Викладач Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в психіатрії та наркології Дата 16.10.2020 Тема №4 лекція Невідкладна долікарська допомога. Принципи реабілітації психічнохворих

Викладач Єрмолаш Т.О Предмет Медсестринство в психіатрії та наркології Дата 16.10.2020 Тема №4 лекція Невідкладна долікарська допомога. Принципи реабілітації психічнохворих Схема дистанційного заняття: Ознайомитись зі змістом: План: 1.Невідкладна долікарська допомога. 2.Принципи реабілітації психічнохворих Найчастішим з екстрених станів, що небезпечні для хворого та оточуючих його людей і вимагають невідкладної медичної допомоги, є гостре психомоторне збудження. Гостре психомоторне збудження - це гострий психотичний стан, що супроводжується вираженим руховим і мовним збудженням, а також психопатологічною симптоматикою, яка становить небезпеку для людей або самого хворого. Залежно від причини, розрізняють такі основні види психомоторного збудження: 1. Галюцинаторно-маячне. Збудження виникає внаслідок галюцинацій та маячних переживань. Особливості збудження визначаються характером галюцинацій і відповідним сюжетом маячних ідей. Зустрічається при шизофренії, отруєнні наркотиками галюциногенної дії, реактивних психозах. 2. Делірійне. Збудження викликається інтоксикаціями, інфекційними хворобами, травмами. 3. Маніакальне. Збудження супроводжується піднесеним настроєм, надцінними та маячними ідеями переоцінки особистості (величі, багатства тощо), надмірною діяльністю, співами, танцями, декламуванням віршів або виголошенням коротких промов на різну тематику, підвищеним статевим потягом, епізодичною гнівливістю з агресивними тенденціями. Є характерним для маніакальної фази МДП, маніакальної фази циркулярної форми шизофренії, алкогольного та наркотичного сп’яніння, туберкульозної інтоксикації. 4. Меланхолійний вибух - це збудження, зумовлене крайнім загостренням депресивних переживань. При цьому душевна туга стає непереносимою. Хворий знаходиться в стані депресивного відчаю. Прагнучи обірвати тяжкі душевні муки, він може вдатися до суїцидних дій. Для цього стану є характерним лемент із різко вираженою руховою активністю. Меланхолійний вибух властивий депресивній фазі МДП, інволюційній і реактивній депресії. 5. Кататонічне і гебефренічне збудження - це безглузде збудження з кривляннями, клоунізмами, хаотичними асоціальними включеннями в поведінку. Трапляється при відповідних формах шизофренії. 6. Епілептичне збудження - це крайній ступінь дисфорії з вираженими агресивними і руйнівними тенденціями. Виникає при епілепсії. 7. Еректильне збудження - це немотивоване, хаотичне, безглузде і безпідставне збудження, що з’являється у осіб з вираженою олігофренією. 8. Афект фізіологічний - це короткочасна і надто сильна емоція, яка виникає у відповідь на дію конкретних чинників і супроводжується вираженими сомато-вегетативними проявами (блідість або гіперемія шкіри та слизових, тахікардія, підвищення або зниження артеріального тиску, загальний тремор, імперативні позиви до дефекації тощо). Свідомість не затьмарюється, людина усвідомлює свої дії. Після закінчення афективної реакції амнезії немає. Людину, яка скоїла злочин у стані фізіологічного афекту, визнають осудною. 9. Патологічний афект - це короткотривалий психічний розлад, який виникає у відповідь на значну несподівану психічну травму і відбувається на фоні запаморочливого стану свідомості, за яким настають загальне розслаблення, байдужість і, як правило, глибокий сон; супроводжується повною або частковою ретроградною амнезією. У період запаморочливого стану людина не усвідомлює того, що відбувається довкола, не керує своїми діями. За злочин, скоєний у стані патологічного афекту, людина не несе кримінальної відповідальності. Алгоритм дії медичної сестри • Хворого помістити в окрему палату, в якій знаходяться лише особи, що наглядають за ним, а при необхідності й фіксують: медики, працівники міліції, сусіди. • Спостерігачі повинні бути поряд із хворим, щоб своєчасно попередити його спробу вистрибнути у вікно або втекти. • Усі предмети, які хворий може використати для нападу або самогубства треба забрати і сховати. • При різкому збудженні хворого необхідно негайно іммобілізувати. Щоб пом’якшити удари, які він може нанести, до нього підходять, тримаючи перед собою матрац, товсту ватну ковдру або перину. • Найбільш раціонально фіксувати хворого в ліжку. Для цього достатньо 3-4 людей, бажано чоловіків. Один тримає ноги вище колін, другий - руки за передпліччя, третій - плечі. Не дозволяється тримати хворого за груди (небезпека перелому ребер) або тиснути на живіт. При необхідності можна тримати за голову: на лоб накласти рушник, і його кінці притиснути до подушки. • Для пом’якшення явищ збудження перед транспортуванням хворому ввести 2-5 мл 2,5% розчину аміназину або тизерцину в/м. При делірійному збудженні в/в ввести 2-4 мл 0,5% розчину седуксену або реланіуму. • При госпіталізації хворого необхідно уважно перевірити його речі, щоб він не міг взяти з собою небезпечні предмети. • Для транспортування хворого виділяють супровід (медиків, працівників міліції), їх кількість залежить від стану хворого. В їх обов’язки входить нагляд за хворим, а при необхідності - його фіксація. • Двері автомобільного салону краще зачинити на ключ, щоб хворий не міг вистрибнути на ходу. Високий ризик суїциду або гомоциду Суїцидні і гомоцидні дії - це дії особи з психічним захворюванням, спрямовані на самогубство або вбивство незнайомих і знайомих людей, родичів чи близьких. Основними їх причинами є: 1. Наказові (імперативні) галюцинації, коли голоси наказують хворому вбити конкретну людину. 2. Маячення впливу, переслідування, отруєння, ревнощів, спрямоване на конкретних осіб. 3. Маячні ідеї депресивного хворого про те, що його рідні і знайомі переживають такі ж нестерпні душевні муки, як він сам (хворий перед самогубством повинен їх умертвити, щоб вони не мучились). 4. Прояв моторного автоматизму, коли хворий мимоволі виконує суїцидні або гомоцидні дії, відчуваючи, що його рухами і вчинками керує сила, якій він не може протистояти. 5. Затьмарення свідомості: делірій, епілептичне збудження при запаморочливих станах, патологічний афект, патологічне сп’яніння. 6. Імпульсивні дії. Хворі, схильні до гомоцидних дій, психіатричною ЛКК визнаються соціально небезпечними. Після скоєння гомоцидного акту психічнохворих за рішенням суду примусово лікують у спеціалізованих психіатричних лікарнях. Про те, що соціально небезпечного хворого виписали з лікарні, необхідно сповістити райвідділ міліції і дільничного лікаря-пеихіатра. Дільнична медична сестра повинна мати список соціально небезпечних хворих. Вона зобов’язана особливо уважно контролювати своєчасне відвідування ними лікаря-психіатра і приймання ними протирецидивного лікування. Алгоритм дії медичної сестри У разі виникнення або підозри наявності у хворого суїцидних або гомоцидних дій і тенденцій медична сестра повинна: • Негайно повідомити про це лікаря. • Хворого перевести в палату пильного догляду або встановити біля нього індивідуальний цілодобовий пост. • Особисті речі такого хворого повинні бути під контролем чергового медперсоналу, щоб попередити нещасні випадки. Високий ризик насилля, спрямованого на інших осіб Це стан, при якому індивід здатний проявляти форми поведінки, небезпечні для інших осіб. Характерні симптоми і етіологічні фактори: 1. Агресивна поза, міміка і пантоміміка (напружена поза, стиснуті кулаки, словесні погрози тощо). 2. Руйнівна поведінка. 3. Підвищена рухова активність з подразливістю і збудженням. 4. Напади люті, виражена дисфорія. 5. Порушення сприймання (галюцинації, ілюзії). 6. Наявність маячення. 7. Стани затьмареної свідомості. 8. Порушення контролю за потягами. 9. Зловживання алкоголем або наркотиками. Алгоритм дії медичної сестри • Найчастіше агресія є наслідком психозу. Уважно спостерігайте за хворими, щоб вчасно помітити зміни в психічному стані хворих. • Ризик агресії та її наслідки підвищуються, коли є доступ до небезпечних предметів. Заберіть потенційно небезпечні предмети. Суворо дотримуйтесь правил техніки безпеки. • Велика кількість подразників посилює неадекватність поведінки. Зменшіть кількість подразників (невелика кількість людей, тиша неяскраве освітлення). • Забезпечте достатню кількість помічників для гарантування безпеки під час надання допомоги. Це продемонструє хворому силу і доказ контролю над ситуацією. • Тривога є заразною і може передаватися від вас хворому, що посилює його агресивні тенденції. Поводьте себе біля хворого спокійно, не залякуйте його, пригнічуйте в собі страх і тривогу. • Агресивна поведінка одного хворого може індукувати аналогічну поведінку в інших хворих. Ізолюйте хворого, який знаходиться в стані збудження. • Грубе застосування фіксації збуджує хворих. .Адекватно використовуйте фіксацію. • Проговорювання переживань зменшує афект. Дайте можливість хворому «викричати» свій гнів. • Поки стан хворого не стабілізується, він повинен перебувати на режимі суворого нагляду. Високий ризик спрямованого на себе насилля Це стан, при якому хворий проявляє форми поведінки, небезпечні для нього. Характерні симптоми і етіологічні фактори: 1. Депресивний настрій. 2. Відчуття власної нікчемності. 3. Гнів, обернений на себе. 4. Неадекватне переживання власної вини. 5. Відчуття самотності. 6. Наявність еуїцидних дій в минулому. 7. Наявність галюцинацій. 8. Саморуйнівна поведінка (зловживання алкоголем, наркотиками, інші залежні стани). Алгоритм дії медичної сестри • Заховайте від хворого всі потенційно небезпечні для нього речі (гострі і скляні предмети, шнури, ремені тощо). • Проводите максимум часу з хворим, якомога найбільше з ним розмовляйте. У хворого з’являється впевненість, коли він відчуває, що до нього ставляться небайдуже. • Обговорюйте з хворим його переживання, намагайтесь довести неадекватність його намірів. Обговорення еуїцидних переживань із людиною, яка викликає довіру, приносить хворому значне полегшення. • Дайте хворому можливість словесно виразити своє незадоволення. Депресія і еуїцидна поведінка є маскою гніву, поверненого на себе. Якщо цей гнів виразити словесно або переключити свою психічну енергію на іншу діяльність, можна полегшити переживання. • Стимулюйте фізичну активність хворих. Фізична діяльність знімає приховане нервово- психічне напруження. • Наявність конкретного плану само- і взаємодопомоги допомагає попередити суїцидну спробу. Дайте хворому і його родичам телефон «Довіри» служби психіатричної допомоги. Високий ризик самоушкоджень Це стан, при якому індивід має підвищений ризик нанести собі несмертельну травму. Алгоритм дії медичної сестри • Самоушкодження потрібно попереджувати. Пильно слідкуйте за хворими (особливо за тими, у яких в анамнезі були самоушкодження). • Ігнорування дезадаптивною поведінкою зменшує частоту її використання. При самоушкодженні обробіть рану, не висловлюйте співчуття і не приділяйте надмірної додаткової уваги. • Заховайте всі небезпечні предмети. При необхідності застосуйте тимчасову м’яку фіксацію. • Стимулюйте фізичну активність хворих. Фізична діяльність знімає приховане нервово- психічне напруження. Широко застосовуйте працетерапію. • .Адекватне застосування психотропних препаратів зменшує ризик деструктивної поведінки. Точно виконуйте призначення лікаря. Високий ризик травму вання Це стан, при якому хворий має високий ризик пошкоджень, пов’язаних з умовами навколишнього середовища, що взаємодіють із психічним та фізичним станом людини. Причини та фактори ризику: 1. Органічне ураження головного мозку (порушення орієнтування, сплутаність свідомості, фізична слабість, послаблення зору, психомоторне збудження). 2. Наявність галюцинацій, маячення. 3. Епілептичні напади. 4. Психопатія. 5. Дисфорія. 6. Стани інтоксикації. Алгоритм дії медичної сестри • Пильно спостерігайте за станом та поведінкою хворого. • Допомагайте хворому під час пересування. • Винесіть з кімнати потенційно небезпечні предмети. • При необхідності застосовуйте тимчасову м’яку фіксацію хворого. • Зменшіть кількість подразників, це зменшує збудження хворого. • Посильні фізичні навантаження зменшують гіперактивність. • Адекватне застосування психотропних препаратів зменшує рухову активність хворого. Точно виконуйте призначення лікаря. Статус конвульсивних нападів При серійному перебігу судомні напади слідують один за одним, але поміж конвульсіями хворий притомний. При статусі в періоди між конвульсіями він непритомний. За умови ненадання своєчасної медичної допомоги ці стани часто призводять до смерті внаслідок набряку мозку. Алгоритм дії медичної сестри • Негайно сповістити лікаря. • Голову пацієнта нахилити вбік, щоб попередити асфіксію піною. • Між кутніми зубами вставити гумовий валик або шпатель, обгорнений декількома шарами марлі, для попередження прикусу язика. • Під голову покласти щось м’яке для попередження травми голови. • Притримувати (без фізичного зусилля) кінцівки хворого для профілактики переломів. • Порахувати частоту пульсу та виміряти АТ. • Підключити до доступної вени систему для в/в з фізрозчином. • Підготувати: роторозширювач, язикотримач, 25% розчин магнію сульфату, реланіум або седуксен для парентерального введення, преднізолон, 40% розчин глюкози, натрію тіопентал або гексенал, свіжий розчин хлоралгідрату для лікувальної мікроклізми. Відмова (або неможливість) вживати їжу Небезпеку для здоров’я хворого, а іноді й для його життя, становить активна відмова від їжі або тривала неможливість приймати її внаслідок безпорадного стану. Причини відмови від їжі: 1. Імперативні галюцинації, при яких голоси наказують хворому не їсти або лякають, що їжа отруєна. 2. Нюхові та смакові галюцинації, при яких їжа здається смердючою та огидною. 3. Негативізм хворого. 4. Маячення отруєння. 5. Виражений депресивний синдром з маяченням самозвинувачення. 6. Нервова анорексія. 7. Гострий період вираженого абстинентного синдрому у наркоманів. Причини безпорадного стану, що робить неможливим приймання їжі: 1. Тривалі стани глибокого виключення свідомості. 2. Тривалі стани вираженого затьмарення свідомості. 3. Тотальне слабоумство і стан маразму. 4. Кататонічний ступор. Алгоритм дії медичної сестри • Негайно доповісти лікарю. • Перевести хворого в палату посиленого нагляду. • Спробувати вмовити хворого поїсти. • З’їсти самій трошки їжі з тарілки хворого, щоб наочно продемонструвати йому безпечність вживання їжі. • Залишити хворого з їжею наодинці (за таких умов хворі з негативізмом розгальмовуються і вживають їжу). • Спробувати нагодувати хворого з ложки. • Якщо хворий не вживає рідину більше 1 доби - наводнювати організм парентерально згідно з вказівками лікаря. • Якщо хворий не вживає їжу понад 2 доби - його годують через назогастральний зонд один раз на добу або через день. • Хворим з кататонічним ступором провести амітал-кофеїнове розгальмування. Відмова від приймання ліків Деякі хворі з порушеннями психіки відмовляються приймати ліки або ховають таблетки під язик (за щоку), а потім випльовують. Причини відмови від приймання ліків такі ж як і при відмові від їжі. Алгоритм дії медичної сестри • Доповісти лікарю. • Під час роздавання ліків медсестра дає хворому таблетки і воду, щоб запити їх, а асистент (санітар) за допомогою шпателя або ложки(індивідуальної) ретельно перевіряє простори під язиком і за губами та щоками. • При неможливості ентерального приймання ліків (вперта відмова, психомоторне збудження, неможливість ковтання) їх вводять парентерально (за призначенням лікаря). Колапс Інколи при парентеральному введенні нейролептиків (особливо в/в) може розвинутись колапс. При цьому стані хворий різко блідне, розвивається виражена загальна слабкість, знижується тонус м’язів, з’являється запаморочення, може розвинутись непритомність. Пульс стає м’яким, АТ різко знижується (діастолічний може впасти до нуля). Якщо хворий стоїть чи сидить, він заточується і падає. Алгоритм дії медичної сестри • Негайно сповіщають лікаря. • Піднімають нижні кінцівки хворого для притоку крові до головного мозку. • Відкривають вікно або кватирку. • Послаблюють стискаючий одяг (краватка, комір тощо). • Хворому під ніс підносять ватний тампон з нашатирним спиртом. • Підшкірно вводять кордіамін, а при значному зниженні АТ - мезатон або адреналін. • Якщо запав язик роторозширювачем відкривають рот, а язикотримачем витягують язик назовні, щоб розкрити дихальні шляхи. • При глибокому колапсі негайно підключають систему для в/в капання з фізрозчином чи 5% розчином глюкози. Перед введенням нейролептиків маніпуляційна сестра зобов’язана мати напоготові набір препаратів для виведення хворого із стану колапсу. Хворим, які починають приймати нейролептики, за 20-30 хвилин до їх введення дають випити кордіамін у краплях або вводять його п/ш у дозі, призначеній лікарем. Парентеральне введення нейролептиків (особливо перші ін’єкції) проводять хворому в лежачому положенні. Після ін’єкції нейролептика хворий повинен 1 год знаходитись у ліжку. Г алпюцинації Галюцинації - це переживання, сприймання образів, предметів і явищ, яких у реальному житті не існує. Алгоритм дії медичної сестри • Розвиток галюцинацій свідчить про те, що у хворого розвинувся психоз. Біля такого хворого потрібно встановити індивідуальний пост і негайно сповістити лікаря. • Своєчасне втручання може попередити небезпечні дії хворого. Спостерігаючи за поведінкою хворого, звертайте увагу на ймовірні об’єктивні ознаки галюцинування (прислухання, приглядання, принюхування, неадекватний сміх тощо). • Переключення уваги хворого зменшує інтенсивність галюцинацій. • Ваш дотик до хворого може бути сприйнятим як загроза, і хворий може відповісти на нього агресією. Тримайте дистанцію між собою і хворим. • Найбільш небезпечними для хворого та оточуючих є імперативні галюцинації. Таких хворих необхідно негайно госпіталізувати в психіатричну лікарню або встановити біля нього індивідуальний пост. Маячення Маячні ідеї- це думки та судження, які виникають лише на основі патології, не відповідають дійсності, хибно тлумачаться хворим, повністю охоплюють його свідомість і не коригуються при переконанні та роз’ясненні. Алгоритм дії медичної сестри • Поява маячних ідей свідчить про розвиток психозу. • Необхідно встановити індивідуальний пост і негайно сповістити лікаря. • Переконувати хворого в неправильності його суджень недоцільно. Не сперечайтесь із ним відносно його маячення, але і не підтримуйте його переконань. • Відволікайте хворого від маячних ідей. Якомога найбільше розмовляйте з ним про реальні речі та реальних людей. Переключайте увагу і діяльність хворого на раціональну. • Висміювати маячні ідеї недопустимо. Т ривога Тривога - це відчуття незрозумілого неспокою, джерело якого часто нечітко визначене або невідоме хворому. Характерні симптоми: надмірна збудливість, страх перед невідомим, неспокій, безсоння, послаблення очного контакту, зосередженість на собі, зниження уваги, тахікардія і часте дихання, вегетативні розлади, нічні жахи. Алгоритм дії медичної сестри • Ставтесь до хворого з повагою. Зрозуміти стан хворого допомагають довірливі відносини. • Пропонуйте хворому види діяльності, що зменшують відчуття внутрішньої напруги (піші прогулянки, біг, фізичні вправи, виконання домашніх обов’язків). • Тривога є заразною. Вона легко передається від однієї людини до другої. Медична сестра повинна підтримувати атмосферу спокою. • Застосування діазепамів зменшує сковуючу дію тривоги. Слідкуйте за своєчасним і точним виконанням лікарських призначень. Патологічна реакція горя Це реакція у відповідь на реальну або уявну втрату, при якій індивід зациклюється на одній із стадій переживання реакцій горя протягом тривалого часу. Звичайні симптоми реакції горя перебільшуються до такого ступеню, що порушують функціонування людини в повсякденному житті. Характерні симптоми: Ідеалізація втраченого. Розумове «пережовування» втрати. Лабільність афекту. Зниження уваги. 5. Зменшення інтересу до звичайних справ. 6. Зміна звичок, сну, статевої активності. 7. Депресивний настрій. 8. Порушення соціального функціонування. 9. Симптом психічного регресу. 10. Настирливість в анамнезі. Алгоритм дії медичної сестри • Зберіть детальний суб’єктивний та об’єктивний анамнез. Знання вихідних даних є необхідною умовою для створення плану допомоги хворому. • Довірливе ставлення до хворого полегшує його стан. Приймайте хворого таким, яким він є. Встановіть з ним довірливі стосунки. • Дайте хворому можливість виговоритися. Приговорювання своїх переживань полегшує психічний стан хворого. • Стимулюйте хворого переосмислити втрату, обережно вкажіть йому на дійсне положення речей. Хворий повинен відмовитись від ідеалізації сприймання й надмірного осмислення втрати, прийняти її негативні та позитивні сторони. • Підтримуйте постійний контакт із хворим, дайте йому відчути, що він користується увагою і повагою. Позитивний зворотній зв’язок підвищує його самооцінку. • Інтереси хворого потрібно переключити на іншу діяльність (діти, релігія, догляд за іншими хворими, фізичні вправи, працетерапія тощо). • При недостатньому самоконтролі можливі суїцидні спроби і самопошкодження. Постійно спостерігайте за хворим. При необхідності застосовуйте тимчасову м’яку фіксацію. У даному випадку лікують час і зміна установки. Психотропну терапію використовують у гострому періоді. Основним методом лікування є психотерапія. Істеричний напад: Алгоритм дії медичної сестри • Перевірити реакцію зіниць на світло. • Попросити вийти з палати відвідувачів та ходячих хворих. • Порахувати частоту пульсу і поміряти АТ. • Спробувати перервати напад імперативним окликом. • Доповісти про стан хворого лікарю. • Дати хворому слабо діючі седативні препарати (настойка валеріани, краплі Зеленіна тощо). • Залишити хворого наодинці. За умов відсутності глядачів напад проходить швидше. Принципи реабілітації психічнохворих Медична реабілітація – галузь медичної науки, яка вивчає механізм дії фізичних лікувальних чинниківобгрунтовує та створює технології відновного лікування, оцінює ефективність медичної реабілітації. Вона відіграє важливу роль у поверненні хворого до нормального життя. У проведенні медичної реабілітації медична сестра виконує важливу роль. Обов’язки медичної сестри: -постійний загальний догляд за хворим -запобігання протиправним діям хворого -примусове годування хворих -своєчасна доповідь лікарю про стан здоров’я хворого -проведення бесід з хворим і елементів психотерапії -створення загального доброзичливого клімату серед хворих у психіатричному стаціонарі Питання для самоперевірки: 1. Надання невідкладної допомоги при: •Психомоторному збудженні; •Високий ризик суїциду або гомоциду; •Високий ризик спрямованого на себе насилля; •Високий ризик самопошкоджень, травмування; •Конвульсивні напади,; •Відмова або неможливість приймати їжу, відмова від ліків; •Патологічна реакція горя; •Істеричні напади 2. Принципи реабілітації психічнохворих Література: І.І.Погорєлов Медсестринство в психіатрії і наркології стор.73-75