечний напрямок, можуть не прослідковуватися чи будуть розташовані безладно, неоднакової ширини, пощерблені по краях. При прогресуванні атрофічних змін збільшується згладженість рельєфу слизової оболонки, міжскладкові проміжки не диференціюються. Характерне прискорення пасажу контрастної речовини, що свідчить про порушення моторики кишки. Лікування Лікувальні заходи при ХЕ включають дієту, медикаментозні засоби, спрямовані на відновлення моторної функції і трофіки кишечника, травних і транспортних процесів в стінці кишки, усунення дисбіозу, розладів обміну речовин, підвищення імунної реактивності організму. Лікарські рослини застосовують, як правило, у поєднанні: Відвар кожури та плодів гранату у поєднанні з ромашкою аптечною та м’ятою перцевою (по 1 столовій ложці м’яти та ромашки, ½ столової ложки кожури граната залити 1 л окропу, настояти протягом 2-3 годин, процідити, пити по 1-2 столовій ложці до їди 3 рази/добу). Шишок вільхи 30 г, кори дуба 30 г, неподрібнених плодів черемшини 10 г: 1 столову ложку збору залити склянкою окропу, нагріти протягом 30 хв на водяній бані; настій охолодити при кімнатній температурі 10 хв і процідити. Застосовувати по ¼ склянки 3 рази/добу до їди. Готові лікарські препарати: препарати вісмуту, імодіум, танальбін, ромазулан, ентерол . ромазулан має протизапальну і легку спазмолітину дію. танальбін має в’яжучий і протизапальний ефект.. імодіум має сильну протипоносну дію, він вибірково впливає на м’язи тонкої кишки, завдяки чому збільшується щільність калу, зменшується кількість випорожнень. ентеробене має аналогічну дію. ентерол – протидіарейний засіб біологічного походження, який має антагоністичний вплив на патогенні та умовнопатогенні мікроорганізми, що спричиняють діарею. Хронічний коліт (ХК) (хронічний невиразковий коліт) – хронічне запально-дистрофічне ураження слизової оболонки товстої кишки Етіологія Розвитку ХК сприяють численні чинники зовнішнього та внутрішнього середовища: психоемоційний стрес, який спричиняє функціональні порушення з боку кишечника (синдром подразненого кишечника), а згодом – і виникнення ХК; порушення дієти; перенесені інфекційні захворювання (особливе значення має агресивність збудника, пізнє і неправильне лікування); зниження реактивності організму ; підвищена алергізація організму, яка може бути як причиною хвороби, так і супроводжувати її у зв’язку з недостатністю локальних засобів захисту; гастроентерологічні захворювання, які здійснюють рефлекторний вплив з вогнища первинного ураження на тлі порушення нейрогуморальних регуляторних механізмів; вроджені хвороби й аномалії розвитку кишечника; перенесені соматичні і хірургічні захворювання; а також, застосування для їх лікування антибактеріальних препаратів, іноді в невиправдано високих дозах . Внаслідок зміни мікрофлори відбувається інтенсивне розмноження умовно патогенних мікроорганізмів, які активно використовують живильні компоненти. Істотну роль відіграють також порушення імунної реактивності організму. При підвищенні вмісту імуноглобулінів у крові хворих виявляють аутоантитіла до тканини кишечника. Клінічні прояви Перебіг ХК характеризується тривалим, хвилеподібним, з чергуванням періодів загострення і ремісії, нечіткими клінічними симптомами, особливо на ранніх етапах захворювання, схильним до рецидивування перебігом, що зумовлює певні труднощі своєчасної діагностики. Для загострення ХК характерні зміни самопочуття хворого, поява чи наростання симптомів хронічної інтоксикації: астенізація, вегетативні порушення, підвищена втомлюваність, зниження апетиту, головний біль, субфебрилітет. Об’єктивно: поліморфний біль в животі (частіше в другій половині дня) в нижньому відділі і лівій здухвинній ділянці, метеоризм, гурчання в ілеоцекальній області, порушення випорожнень (закреп, схильність до послаблення, чергування закрепу і проносу). При тривалій затримці випорожнень виникає біль в лівій здухвинній ділянці, пов'язаний з переповненням товстої кишки, який зникає після дефекації. Калові маси, часто у вигляді «овечого» калу, іноді наприкінці дефекації з’являються домішки яскраво червоної крові, що спричинено наявністю тріщини відхідника. За тривалого закрепу з’являються нудота, блювання, зумовлені каловою інтоксикацією. ХК може супроводжуватися почастішанням випорожнень до 3-5 разів/добу, зміною консистенції калу, домішками слизу, метеоризмом, болем в нижніх відділах живота по ходу товстого кишечника. Огляд Під час огляду виявляють ознаки помірно вираженої хронічної інтоксикації, обкладення язика білим нашаруванням. Живіт здутий, при пальпації болючий в ділянці сигмоподібної та низхідної ободової кишки, що зумовлене переважно лівобічною локалізацією запального процесу. Залежно від виду дискінезії випорожнення і біль в животі мають деякі особливості. При поєднанні коліту з ентеритом випорожнення рідкі, рясні, значно виражений метеоризм. Діагноз Для верифікації діагнозу і вибору правильної лікувальної тактики необхідно, насамперед, диференціювати запально-дистрофічні і функціональні порушення кишечника. Найінформативнішим методом діагностики ХК є ректороманоскопія (колоноскопія) з аспіраційною біопсією і морфологічним дослідженням біоптатів. Загальний аналіз крові: можливі помірні прояви анемії, еозинофілії. Ендоскопія: слизова оболонка кишечника набрякла, гіперемована; судинний малюнок нечіткий чи перебудований, що відповідає ознакам катарального проктосигмоїдиту. Наявність численних гіперплазованих лімфоїдних фолікулів свідчить про катарально-фолікулярний проктосигмоїдит. До непрямих рентгенологічних ознак запалення слизової оболонки кишечника належать: перебудова рельєфу слизової оболонки, переривчастість складок, чергування ділянок спазму і гіпотонії, ригідність стінок. Дослідження калу для виявлення дисбактеріозу. Допоміжне значення в діагностиці ХК має розширене копрологічне дослідження. Лікування Лікування ХК повинне бути диференційованим, комплексним і включати дієтотерапію, медикаментозну терапію, місцеві ректальні процедури, а також фізіо-бальнеолікування. Медикаментозна терапія Медикаментозну терапію призначають з огляду на характер запальних змін, вид дисбактеріозу, варіант моторно-евакуаторних розладів. антибактеріальні препарати: призначаються при тривалій, що не зменшується симптоматичними засобами діареї, при загостренні хронічних вогнищ інфекції. нітрофуранові препарати (фуразолідон). симптоматична терапія – залежить від характеру дискінетичних розладів кишечника і характеру стулу: а/ при закрепі, обумовленому гіперкінетичними розладами: седативні препарати (препарати валеріани, брому та ін..) спазмолітики б/ при закрепі, обумовленому гіпокінетичними розладами: препарати, що регулюють моторику кишечника проносні (лактулоза, ламінарід) в/ при вираженому синдромі діареї: адсорбенти, антихолінергічні, ферментні препарати корекція дисбіозу кишечника десенсибілізуюча терапія вітамінотерапія: запальні зміни слизової оболонки товстого кишечника, а також пов’язані з цим пригнічення процесів перетравлення і всмоктування сприяють виникненню полігіповітамінозу, у зв’язку з чим показане включення в комплекс лікувальних заходів (вітаміни групи В аскорбінова, фолієва та нікотинова кислоти) стимулятори репаративної регенерації, які характеризуються неспецифічною протизапальною дією (напр..метилурацил) місцева терапія при ХК включає застосування клізм і свічок, які мають протизапальний вплив на слизову оболонку товстої кишки. Використовують мікроклізми з ромашки, коларголу, при атрофічних і субатрофічних змінах – олійні (риб’ячий жир, рослинна олія). Застосування свічок сприяє зменшенню спазму кишечника, больових відчуттів у відхіднику, його спорожненню. Свічки вводять на ніч чи ранком перед випорожненням кишечника. фізіотерапевтичні процедури, які мають протизапальний вплив та сприяють усуненню порушень моторики кишечника: -теплові процедури: аплікації на ділянку живота парафіну, озокериту (покращують кровопостачання кишечника, зменшують вираженість запалення); -діатермія (за допомогою спеціального ректального наконечника): сприяє нормалізації перистальтики кишечника, усуває больовий синдром; -залежно від типу порушення моторної функції кишечника призначають електрофорез грязьового розчину, а також лікарських засобів: при схильності до закрепу з переважанням спастичного компоненту використовують холінолітики, при гіпотонії кишечника – препарати кальцію. фітотерапію при хронічних захворюваннях кишечника проводять диференційовано відповідно до характеру порушення його діяльності (закреп, пронос) і типу моторики (гіпермоторна, гіпомоторна). Фітотерапію при коліті доцільно призначати в період згасання запального процесу, застосовуючи збори лікарських трав. VІ. Матеріали активізації студентів: Записати у щоденник : Контрольні питання теми: 1. визначення терміну хронічний панкреатит? 2. визначення терміну хронічний ентерит? 3.визначення терміну хронічний коліт? 4. ускладнення хронічного панкреатиту. 5.методи дослідження хронічного панкреатиту, .хронічного ентериту, хронічного коліту. 6. принципи лікування хронічного панкреатиту, .хронічного ентериту, хронічного коліту 7.Скласти алгоритм підготовки хворого до: - збору сечі на амілазу -збір калу на копро граму 8. .Скласти алгоритм постановки медикаментозної клізми (мікроклізми) Критерій оцінювання теоретичних питань: «5»- повна ґрунтовна відповідь «4»- неповна відповідь «3»-відповідь неповна, з помилками «2»-невірна відповідь Записати у щоденник рішення задач: Задача №1 Пацієнтка скаржиться на інтенсивний біль оперізуючого характеру,невпинне блювання, втрату апетиту, пронос , здуття живота. При обстеженні : біль в точці Дежардена, зоні Шофара,в точці Мейо-Робсона. -Визначити проблеми пацієнта (дійсні і потенційні) -Сформулювати медсестринський діагноз -Скласти план медсестринських втручань Задача №2 Пацієнт скаржиться на пронос, метеоризм, біль в животі в навколопупковій ділянці. Під час пальпації живота відзначають помірно виражену розлиту болючість, максимально виражену ліворуч і вище пупка, гурчання петель кишечника, виражені ознаки полігіповітамінозу, підвищена стомлюваність, дратівливість, слабкість, млявість, головний біль. Копроцитограма: креаторея (велика кількість м’язових волокон зі збереженою структурою), амілорея (позаклітинний крохмаль), стеаторея (збільшення кількості жиру), -Визначити проблеми пацієнта (дійсні і потенційні) -Сформулювати медсестринський діагноз -Скласти план медсестринських втручань Задача №3 Пацієнтка скаржиться на тупий ниючий , іноді нападоподібний біль , розпираючий, локалізується переважно в нижніх відділах живота за ходом тостого кишечника, невпинне блювання, втрату апетиту, пронос , здуття живота. При обстеженні : язик обкладений сірувато-білим нальотом, при пальпації живіт болючий за ходом товстої кишки -Визначити проблеми пацієнта (дійсні і потенційні) -Сформулювати медсестринський діагноз -Скласти план медсестринських втручань Критерії оцінювання задач. «5» Відмінно Студент правильно формулює і обґрунтовує медсестринський діагноз,визначає проблеми пацієнта, складає план медсестринських втручань,1-неточність, що не псує якості виконаного завдання. «4» Добре Студент правильно формулює і обґрунтовує мед-сестринський діагноз, визначає проблеми пацієнта, складає план медсестринських втручань допускає 2 –неточністі або 2- несуттєві помилки, що не псує якості виконаного завдання. «3» Задовільно Студент допускає помилки при формулюванні діагнозу і при визначенні проблем , допускає більше 2–помилок «2» Незадовільно Студент не може сформулювати діагноз, не визначає проблеми пацієнта Список літератури: І.Основна: 1.Медсестринство у внутрішній медицині підручник / В.В. Стасюк— К., 2010. Стор.316-335 ІІ.ДОПОМІЖНА: 2., .Медсестринство в терапії О.К.Демченко— К., 2001. Стор.176-178, 187-188 5.Підручник Н.М.Касевич Загальний догляд за хворими і медична маніпуляцій на Завдання направити на електронну адресу : tatianaermolash19@gmail.com Термін виконання : 19.10.2020р. 1бригада – з 8.00 - 11.00 ІІ бригада – з 11.00-14.00 ІІІбригада – з 14.00-17.00